Маркування, представлення та реклама харчових продуктів (загальні положення)

Загальні правові засади маркування, представлення та реклами харчових продуктів містяться у Директиві Європейського Парламенту і Ради 2000/13/ЄС від 20 березня 2000 року, що ухвалює приведення у відповідність законоположень держав—членів про етикетування та оформлення продовольчих товарів, а також про їх рекламу.

Дія Директиви Європейського Парламенту і Ради 2000/13/ЄС від 20 березня 2000 року, що ухвалює приведення у відповідність законоположень держав—членів про етикетування та оформлення продовольчих товарів, а також про їх рекламу, поширюється на етикетування продовольчих товарів, котрі без наступної обробки повинні надійти до кінцевого споживача, а також на визначені аспекти їхнього оформлення та здійснення реклами на продовольчі товари. Дія цієї Директиви поширюється також на продовольчі товари, що повинні бути відпущені на підприємствах громадського харчування, у лікарнях, у їдальнях і буфетах (на підприємствах) і подібних громадських закладах (нижче «громадських закладах «).

Терміни, відповідно до цієї Директиви, мають наступне значення: «Етикетування» — усі дані, характеристики, марка виробника або торговельна марка, зображення або символи, що відносяться до визначеного виду продовольчих товарів і в якийсь спосіб розміщені на упаковці, в документі, на поверхні, етикетці, біржовому кільці або замку, а також супроводжують цей вид продовольчих товарів і відносяться до цього виду продовольчих товарів.

Етикетування та спосіб, яким воно робиться, не повинні бути сприятливими для обману покупця, а саме, зокрема, завдяки якості продовольчого товару, особливо його виду, ідентичності, стану, складовим, кількості, стійкості (при зберіганні), походженню і способу виготовлення або одержання; завдяки даним про дію або властивості, яких продовольчий товар не має; завдяки повідомленню, що продовольчий товар має особливі властивості, хоча всі порівнянні продовольчі товари мають однакові властивості; зі збереженням усіх прав за законоположеннями Спільноти про природні мінеральні води і продовольчі товари, призначені для особливого харчування, приписувати певному виду продовольчих товарів профілактичні, лікувальні властивості або властивості, що сприяють загоюванню, для лікування певної хвороби людини, або сприяти виникненню в людей враження про наявність цих властивостей.

Рада складає на підставі положень статті 95 Договору перелік, що може бути розширеним, тверджень, використовуваних у рекламі, використання яких у будь-якому випадку необхідно заборонити або обмежити. Заборони або обмеження поширюються також на оформлення продовольчих товарів, зокрема, на форму або вид цих продовольчих товарів або їх упаковку, використаний пакувальний матеріал, спосіб їх розміщення, а також місцевість, у якій вони пропонуються на продаж; на рекламу.

Етикетування продовольчих товарів, у відповідності до статей з 4 по 17 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2000/13/ЄС від 20 березня 2000 року, що ухвалює приведення у відповідність законоположень держав—членів про етикетування та оформлення продовольчих товарів, а також про їх рекламу, зі збереженням усіх прав за встановленими там винятками, повинно містити тільки наступні обов’язкові дані: торговельне найменування, список інгредієнтів, кількість визначених інгредієнтів або класів інгредієнтів, у відповідності до статті 7, у випадку з розфасованими продовольчими товарами — кількість речовини, що заповнює, без упаковки, мінімальний термін придатності або — у випадку зі швидкопсувними продовольчими товарами, з мікробіологічної точки зору, — термін придатності, у разі необхідності — особливі рекомендації з приводу зберігання та застосування, прізвище або фірму та адресу виробника, пакувальника або продавця, що відкрив у Спільноті своє відділення (однак у випадку з олією, що виробляється на державній території, державам—членам дозволено вимагати лише дані про виробника, пакувальника або продавця); місце походження, якщо у випадку відсутності цих даних ймовірне виникнення введення споживача в оману щодо дійсного походження продовольчих товарів, інструкція до застосування, якщо у випадку її відсутності покупець не зможе відповідним чином використовувати продовольчі товари, для напоїв з вмістом алкоголю, що перевищує 1,2 об’ємного відсотка, — дані про наявний вміст алкоголю, виражений в об’ємних відсотках.

Як відступ від цих положень держави—члени можуть зберегти за собою право на законоположення, котрі діють на території окремої держави (яка входить до складу федерації), котрі пропонують для виробництва на території окремої держави (що входить до складу федерації) наявність даних про підприємство-виробника або про підприємство-пакувальника. Крім того, ці положення не стосуються більш точних або широких вимірювальних визначень.

Законоположення Спільноти, сфера дії яких поширюється тільки на окремі продовольчі товари, а не на продовольчі товари загалом, можуть відхилятися від положень підпунктів 2 і 5 частини 1 статті 3 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2000/13/ЄС від 20 березня 2000 року (список інгредієнтів та мінімальний термін придатності або — у випадку зі швидкопсувними продовольчими товарами, з мікробіологічної точки зору, — термін придатності), оскільки інформування покупця внаслідок цього не ущемляється.

Законоположення Спільноти, сфера дії яких поширюється тільки на окремі продовольчі товари, а не на продовольчі товари загалом, можуть вимагати подальших обов’язкових даних, додатково до даних, приведених у статті 3 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2000/13/ЄС від 20 березня 2000 року. У випадку відсутності подібних законоположень держа- ви—члени можуть пропонувати наявність таких даних на підставі статті 19.

Торговельним найменуванням продовольчого товару вважається найменування, передбачене в діючих законоположеннях Спільноти щодо цього продовольчого товару.

У випадку відсутності законоположень Спільноти торговельним найменуванням продовольчого товару вважається найменування, передбачене в законоположеннях, адміністративних положеннях держави—члена, на території якого відбувається реалізація товару кінцевому покупцеві або громадським закладам.

У разі відсутності такого найменування торговельним найменуванням продовольчого товару вважається найменування, прийняте в торгівлі на території держави—члена, де відбувається відпустка товару кінцевому покупцеві або громадським закладам, або опис продовольчого товару, а в разі потреби — його застосування, що є досить точним для того, щоб дати покупцеві можливість визначити вид продовольчого товару і відрізнити його від виробів, з якими його можна переплутати.

Застосування товарного найменування, під яким виріб на законній підставі виробляється і реалізується за заниженими цінами на території виробника-держави—члена, є також допустимим на території держави—члена, де виріб реалізується за заниженою ціною.

Однак, у випадку, якщо застосування інших положень цієї Директиви, не дає покупцеві можливості визначити вид продовольчого товару і відрізнити його від виробів, з якими його можна переплутати, торговельне найменування супроводжується подальшою описовою інформацією, яку потрібно помістити поруч з торговельним найменуванням.

Торговельне найменування виробника-держави—члена виготовлення не застосовується на території держави—члена, де товар реалізується за заниженою ціною, за винятком випадків, коли продовольчі товари з зазначеним торговельним найменуванням, з огляду на їх склад або спосіб виготовлення, відрізняються від продовольчих товарів, відомих під цим найменуванням, так, що положень абзацу (b) не досить для забезпечення правильного інформування споживача на території держави—члена, де товар реалізується за заниженою ціною.

Марка виробника, або товарна марка, або придумане найменування не може замінити торговельного найменування.

Торговельне найменування містить дані або доповнено даними про фізичний стан продовольчого товару або про особливу обробку, яку він пройшов (наприклад, порошкоподібний, заморожений сухий продукт, сильно охолоджений, концентрований, копчений), оскільки упускання таких даних сприяло б уведенню покупця в оману.

Будь-який продовольчий товар, що пройшов обробку іонізуючим опроміненням, повинен містити одне з наступних даних: іспанською мовою: «іrradіado» або «tratado con radіaсі6n m^zarte»; чеською мовою: «ozareno» або «osetreno іonіzuj^c^m zarenim «; датською мовою: «bestralet/...», або «stralekonserveret», або «behandlet med іonіserende stralrng», або «konserveret med іonіserende stralrng «; німецькою мовою: «bestrahlt» або «mit ionisierenden Strahlen behandelt»; естонською мовою: «knritatud» або «toodeldud іonіseerіva kііrgusega «; грецькою мовою: «sns^spyaovo рз lov^ouoa aKTivopoMa» або «aKTivopoIppsvo»; англійською мовою: «іrrаdіаted» або «treated wіth іonіsіng radiation»; французькою мовою: «traіtё par rayonnements іonіsants» або «traіtё par m^sa^on»; італійською мовою: «іrradіato» або «trattato con radіazіonі іonіzzantі»; латиською мовою: «apstarots» або «apstradats ат jornzejoso starojumu»; литовською мовою: «apsvkmta» або «apdorota jomzuojanamp;aja spіndulіuote «; угорською мовою: «sugarkezelt vagy m^zaR ene^aval kezelt»; мальтійською мовою: «ktrattat bіr-radjazzjonі» або «іttrattat b’radjazzjonі jornzzanti»; нідерландською мовою: «doorstraald», або «door bestralmg behandeld», або «met rnmserende stralen behandeld»; польською мовою: «napromіenіony» або «poddany dzіalanіu promіenіowanіa jomzujacego»; португальською мовою: «іrradіado» або «tratado por іrradіa9ao» або «tratado por radіa9ao іonіzante»; словацькою мовою: «osetre^ іonіzujйcіm zіaren^m «; словенською мовою: «obsevano» або «obdelano z m^zu^o^m sevanjem»; фінською мовою: «sateіlytetty» або «kaskelty іonіsoіvalla sateіlylla»; шведською мовою: «bestralad» або «behandlad med jomserande stralnіng.»

Список інгредієнтів подається відповідно до ст.

Приведення інгредієнтів не потрібно у випадках з свіжими фруктами й овочами — включаючи картоплю, що не була очищеною, нарізаною або обробленою подібним способом, мінеральною водою з додаванням вуглекислого газу, у найменуванні якого приведено цю характеристику, бродильним оцтом, що виготовлений тільки з одного основного матеріалу і до якого не додано ніяких домішок; сиром, олією, ферментованим молоком і вершками (оскільки термін «інгредієнти» означає тут винятково необхідні для виготовлення молочні інгредієнти, ферменти та культури мікроорганізмів, а для виготовлення сиру (за винятком молодого або плавленого сиру) — необхідну сіль); виробів з єдиного інгредієнта (оскільки торговельне найменування ідентичне з найменуванням інгредієнта або оскільки торговельне найменування однозначно вказує на інгредієнти).

Щодо напоїв з вмістом алкоголю, що перевищує 1,2 об’ємного відсотка, за пропозицією Комісії до 22 грудня 1982 року, Рада встановлює необхідність при проведенні етикетування докладного представлення інгредієнтів.

Незважаючи на подробиці представлення інгредієнтів, що повинні бути встановлені, кожен інгредієнт у смислі абзацу a) Частини 4, приведений у Додатку Ilia, вказується при проведенні етикетування, якщо є етикетка на напоях, відповідно до Частини 3. Ці дані включають слово «містить», за яким слідує найменування відповідного інгредієнта (відповідних інгредієнтів). Однак ця вказівка не потрібна, якщо інгредієнт уже занесений під своїм специфічним найменуванням у список інгредієнтів або в торговельне найменування напою.

У разі потреби докладні законоположення про оформлення даних можуть бути установлені у такий спосіб: щодо виробів, згаданих у частині 2 статті 1 Регламенту Ради (ЄС) № 1493/9 від 17 травня 1999 року, про загальну ринкову організацію реалізації вин відповідно до процедури, передбаченої у статті 75 цього Регламенту; щодо виробів, згаданих у частині 1 статті 2 Регламенту Ради (ЄЕС) № 1601/91 від 10 червня 1991 року, про встановлення загаль- них норм визначення понять, найменування й оформлення ароматизованого вина, ароматизованих винних напоїв і ароматизованих винних коктейлів відповідно до процедури, передбаченої у статті 13 цього Регламенту; щодо виробів, згаданих у частині 2 статті 1 Регламенту Ради (ЄЕС) № 1576/89 від 29 травня 1989 року, про встановлення загальних норм визначення понять, найменування й оформлення лікеро-горілчаних виробів відповідно до процедури, передбаченої у статті 14 цього Регламенту; щодо інших виробів, згаданих у частині 2 статті 20, відповідно до процедури, передбаченою цією Директивою.

Інгредієнт — це будь-яка речовина, яка може являти собою також харчові добавки, що використовується при виготовленні або готуванні продовольчого товару — навіть якщо вона збереглася в готовому виробі в зміненій формі. Якщо інгредієнт у складі продовольчого товару, зі свого боку, вироблений з декількох інгредієнтів, то останні вважаються інгредієнтами цього продовольчого товару. Проте, інгредієнтами не вважаються: складові частини інгредієнта, що у процесі виготовлення тимчасово видаляються і потім знову додаються у продовольчий товар, не перевищуючи в кількісному відношенні своєї первісної частки; харчові добавки, наявність яких у продовольчому товарі ґрунтується лише на тім, що вони містилися в одному інгредієнті або декількох інгредієнтах цього продовольчого товару, оскільки вони в готовому виробі більш не справляють технологічного впливу, які використовуються в якості технологічних допоміжних речовин; речовини, що використовуються в необхідних дозах у якості розчинника або носія харчових добавок та летучих ароматичних речовин; речовини, що не є харчовими добавками, але які використовуються таким самим способом і з такою самою метою, як і технологічні допоміжні речовини — навіть якщо вони збереглися в готовому виробі в зміненій формі.

Список інгредієнтів існує в переліку усіх (без винятку) інгредієнтів продовольчого товару в спадній послідовності, в залежності від їх вагової частки до дати переробки. Йому дається належне найменування, у якому з’являється слово «інгредієнти».

Як відступ від цього, указуються додана вода й летучі інгредієнти — відповідно до їх вагової частки у готовому виробі; використана у продовольчому товарі в якості інгредієнта кількість води визначається шляхом відрахування всіх інших уключених інгредієнтів із загальної маси готового виробу. Якщо кількість не перевищує 5 відсотків ваги готового виробу, то її можна не брати до уваги; у переліку можуть бути зазначені інгредієнти, використані в концентрованій або висушеній формі і повернуті в процесі виготовлення в їхній первісний стан відповідно до їх вагової частки перед підвищенням концентрації або перед висушуванням; перелік, якщо мова йде про концентровані або висушені продовольчі товари, в які повинна додаватися вода, може проводитись у послідовності їх вагової частки у виробі, приведеному у свій первісний стан, оскільки список інгредієнтів містить такі дані, як «інгредієнти виробу, приведеного у свій первісний стан» або «інгредієнти готового до вживання виробу»; фрукти, овочі або гриби, жодні з яких чітко не домінують за ваговою часткою у виробі, і які використовуються з потенційно непостійною ваговою часткою, якщо вони використовуються в суміші як інгредієнти для продовольчих товарів, можуть бути узагальнені в списку інгредієнтів під найменуванням «фрукти», «овочі» або «гриби», за яким слідує коротка примітка «з непостійною ваговою часткою», причому безпосередньо після цього повинні приводитися сорти фруктів, овочів або грибів; у цьому випадку суміш приводиться в списку інгредієнтів, у залежності від їх вагової частки в сукупності наявних сортів фруктів, овочів або грибів; у випадку з пряними сумішами і пряними композиціями види пряностей, що не істотно відрізняються за своєю ваговою часткою, можуть перелічуватися в іншій послідовності, при цьому, однак, список названих інгредієнтів повинен містити коротку примітку «з непостійною ваговою часткою»; інгредієнти, що складають менш ніж 2 відсотки готового виробу, можуть перелічуватися в іншій послідовності, після інших інгредієнтів; подібні та взаємозамінні інгредієнти, що можуть використовуватися при виготовленні або приготуванні продовольчого товару, не змінюючи його складу, його виду або його вартості, і які складають менш ніж 2 відсотки готового виробу, можуть у списку інгредієнтів приводитися з короткою приміткою «Містить... та/або...», оскільки в готовий виріб містить хоча б один з інгредієнтів, кількість яких не перевищує Це визначення не стосується харчових добавок або інгредієнтів, згаданих у Додатку ІІІ а.

Інгредієнти позначаються своїми специфічними назвами, при необхідності — у відповідності зі статтею 5. Як відступ від цього, інгредієнти, що належать до одного з класів, приведених у Додатку І і є складовими частинами іншого продовольчого товару, повинні позначатися тільки назвою цього класу. Рішення про зміну списку класів, приведених у Додатку І, можуть прийматися відповідно до положень частини 2 статті 20.

Приведене в Додатку І найменування «крохмаль» повинне, однак, завжди доповнюватися зазначенням його специфічного рослинного походження, якщо ця складова частина може містити «клейковину»; якщо інгредієнти, що належать до одного з класів, приведених у Додатку ІІ, позначаються назвою цього класу, за ним повинна слідувати специфічна назва або номер ЄС; якщо один інгредієнт належить до декількох класів, необхідно вказати клас, до якого потрібно віднести цей інгредієнт на підставі його головного впливу на відповідний продовольчий товар.

Приведене в Додатку ІІ найменування «модифікований крохмаль» повинне, однак, завжди доповнюватися зазначенням його специфічного рослинного походження, якщо ця складова частина може містити «клейковину»;

• летучі ароматичні речовини позначаються відповідно до Додатка ІІІ;
• пізніше встановлюються особливі положення Спільноти щодо зазначення обробки інгредієнта іонізуючим випромінюванням у відповідності до статті 95 Договору.

Законоположення Спільноти або — у випадку їх відсутності — положення окремої держави (що входить до складу федерації) можуть передбачити для визначених продовольчих товарів необхідність зазначення при позначенні їхнього торговельного найменування одного або декількох визначених інгредієнтів.

Перелік не вважається обов’язковим, якщо склад складеного інгредієнта встановлено діючим регулюванням Спільноти, оскільки складений інгредієнт складає менш ніж 2 відсотки готового виробу; однак це положення не поширюється на харчові добавки, згадані в абзаці (c) частини 4; для складених інгредієнтів, що складаються із сумішей із пряностей або трав, котрі складають менше ніж 2 відсотки готового виробу, за винятком харчових добавок, зі збереженням положень абзацу (c) частини 4; якщо складений інгредієнт — це продовольчий товар, для якого, відповідно до регулювання Спільноти, не вимагається списку інгредієнтів.

Додавання води не повинне згадуватися, якщо вода при виготовленні служить лише для того, аби повернути інгредієнт у концентрованій або висушеній формі в його первісний стан; у випадку з заливальним розчином для консервування, що зазвичай разом не споживається.

Інгредієнти, використані при виготовленні продовольчого товару, наведені в Додатку ІІІа або отримані з інгредієнта, відповідно до Додатку ІІІа, і котрі-навіть у випадку, коли вони могли змінити форму — зберігаються в готовому виробі, подаються з чітким зазначенням найменування цих інгредієнтів на етикетці. Такого зазначення не потрібно, якщо торговельне найменування продовольчого товару містить чітке зазначення відповідного інгредієнта.

Речовини, використані при виготовленні продовольчого товару, отримані з інгредієнта, відповідно до Додатку ІІІа, і які — навіть у випадку, коли вони могли змінити форму — зберігаються в готовому виробі, вважаються інгредієнтами і подаються з чітким зазначенням найменування на етикетці інгредієнта, з котрого вони отримані.

Перелік у Додатку ІІІа регулярно переглядається на основі новітніх наукових даних та в разі потреби обновляється. Відновлення може полягати також у тім, що інгредієнти, у яких було науково підтверджено відсутність викликання небажаних реакцій, можуть бути вилучені з Додатку ІІІа. C цією метою Комісії до 25 серпня 2004 року можуть бути повідомлені результати досліджень, що зараз проводяться, з метою встановлення, чи не можуть інгредієнти або речовини, отримані з наведених у Додатку ІІІа інгредієнтів, за визначених обставин викликати якихось небажаних реакцій. Комісія приймає рішення до 25 листопаду 2004 року, після консультації з Європейськими органами влади з питань контролю безпеки харчових продуктів, скласти перелік інгредієнтів або речовин, котрі потім, як тільки будуть представлені остаточні результати досліджень або не пізніше 25 листопаду 2007 року, будуть виключені з Додатка ІІІа.

Зазначення даних про використану кількість інгредієнта або класу інгредієнтів при виготовленні або готуванні продовольчого товару, є обов’язковим, якщо відповідний інгредієнт або клас інгредієнтів згадано у торговельному найменуванні або звичайно зв’язується споживачем з цим торговельним найменуванням, або якщо відповідний інгредієнт або клас інгредієнтів на етикетці виділено словами, малюнками або графічним зображенням, або якщо відповідний інгредієнт або клас інгредієнтів має істотне значення для характеристики продовольчого товару і є відмітною відмінністю від інших виробів, з якими воно може бути переплутане на підставі його найменування або його зовнішнього вигляду, або у випадках, визначених положеннями частини 2 статті 20.

Вказані положення не поширюються на інгредієнт або клас інгредієнтів, де маса вмісту консервної банки без заливання зазначена відповідно до частини 4 статті 8 або кількість яких уже повинна бути зазначеною на етикетці на підставі законоположень Спільноти, або які використовуються в малій кількості для додавання смаку, або що, хоча вони приведені в торговельному найменуванні, не мають вирішального значення для вибору споживача, тому що різні кількості не є істотними для характеристики відповідного продовольчого товару або не відрізняють його від подібних продовольчих товарів. У випадку сумніву на підставі частини 2 статті 20 вирішується, чи виконано умови цього абзацу, позначеному тире; якщо в специфічних положеннях Спільноти точно встановлено кількість інгредієнта або класу інгредієнтів, наявність даних про які на етикетці не передбачено; у випадках, передбачених у четвертому і п’ятому підпунктах, позначених тире, частини 5 статті 6; у випадках, визначених положеннями частини 2 статті 20.

Кількість, що повинна бути зазначеною як процентне число, відповідає кількості інгредієнта/інгредієнтів у момент його обробки. Однак для визначених продовольчих товарів положення Спільноти можуть передбачити виключення з цього принципу. Ці положення ухвалюються відповідно до частини 2 статті 20. Такі дані потрібно привести або в торговельному найменуванні, або поряд з ним, або в списку інгредієнтів разом з відповідним інгредієнтом чи класом інгредієнтів.

Чиста кількість речовини, що заповнює, попередньо розфасованого продовольчого товару вказується у випадку з рідкими продовольчими товарами в одиницях об’єму, у випадку з іншими виробами — в одиницях маси, причому використовуються такі одиниці, як літр, сантилітр чи мілілітр або ж такі одиниці, як кілограм або грам.

Законоположення Спільноти або — у випадку їх відсутності — законоположення окремих держав (що входять до складу федерації) щодо визначених продовольчих товарів можуть відхилятися від цього правила.

Якщо упаковка складається з 2 або більшої кількості окремих упаковок з однаковою кількістю однакового виробу, то чиста кількість речовини, що заповнює, зазначається таким чином: вказується чиста кількість речовини, що заповнює, у кожній окремій упаковці і загальне число окремих упаковок. Ці дані, однак, можуть бути відсутніми, якщо загальне число окремих упаковок легко побачити та порахувати ззовні, і якщо не менш одного зазначення кількості речовини, що заповнює, кожної окремої упаковки чітко видно ззовні.

Якщо упаковка складається з 2 або більшої кількості окремих упаковок, що не розглядаються як одиниці продажу, то чиста кількість речовини, що заповнює, приводиться таким чином: вказується загальна кількість речовини, що заповнює, і загальне число окремих упаковок. Законоположення Спільноти або — у випадку їх відсутності — законоположення окремих держав (що входять до складу федерації) не повинні обов’язково передбачати зазначення загального числа окремих упаковок для визначених продовольчих товарів.

Щодо продовольчих товарів, що зазвичай пускаються в обіг поштучно, держави—члени можуть відмовитися від свого обов’язку вказувати чисту кількість речовини, що заповнює, оскільки ззовні добре видно та легко перерахувати кількість виробів, або, якщо це не так, це зазначено на етикетці.

Якщо твердий продовольчий товар знаходиться в заливальному розчині (для консервування), то маса вмісту консервної банки без заливки цього продовольчого товару повинна також бути зазначена при етикетуванні.

Заливальними розчинами (для консервування), відповідно до цієї частини, вважаються наступні вироби — також заморожені або свіжоморожені, включаючи їх суміші — оскільки вони відіграють лише другорядну роль у порівнянні з істотними складовими частинами відповідного препарату і тому не мають вирішального значення для покупки: вода, водні сольові розчини, розсіл; харчова кислота у водному розчині; оцет; водні цукрові розчини, водні розчини інших речовин, що підсолоджують, або реагентів; фруктові й овочеві соки у випадку з фруктами й овочами.

Методи контролю маси вмісту консервної банки без заливки встановлюються відповідно до частини 2 статті 20.

Зазначення чистої кількості речовини, що заповнює, є не обов’язковим для продовольчих товарів, які можуть значно втратити в обсязі або масі і які пускаються в обіг поштучно або важаться у присутності покупця; в котрих чиста кількість речовини, що заповнює, є меншою ніж 5 г або 5 мл; однак це не поширюється на пряності та (ароматичні) трави.

Законоположення Спільноти або — у випадку їх відсутності — законоположення окремих держав (що входять до складу федерації) можуть передбачити для визначених продовольчих товарів, як виняток, граничну величину понад 5 г або 5 мл, оскільки внаслідок цього інформуванню покупця не буде заподіяно шкоди.

Мінімальним терміном придатності продовольчого товару вважається дата, до якої продовольчий товар за відповідних умов збереження зберігає свої специфічні властивості. Мінімальний термін придатності позначається наступними словами: «мінімальний термін придатності до...», якщо називається дата; «мінімальний термін придатності до кінця... » — в інших випадках. У сполученні із зазначенням зазначається або сама дата або місце, у якому це було зазначено при етикетуванні. Ці дані доповнюються в разі потреби зазначенням умов збереження, дотримання яких забезпечує зазначене збереження. Дата складається з незакодованого зазначення дня, місяця і року в цій послідовності. У випадку з продуктами, термін збереження яких складає менш ніж 3 місяці, досить зазначення дня та місяця; термін збереження яких складає більш ніж 3 місяці, однак не перевищує 18 місяців, досить зазначення місяця та року; термін збереження яких перевищує 18 місяців, досить зазначення року. Подробиці щодо зазначення дати можуть бути встановлені відповідно до частини 2 статті 20.

Зазначення мінімального терміну придатності, з умовою збереження законоположень Спільноти, в яких пропонуються інше зазначення дати, не є необхідністю у випадках: зі свіжими фруктами та овочами, картоплею включно, — що не були очищені, нарізані або оброблені подібним способом. Таке виняткове регулювання не поширюється на зародки насіння та подібні вироби, такі як пагони стручкового [бобового] плоду, з вином, лікерним вином, шампанським, ароматизованим вином та подібними виробами з інших фруктів, крім винограду, а також з напоями, виробленими з винограду або з молодим вином кодів KN 2 206 00 91, 2 206 00 93 та 2 206 00 99, з напоями з вмістом алкоголю від 10 або більшою кількістю об’ємних відсотків, з безалкогольними освіжаючими напоями, фруктовими соками, фруктовим нектаром та спиртними напоями в окремих посудинах ємністю більшою ніж 5 літрів, що поставляються в громадські заклади, з хлібобулочними виробами, що у силу своїх особливостей звичайно споживаються протягом 24 годин після виготовлення, з оцтом, з харчовою сіллю, з цукром у твердій формі, з кондитерськими виробами, що складаються майже тільки з різновидів цукру з ароматичними речовинами та/або барвними речовинами, с жувальними гумками й подібними виробами для жування, с морозивом у порціонних упаковках.

У випадку з продовольчими товарами, що, з погляду мікробіології, є швидкопсувними, і, отже, через короткий час можуть становити безпосередню небезпеку для людського здоров’я, мінімальний термін придатності заміняється терміном придатності.

Цій даті передують наступні дані: іспанською мовою: «fecha de caduddad», чеською мовою: «spotrebujte do», датською мовою: «^dste anvendelsesdato», німецькою мовою: «verbrauchen bis», естонською мовою: «kolbHk kurn», грецькою мовою: «avdLmon ps%pi», англійською мовою: «use by», французькою мовою: «а consommer jusqu’au», італійською мовою: «da consumare entro», латиською мовою: dzHetot Hdz», литовською мовою: «trnka vartoti ікі», угорською мовою: «fogyaszthato», мальтійською мовою: «uza sa», польською мовою: «nalezy spozyc do», нідерландською мовою: «te gebruіken tot», португальською мовою: «a consume ate», словацькою мовою: «spotrebujte do», словенською мовою: «porabd do», фінською мовою: «vnmemen kayttoajankohta», шведською мовою: t^sta fбrbruknіngsdag».

До цих даних додається наступне: або одна дата, або посилання на те, де можна знайти дату, проставлену при етикетуванні.

Ці дані доповнюються описом умов збереження, яких необхідно дотримуватись.

Дата складається з незакодованого зазначення дня, місяця і, у разі потреби, року в цій послідовності.

Інструкція про застосування продовольчого товару повинна бути складеною таким чином, щоб він міг бути використаний належним способом.

Законоположення Спільноти або — у випадку їх відсутності — законоположення окремих держав (складових частин федерації) щодо визначених продовольчих товарів повинні встановлювати умови, відповідно до яких потрібно складати Інструкцію про застосування.

Подробиці, що стосуються відповідного зазначення вмісту алкоголю в об’ємних відсотках, установлюються для виробів з тарифними номерами 22.04 і 22.05 у специфічних законоположеннях Спільноти, що застосовуються на цій підставі.

Для інших напоїв з вмістом алкоголю, більшим ніж 1,2 об’ємні відсотки, вони встановлюються відповідно до частини 2 статті 20.

У випадку з попередньо розфасованими продовольчими товарами дані знаходяться на упаковці або на етикетці, прикріпленій до них.

Оскільки попередньо розфасовані продовольчі товари призначені для кінцевого споживача, але продаються на етапі, що передує продажу, тому що ця ступінь не є продажем громадському закладу, повинні відпускатися громадським закладам, аби там їх приготували, обробили, розподілили або збули, дані, згадані в статті 3 та частині 2 статті 4, повинні приводитися, як відступ від абзацу (a) та без шкоди законоположенням Спільноти про номінальну кількість речовини, що заповнює, тільки в стосовних до цього ділових паперах, якщо встановлено, що ці папери з усіма даними для етикетування або супроводжують продукти, до яких вони відносяться, або відправлені перед постачанням чи одночасно з ним.

До переліку категорій інгредієнтів, у яких специфічне найменування може бути замінено найменуванням класу, у Додатку І до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2000/13/ЄС від 20 березня 2000 року, що ухвалює приведення у відповідність законоположень держав—членів про етикетування та оформлення продовольчих товарів, а також про їх рекламу, віднесено наступні.

Визначення

Рафіновані олії, окрім маслинової олії

Борошняні суміші з двох або декількох сортів зерна

Рафіновані жири

Найменування «Олія», доповнено:

• короткою приміткою «рослинна» або «тваринна»
• або зазначенням специфічного рослинного або тваринного походження.

Дані про гідрогенізовану олію повинні супроводжуватися короткою приміткою «гідрогенізована». «Жир», доповнено:

• короткою приміткою «рослинний» або «тваринний»
• або зазначенням специфічного рослинного або тваринного походження.

Дані про гідрогенізований жир повинні супроводжуватися короткою приміткою «гідрогенізова- ний».

«Борошно», за чим слідує перелік сортів зерна, з яких воно зроблено, в убутній послідовності, відповідно до вагової частки кожного сорту.

«Крохмаль»

Натуральний крохмаль та крохмаль, модифікований фізичним або ферментативним способом Найрізноманітніша риба, якщо ця риба є інгредієнтом іншого продовольчого товару і якщо назва й оформлення цього продовольчого товару не відносяться до визначеного виду риби Найрізноманітніший сир, якщо цей сир або ця сирна суміш є інгредієнтом іншого продовольчого товару і якщо назва й оформлення цього продовольчого товару не відносяться до визначеного виду сиру

Пряності будь-якого виду, що складають не більше двох вагових відсотків продовольчого товару

Ароматичні трави або елементи ароматичних трав будь-якого виду, що складають не більше двох вагових відсотків продовольчого товару

Основні матеріали будь-якого виду, що використовуються для виготовлення жувальної маси з жувальної гумки

«Риба»

«Сир»

«Пряності» або «Пряна суміш»

«Ароматичні трави» або «Суміш ароматичних трав»

«Жувальна маса»

«Панірувальне борошно»

«Цукор»

«Глюкоза»

«Глюкозна патока»

Панірувальне борошно будь-якого походження Сахароза будь-якого виду Ангідрид глюкози або моногідрат глюкози Глюкозна патока та суха глюкозна патока Молочний білок будь-якого виду (казеїни, ка- зеїнати та сироватковий жир) та суміші з них Пресована какаова олія, пресована шнековим пресом какаова олія, рафінована какаова олія Вина будь-якого виду відповідно до Регламенту Ради (ЭС) № 1493/1999 від 17 травня 1999 року про загальну організацію з ринкового продажу вина

Кістякові м’язи тварин видів «ссавці» та «птахи», що вважаються придатними для споживання людиною, разом із тканиною, що входить туди або пов’язана з ними, де сукупна частка жиру та сполучної тканині не перевищує значень, приведених нижче, і в цілому м’ ясо є інгредієнтом іншого продовольчого товару. Вироби, що підпадають під загальне визначення «м’ясо, отримане шляхом механічного обвалювання», виключені з цього визначення.

Найвищі значення частки жиру та сполучної тканини в інгредієнтах, що позначаються поняттям «... м’ясо».

«Какаова олія»

«Вино»

«... м’ясо», перед яким подано назву/назви видів тварин (*), якому/яким воно належить.

Частка сполучної тканини розраховується на основі співвідношення між вмістом колагену та вмістом тваринного білка. Вмістом колагену вважається зміст гідроксипроліну, збільшений співмножником 8.

Якщо ці найвищі значення перевищені та дотримано всі інші критерії визначення «...м’яса», то нижче відповідно повинна бути приведеною «частка...м’яса», а список інгредієнтів, поряд з зазначенням поняття «...м’ясо», перед яким подано назву/назви видів тварин (*), якому/яким воно належить, повинен містити позначення інгредієнта «жир» і, відповідно, «сполучна тканина».

До інгредієнтів, для яких обов’язковою є наявність найменування під назвою класу, за яким слідують їх специфічні назви або ЄС-номер, у Додатку ІІ віднесено наступні: барвник, консервант, антиокислювач, емульгатор, згущувач, речовина, що утворює желе, стабілізатор, підсилювач смаку, речовина, що викликає окислення, кислотний регулятор, розділовий засіб, модифікований крохмаль (зазначення специфічної /видової назви над ЄС-номером не вимагається), сахарин, розпушувач тіста, піногасник, композиція для покриття, розплавлена сіль (тільки у випадку з плавленим сиром та з виробами на основі плавленого сиру), засіб для обробки борошна, закріплювач, стабілізатор вологості, заповнювач, пороутворюючий газ.

Засоби, що додаються для запаху, відповідно до положень Додатку ІІІ, повинні іменуватися або словами «засоби, що додаються для запаху», або більш точним позначенням або описанням засобу, що додається для запаху. Слово «натуральний» або інше рівнозначне, в основному, поняття може використовуватися тільки для тих засобів, що додаються для запаху, складова частина яких містить винятково ароматичні речовини, відповідно до положень пункту (і) абзацу (b) частини 2 статті 1 Директиви Ради 88/388/ЄЕС від 22 червня 1988 року, що приводить у відповідність законоположення держав—членів про засоби, що додаються для запаху при виготовленні продовольчих товарів, і про сировину для їх виготовлення та/або ароматизуючі екстракти, відповідно до положень абзацу c) частини 2 статті 1 згаданої Директиви. Якщо найменування засобу, що додається для запаху, містить посилання на вид або рослинне / тваринне походження використаних речовин, слово «натуральний» або інше рівнозначне, в основному, поняття може використовуватися тільки тоді, коли складову частину засобів, що додаються для запаху, було винятково або майже винятково виділено з харчового

продукту або ароматоносія належним фізичним, або ферментативним, або мікробіологічним способом, або традиційним способом приготування харчових продуктів.

Інгредієнти, використані при виготовленні продовольчого товару, наведені в Додатку ІІІа або отримані з інгредієнта, відповідно до Додатку ІІІа, і котрі-навіть у випадку, коли вони могли змінити форму, зберігаються в готовому виробі, подаються з чітким зазначенням найменування цих інгредієнтів на етикетці. Це зазначення не потрібно, якщо торговельне найменування продовольчого товару містить чітке зазначення відповідного інгредієнта. До таких інгредієнтів належать злаки, що містять клейковину (тобто пшениця, жито, ячмінь, овес, спельта, Kamut або їх гібридні штами), а також вироби з них, ракоподібні та вироби з ракоподібних, яйця та вироби з яєць, риба та рибні вироби, земляний горіх та вироби з земляного горіха, соя та вироби з сої, молоко та молочні вироби (зокрема лактоза), горіхові плоди, тобто мигдаль (Amygdalus communis L.), лісовий горіх (Corylus avellana), волоський горіх (Juglans regіa), горіх акажу (Anacardrnm ocddentale), горіх пекан (Carya іllіnoіesіs (Wangenh.) K. Кох), південно-американський горіх (Berthdlletia excelsa), фісташка (Pіstacіa Віра), макадамія та горіх австралійський (Maca-damіa termt'oHa), а також вироби з них, селера та вироби з селери, гірчиця та вироби з гірчиці, насіння кунжуту та виробу з насіння кунжуту, двоокис сірки та сульфіти подано як SO2 в концентрації, що перевищує 10 мг/кг або 10 мг/л.