ЛІЦЕНЗУВАННЯ КРЕДИТНИХ УСТАНОВ У ЄС

Поняття кредитної установи в законодавстві ЄС дається в Директиві Європейського Парламенту та Ради 2000/12 від 20 березня 2000 року щодо започат-кування діяльності кредитних установ та її ведення1 (далі — Директива про кредитні установи):

суб'єкт підприємницької діяльності2, діяльність якого полягає в отриманні від громадськості депозитів або інших коштів на зворотній основі та надання кредитів за свій власний рахунок, або установа, яка проводить електронні розрахунки3 в значенні Директиви 2000/46/ЕС Європейського Парламенту і Ради від 18 вересня 2000 щодо започаткування діяльності та її ведення установами, які проводять електронні розрахунки та пруденційного нагляду за ними4 (установа, яка проводить електронні розрахунки, означає суб'єкта підприємницької діяльності або будь-яку іншу юридичну особу іншу, ніж кредитна установа, яку визначено в першому підпункті (а) пункту 1 статті 1 Директиви про кредитні установи, та яка випускає платіжні засоби у вигляді електронних грошей).

У вторинному законодавстві ЄС міститься поняття «аиїпогізаііоп» (англ.) / «а§гетепг» (фр.), що відповідає терміну «ліцензія», який вживається в українському законодавстві. Основні положення щодо видачі ліцензій на здійснення діяльності кредитними установами містяться в Директиві про кредитні установи.

Вже в преамбулі п. 20 зазначається, що ліцензії, які видаються національними уповноваженими органами згідно з цією Директивою, мають своє застосування в межах всього Співтовариства, а не тільки однієї країни. Тобто, з'являється так би мовити єдина банківська ліцензія.

Відповідно до статті 1 п. 2 Директиви про кредитні установи «ліцензія» означає документ, виданий у будь-якій формі відповідним органом державної влади, на підставі якого кредитна установа може здійснювати свою діяльність.

Видача ліцензії

Розділ П Директиви про кредитні установи встановлює вимоги щодо отримання ліцензії на відкриття та подальше здійснення діяльності кредитними установами.

—   вимога достатності початкового капіталу5;

—   вимога достатності власних коштів6;

1  оігєсііує 2000/12/ЕС оґіпе Еигореап Рагііатепі апй оГІпе Соипсії оГ20 МагсЬ 2000 ге1аІт§ Іо ІЬе ІаКІп§ ир апсі ригзші оГІІІе Ьизтезз оґсгедії тзіііиіюпв.

2  ипс3ег1а1сіп§

1 ЕІЄСІГОП1С ГПОПеу ІПЗІІІиІЮПЗ.

4 оігєсііує 2000/46/ЕС оґіпе Еигореап Рагііатепі апй оГІЬе Соипсії оґ 18 8ерІетЬег 2000 оп Іпе Іа1сіп§ ир, ригзші оГапс! ргисЗепІІа! зирегуізіоп оГІЬе Ьизіпезз оґ еіесігопю топеу іпзіііиіюш.

3  Ітііаі саріїаі. '' о\уп Гипсіз

42

—   вимога щодо кваліфікації керівників;

—   вимога щодо місця розташування головного офісу;

—   вимога щодо розкриття інформації про особу власника (акціонера чи учасника);

—   інші вимоги.

•   Початковий капітал — він не повинен бути меншим 5 млн євро. Але винятками з цього правила можуть бути кредитні установи, початковий капітал яких не повинен бути меншим 1 млн євро. В директивах не міститься більш чітких формулювань стосовно такого винятку, але держави-члени в яких, власне, існують такі кредитні установи, повинні повідомити Комісію про причини використання ними відповідного виключення;

•   власні кошти. Хоча в самій директиві чітко встановлюється, що на момент отримання ліцензії власні кошти кредитної установи не можуть бути менше, ніж початковий капітал у розмірі 5 млн або 1 млн євро, держави-члени можуть надавати ліцензії кредитним установам, які існували до 1 січня 1993 року, власні кошти яких не досягали рівня, встановленого для початкового капіталу у розмірі 5 млн або 1 млн євро. У цьому випадку рівень власних коштів не повинен зменшуватися нижче найвищого рівня, який було досягнуто, починаючи з 22 грудня 1989 р;

•   управління кредитною установою повинно здійснюватися принаймні двома особами, які володіють достатньою діловою репутацією, достатнім досвідом для виконання таких обов'язків;

•   місце знаходження головного офісу.

•   акціонери та учасники. Уповноваженому органу повинна надаватися інформація про акціонерів та учасників кредитної установи, які беруть у ній істотну участь. При виявленні тісних зв'язків між кредитною установою та іншими фізичними або юридичними особами, уповноважені органи видають ліцензії тільки після того, як будуть впевнені, що такі зв'язки не перешкоджатимуть ефективному здійсненню їх наглядових функцій;

•   інше. Серед інших вимог слід відзначити те, що кредитна установа повинна надати відповідним уповноваженим органам програму діяльності (рго§гатте оґорегаїіош), в якій має міститися інформація про види діяльності, які установа планує здійснювати, та організаційну структуру. При винесенні рішення про видачу ліцензії уповноважений орган не повинен розглядати заявників з точки зору економічних потреб ринку.

Відмова у видачі ліцензії

Відмова у видачі ліцензії має бути обґрунтована та надана не пізніше шести місяців з моменту надсилання заявником інформації. В будь-якому випадку рішення приймається не пізніше 12 місяців з моменту отримання заяви.

Відкликання (скасування) ліцензії

Кредитну установу можуть позбавити ліцензії на здійснення того чи іншого виду діяльності у випадках, коли вона:

43

•   протягом 12 місяців не використовує ліцензію у своїй діяльності, відкрито відмовляється від ліцензії або не здійснює своєї діяльність протягом більше шести місяців;

•   отримала ліцензію на підставі документів, які містять недостовірну інформацію, або іншим незаконним шляхом;

•   не дотримується вимог, що ставились як умова видачі ліцензії;

•   не володіє достатнім розміром власних коштів та не може гарантувати збереження переданих їй активів.

Крім вищенаведених випадків позбавлення ліцензії, допускається можливість її відкликання на підставі положень, передбачених національним законодавством.

Всі рішення про видачу ліцензії на здійснення діяльності кредитних установ мають бути опубліковані в Офіційному журналі ЄС.