Концепція безпечного товару та обов’язки виробників
Статті 3 і 4 Директиви про загальну безпеку товарів, які стосуються загального зобов’ язання щодо безпеки,
застосовуються, якщо секторальна директива не
розповсюджується на певний ризик чи його категорію.
Секторальні директиви Нового підходу, включені в Керівні положення, розповсюджуються на всі види ризиків, і загальне зобов’язання щодо безпеки Директиви про загальну безпеку товарів насправді не застосовується до споживчих товарів, на які розповсюджуються ці директиви.У своєму Комюніке до Ради ЄС та Європейського парламенту під назвою „Покращення виконання директив Нового підходу”1 (Communication to the Council and the European
Parliament “Enhancing the implementation of the New Approach directives”) Європейська Комісія також визнає, що „оскільки директивами Нового підходу регулюються всі аспекти безпеки та категорії ризиків, що стосуються товарів, на які розповсюджуються ці директиви, вимоги щодо безпеки Директиви про загальну безпеку товарів до цих товарів не застосовуються”.
Але чи насправді потрібно вважати, що директиви Нового підходу розповсюджуються на всі аспекти безпеки товарів? Адже певні товари, що підпадають під дію директив Нового підходу, можуть нести ризики, які не регулюються цими директивами. Сюди можна віднести іграшкові товари, на які розповсюджується одна з директив Нового підходу, і яка, тим не менше, не регулює ризики акустичної та хімічної небезпеки цієї групи товарів. Повністю виключивши товари, на які розповсюджується дія будь-якої з директив Нового підходу, із сфери дії ст.ст. 2 та 3 Директиви про загальну безпеку товарів, Європейське Співтовариство проігнорувало головну умову пріоритетності директиви, визначену в її декларативній частині: „коли існує необхідність широкої законодавчої основи із горизонтальними зв’язками для ... заповнення прогалин в існуючому або майбутньому спеціальному законодавстві”.
Іншими словами, Європейське Співтовариство не змогло виконати завдання, яке саме ж перед собою і поставило, прийнявши загальну директиву, що мала б слугувати (при її виконанні) „гарантією” захисту населення від шкоди, яку можуть спричинити певні товари при існуванні прогалин у спеціальних нормах безпеки Європейського Співтовариства, прийнятих з метою зняття технічних бар’єрів на шляху торгівлі”[65].До того ж, не беручи до уваги проблеми аспектів безпеки, не охоплених директивами Нового підходу, зміст зобов’язань, покладених на професійних учасників ринку та органи державної влади, є різним: директивами Нового підходу насправді встановлюється загальне зобов’ язання щодо безпеки, але вони не визначають додаткових умов із контролю чи вилучення товару, тоді як це вимагається від професійних учасників ринку. Така різниця у підході до товарів, що підпадають під дію директив Нового підходу та звичайних гармонізуючих директив, призведе до значних розбіжностей у зобов’язаннях, що вимагаються від професійних учасників ринку. Наприклад, виробники машин для миття посуду, що підпадають під дію Директиви про машинне обладнання, яка є директивою Нового підходу, не повинні брати на себе зобов’ язання проведення контролю та вилучення товару, передбачені Директивою про загальну безпеку товарів, оскільки вони повинні керуватись вимогами Директиви про машинне обладнання. А з іншого боку, виробники холодильного обладнання, мила або одягу будуть підпорядковуватись вимогам загальної директиви щодо усіх ризиків та аспектів безпеки, оскільки на них не розповсюджується жодна директива Нового підходу. Європейське Співтовариство зробило занадто складним життя виробників і дистриб’юторів, що бажають мати прозорі, прості та чесні правила гри, знати ці правила і грати за ними відповідним чином із усвідомленням того, що всі інші знаходяться в таких же умовах. Використовуючи цю директиву більше для створення проблем, аніж для їх вирішення, Європейське Співтовариство планування зробило для багатьох дуже складним. (...) Важко уявити більш безладний і нестійкий режим, як для виробників, так і для споживачів[66]”.
На практиці виробник, який хоче забезпечити своїй продукції максимальний рівень безпечності, буде в будь-якому випадку змушений застосовувати вимоги інших секторальних директив та загальної директиви, і вибирати із стандартів безпеки, визначених у цих двох інструментах, той, що гарантує її найвищий рівень.