ІНСТИТУТИ БАНКІВСЬКОГО ПРАВА ЄС

Вторинне законодавство ЄС в сфері банківської справи складається з 14 нормативних актів: 1 регламент, 9 директив та 4 рекомендації. Особливе місце посідає Директива Європейського Парламенту та Ради 2000/12 від 20 березня 2000 року щодо започаткування діяльності кредитних установ та її ведення, яка є консолідованим варіантом низки директив.

Проаналізувавши нормативну базу вторинного законодавства Європейського союзу, можна виокремити три підгалузі:

•   вимоги до кредитних установ;

•   вимоги до надання послуг;

•   нагляд за діяльністю кредитних інститутів.

В свою чергу вони складаються з дванадцяти основних інститутів: ліцензування; заходи щодо відновлення платоспроможності (санація); ліквідація; структурні підрозділи; власні кошти; коефіцієнт платоспроможності; великі ризики; банківські операції; вклади; перекази; належний нагляд та звітність.

Урегульованість інститутів банківського права ЄС наведена в таблиці.

Також окремим інститутом банківського права ЄС можна назвати відносини з третіми країнами.

38

ІНСТИТУТИ СТРАХОВОГО ПРАВА ЄС

Вторинне законодавство Європейського Союзу, що регулює відносини у сфері надання страхових послуг налічує ЗО нормативних актів, серед яких: Директив — 26, Регламентів — 2, Рекомендацій — 2.

Серед них найбільш суттєвими можна виокремити так звані Треті страхові Директиви (Директива 92/49/ЕС та 92/96/ЕС), оскільки з їх прийняттям завершено формування спільного ринку в сфері надання страхових послуг та закладено мінімальні достатні основи для його нормального функціонування.

Всі нормативні акти щодо ведення страхової діяльності умовно можна поділити наступним чином. Ті, що стосуються:

1) започаткування, ведення та припинення ведення страхової діяльності;

2) видів страхування;

3) звітності та додаткового нагляду.

Ці підгалузі у свою чергу можна поділити на такі інститути: створення та ліцензування; діяльність страхових посередників (страхові брокери і агенти); маржа платоспроможності; відновлення платоспроможності та ліквідація/банкрутство страхових компаній та їх структурних підрозділів; пряме страхування життя; пряме страхування (крім страхування життя); перестрахування, ретро-цесія; співстрахування; страхування судових витрат; страхування цивільної відповідальності; бухгалтерський облік та звітність; додатковий нагляд за діяльністю страхових компаній; статистика у сфері страхування.

Поділ сфери страхових послуг на нідгалузі та інститути наведено у таблиці.

39