8.3.2. Взаємне визнання професійни х кваліфікацій та дипломів

Вимога наявності певної професійної кваліфікації та інші правила щодо доступу до регульованих державою видів еконо - мічної діяльності  завжди  були  ефективни м  засобом   недопу- щенн я громадян інших країн до національного ринку.

У справі Thieffry3   ЄС П остаточно визначив, що ст. 43 До- говору про Співтовариство  забороняє  компетентним  органам держав-членів ЄС відмовляти без вагомих причин громадянам інших держав-члені в здійснювати  економічну діяльність  або отримувати визнання своєї кваліфікації тільки через те, що їх

1  Див.: Справа С-222/97 , Manfred Trummer amp; Peter Mayer, (1999) EC R 1-01661.

г Див. : Справа C-208/00 , Uberseering BV v. Nordic Constraction Company (2000) EC R 1-9919.

3 Див.: Справа 71/76, Thieffy v. Counseii de I'Ordre des Avocats a ia Cour de Paris

(1977) ECR 765, (1977) 2  CML R 373.

110

кваліфікація не є еквівалентною або не відповідає національ- ним вимогам.

У справі Patrick1   британськи й архітектор бажав отримат и доступ на рино к послуг у Франції. У той час ще не існувало директи в з питан ь визнанн я кваліфікацій архітекторів у ЄС. Згідн о з законодавство м Франції ,  іноземни й  архітектор міг працювати у Франції , якщ о його професійну кваліфікацію було визнан о  французьки м  урядо м  я к  еквівалентн у французькі й національні й  кваліфікаці ї на  підставі  взаємно ї домовленост і або угоди з країно ю походженн я заявника .  Позивачеві було відмовлено в отриманні дозволу на наданн я професійни х послуг у Франці ї тільки на підставі того, що між Франціє ю і Великою Британіє ю  не існувало взаємни х угод про   визнанн я  профе - сійних кваліфікацій. Однак ЄСП , застосувавши телеологічний спосіб тлумачення права Співтовариства, визнав, що відмова французько ї влади суперечила положення м Договору про Спів- товариство про заборону дискримінаці ї громадян ЄС за озна - ками національності.

У справі  Heylens2   ЄС П  продовжи в свою стратегію тлума - ченн я розділів Договору про Співтовариство і визначив, що за браком гармонізації законодавства про умови доступу до певної професії в ЄС , держава-чле н має право вимагати якщ о не іден- тичної, то еквівалентної з національним и вимогам и кваліфікації для цієї професії. Однак громадяни н ЄС має право оскаржити рішенн я  національни х владних структур про відмову у визнанн і диплом у або кваліфікації та знати підставу для такого рішення . Тлумаченн я ст. 43 Договору про Співтовариство ЄС П засто- сував і у справ і  Vlassopoulou3, де було підтверджено ,  що за брако м  законодавств а Співтовариства зі взаємног о  визнанн я правови х кваліфікацій ,  ст. 43 Договор у пр о Співтовариств о передбачає обов'язо к національни х владних структур порівняти кваліфікації громадян ЄС , як і бажають займатися юридично ю практико ю в цій державі-члені. Таки й обов'язо к полягає в тому, що держава-член ЄС повинна здійснити порівнянн я спеціальних знан ь та навичок, засвідчених дипломами , виданим и національ- ним и навчальним и закладами та навчальним и закладами інших держав-членів ЄС. Фактичн о ЄС П встановив обов'язо к держави-

1  Див. : Справа 11/77, Patrick v. Ministre des Affairs Culturalles (1977) EC R 1199, (1977) 2 CML R 523.

3   Див. :  Справ а  222/86 ,  UNECTEF v.  Heylens (1987)  EC R 4097,  (1989)  1

CML R 91.

3  Див.: Справа 340/89,  Vlassopoulou v. Ministerium fur Justiz (1991) EC R 2357, (1993) 2 CML R 22.

члена ЄС уважно розглядати будь-яку кваліфікацію або диплом , необхідний для здійсненн я економічно ї діяльності  відповідно до ст. 43 Договор у пр о Співтовариств о і в разі, якщ о так а кваліфікаці я  є еквівалентно ю  національни м  вимогам  прий - маючої держави-члена ЄС , ця держава-член зобов'язан а визнати цю кваліфікацію або диплом . Якщ о буде доведено наявніст ь певних  відмінностей ,  приймаюч а держава-чле н  зобов'язан а розглянути можливість отриманн я додаткової освіти для того, щоб кваліфікація суб'єкта поданн я досягла рівня, достатнього дл я  економічно ї діяльност і  в  цій державі-член і  ЄС .  Прот е держава-чле н  н е  зобов'язан а  забезпечуват и  всі  умов и дл я завершенн я професійної освіти громадянино м з іншої держави - члена ЄС.

Таки м чином , вищезгадана практик а ЄС П підтверджує, що розділи Договору про Співтовариство про вільне пересування працівникі в і свободу ділового заснуванн я мають пряму дію. Це означає, що суб'єкт и підприємницько ї діяльності ЄС можуть посилатис я  н а  відповідн і  положенн я Договор у пр о  Співто - вариство в судах держав-членів. Це має на меті встановлення позитивни х зобов'язан ь національни х владних і професійни х організаці й в  ЄС дл я забезпеченн я свобод и діловог о засну - вання навіть за браком національного  законодавства і законо - давства ЄС про взаємне визнанн я кваліфікацій. Крім того, за практико ю ЄСП , громадяни Є С користуються правом визнан - ня їх професійни х кваліфікацій, отримани х у державах, які не мают ь членств а ЄС .  ЄС П  визначив ,  щ о держави-член и  Є С повинні визнавати "усі види дипломів, сертифікатів та інших доказів професійно ї кваліфікації та досвіду"1.

Питанн я взаємного визнанн я професійни х кваліфікацій між державами-членам и ЄС було частково гармонізовано шляхом прийнятт я директив. Європейськ а Комісія прийнял а по 2 ди - рективи дл я кожного сектора професійно ї діяльності (рис. 9). Перш а директив а визнача є загальні мінімальні вимоги щод о професійно ї освіти та підготовки в усіх державах-членах ЄС , що потрібні для певної професії. Друга директив а зазначил а назву і вигляд и дипломі в у різних державах-члена х ЄС ,  що задовольняють умовам взаємного визнанн я  кваліфікацій.

Такі "секторні" директив и в основному регулюють медичні спеціальності: лікарів, що практикують2 ; дантистів3 ; медсестер4 ;

1 Див.: Справ а С-319/92 , Наіт (1994) EC R 1-425, Справ а С-238/98 , Hocsman

(2000) ECR 1-6623.

2 Див.: Директив а 93/16 від 5 квітня 1993 p. (O.J. 1993 L165/1).

3 Див.: Директив а 78/686 від 25 липн я 1978 p. (O.J. 1978 L233/1).

4 Див.: Директив а 77/452 від 27 червня 1977 p. (O.J. 1977 L176/1).

112

фармацевтів1 ; ветеринарних хірургів2; а також архітекторів3.

Зміст цих директи в різний, але мета однакова — полегшити суб'єкта м  підприємницько ї діяльност і  ЄС ,  щ о  практикуют ь певний вид професії, доступ до своєї професії  або виду діяль- ності в іншій державі-члені ЄС , що включає свободу ділового заснування і свободу наданн я та отриманн я послуг. Щод о мен ш урегульованих професій, метою є можливість наданн я суб'єк - тові підприємницько ї діяльності ЄС доступу до ринку держави - члена за умови ,  що він має достатні й досвід заняття тако ю професійно ю  діяльністю.

"Секторні" директив и  встановлюют ь мінімальні стандарти професійно ї підготовки та  вимагають визнанн я  підсумкових кваліфікацій. До особливостей такої процедури належить вимога про наявність сертифікату з добрим середнім балом навчанн я та сертифікату, яки й свідчить, що заявни к ніколи не був банкро - том. Наявність таких сертифікатів є основно ю умовою для того, щоб суб'єк т підприємницько ї діяльності ЄС був допущени й до практики в іншій державі-члені. Якщ о сертифікат задовольняє вищезазначені умови, національні владні структури зобов'язан і прийнят и його до розгляду.

Потрібно враховувати, що директив и поширюютьс я на осіб, які надают ь професійн і послуг и самостійн о або на  підставі трудового договору, маючи статус  "працівник". Це означає, що особа, яка отримала визнанн я своєї кваліфікації, як , наприклад, архітектор, може надавати послуги за винагороду  або одержу- вати фіксовану заробітну плату.

Проте процес прийняття "секторних" директив не міг повністю забезпечити  свободу ділового заснування в ЄС та усунути на- ціональні заходи недискримінаційног о характеру.

Другий етап гармонізації законодавства Співтовариства про взаємне визнанн я  кваліфікаці й характеризується прийняття м "загальних директив".  Перша з таких директив, Директива 89/485 встановлю є  "загальну систему визнанн я дипломі в  про  вищу освіту, отриманих після проходження професійної освіти або підготовки строком не менш е 3 років".

1 Див.: Директив а 85/433 від 16 вересня 1985 p. (O.J. 1985 L253/37).

2 Див.: Директив а 78/1026 від 18 грудня 1978 p. (O.J. 1978 L362/1).

3 Див.: Директив а 85/384 від 10 червн я 1985 p. (O.J. 1985) L233/15.

4 Див.: Директив а 98/5 від 16 лютог о 1998 p. (O.J. 1998 L077).

5 Див.: Директив а 89/48 від 21 грудня 1988 p. (O.J. 1989 L19/16).

113

Відмінність  Директиви   89/48  від    "секторних  директив".

1. Директив а 89/48 регулює всі професії, для яких  необхідно отриманн я як мінімум трирічної університетської освіти. Понят - т я  "регульован а  професія "  включа є  вимогу ,  що б  наявніст ь диплом а  була  необхідно ю  умово ю  здійсненн я  професійно ї діяльності .  Професійн і  незалежн і  об'єднанн я  можуть тако ж установлювати вимоги до професії, якщ о це професійне об'єд - нанн я   визнане у державі-члені ЄС ,  що визна є кваліфікацію. Наприклад , у   Великій Британії такі організації повинні мати королівськи й статут.

2. Взаємне визнанн я кваліфікацій, заснован е на принцип і "взаємної  довіри" (англ. mutual trust).  Цей принци п полягає у тому, що держава-чле н ЄС не може обмежити свободу діло- вого заснуванн я суб'єкта підприємницько ї діяльності ЄС тільки на підставі  необхідності наявност і  національно ї кваліфікаці ї для здійсненн я певної професійної діяльності у цій країні, а повинн а надати умови для визнанн я кваліфікації суб'єкта під- приємницько ї діяльності ЄС.

3. Взаємн е  визнанн я  кваліфікаці й  передбачає вимогу на - явності тільки "певної кваліфікації" (англ.   certain qualification), коли вимагається, щоб суб'єкт підприємницько ї діяльності ЄС володів додатково ю професійно ю підготовкою в доповненн я до вищої освіти, тільки якщ о це необхідно для здійснення певної професійної діяльності в цій державі-члені ЄС.

4. Директив а 89/48 регулює взаємне визнанн я кваліфікацій, отриманих тільки в державах-членах ЄС. Якщ о для здійсненн я певної професійно ї діяльності в  державі-члені ЄС вимагається наявність диплома , встановлюється  обов'язо к визнанн я  дипло - ма, отриманог о в іншій державі-члені ЄС .

5. Особливе значенн я в Директиві 89/48 приділяється змісту поняття "диплом". "Диплом" — це свідоцтво кваліфікації з такими ознаками :  кваліфікаці ю  повинн о бути  надан о компетентни м органом у державі-члені ЄС;  особа, яка отримала кваліфікацію, повинн а закінчити навчання в університеті тривалістю не менше З років; кваліфікація повинн а надавати право здійснювати про - фесійну діяльність у державі-члені, що видала диплом .

Директив а 92/51' повторює ту саму систему визнанн я квалі- фікацій, що й Директив а 89/48, але регулює визнанн я кваліфіка-

1 Директив а 92/51 від 18 червня 1992 p. (O.J. 1992 L209/29).

114

цій та дипломів ,  інших, ніж диплом и  пр о вищу освіту,  не - обхідних дл я занятт я особливо ю  професіє ю  або діяльністю . Тривалість навчанн я   повинн а бути  не меншо ю одного року. Директив а 92/51 також розглядає визнанн я сертифікатів після будь-якого виду професійної спеціалізованої підготовки, необ - хідної для заняття професією в  державі-члені, що визнає ква- ліфікацію .

"Загальні директиви" надають тільки можливість визнанн я професійних кваліфікацій,  необхідних для здійсненн я  еконо - мічної діяльності у межах ЄС , але згідно з цим и директивами , держави-член и ЄС зберегли за собою повноваженн я щодо вста- новленн я додаткових вимог до кваліфікацій, якщо ,  на думку національни х владних структур, зміст та структура освіти в державі-члені ЄС заявник а не відповідає національни м освітнім стандартам.

Таки м чином , можна дійти висновку, що прийнят а в за- конодавств і  Співтовариств а  процедур а  взаємног о  визнанн я кваліфікацій та дипломів має на меті усунення будь-яких на- ціональних перешкод для реалізації суб'єктами підприємницької діяльності ЄС свободи ділового заснуванн я та свободи  наданн я й отриманн я послуг. Процедура взаємного визнанн я кваліфіка- цій та дипломі в гарантує забезпечення свободи ділового засну- вання в кожній державі-члені ЄС.