14.1.3. Засад и спільної аграрної політики Співтовариства
Засади спільної аграрної політики Співтовариства випливають з положень Договору про Співтовариство. Можна виділити 6 таких засад: :
1) включення сільського господарства до спільної компе- тенції Співтовариства та держав-членів;
2) норми, що стосуються сільського господарства, є певним винятком із загальних положень Договору про Співтовариство;
' Див.: Резолюція Ради Міністрів про заходи шодо спрощенн я аграрного законодавства від 23 листопад а 1976 p.
(O.J. 1976 С287).3 Див.: Jurcewicz A. Wsp61na polityka rolna Unii Europejskiej 11 Prawo rolne.
Stelmachowskiego A. — Warszawa, 2003. - C. 57—80.
234
3) аграрний сектор усіх держав-члені в ЄС має підлягати спільній політиці;
4) засада єдності аграрного ринку;
5) надання переваги внутрішньоєвропейському сільськогоспо- дарському товаровиробникові;
6) засада солідарності — утворення фондів гарантування та розвитку для регулювання єдиного аграрного ринку Співтова- риства.
Наразі аграрне законодавство Співтовариства дає підстави говорити про появу ще однієї засади спільної аграрної політики Співтовариства: засади екологізації сільськогосподарського ви- робництва. Вона виявляється в орієнтації спільної аграрної політики Співтовариства на стимулювання екологічно безпечного ведення сільського господарства і на реалізацію екологічних програм на селі.
14.1.4. Завдання аграрної політики Співтовариства
Завдання спільної аграрної політики визначені у ч. 1 ст. 33
Договору про Співтовариство. Ним и є: а) збільшення продук- тивності сільського господарства відповідно до науково-техніч- ного поступу, раціонального розвитку сільськогосподарського виробництва і оптимального використанн я чинникі в вироб - ництва, зокрема, трудових ресурсів; б) забезпечення належного рівня життя селян, зокрема, внаслідок збільшення їх доходів; в) стабілізація ринків сільськогосподарської продукції; г) забез- печення продовольчої безпеки; д) забезпечення відповідних цін на сільськогосподарську продукцію для споживачів.
ЄС П надав тлумачення1 , що оскільки завдання, окреслені у ч. 1 ст. 33 Договору про Співтовариство, є потенційно супе- речливими і мають різні засади, то не можуть вони бути одно - часно у повному обсязі досягнуті. У зв'язк у з цим інститути ЄС можуть деяки м з них надати тимчасовий пріоритет, що виника є з господарчих потреб. Вчиняючи так, вони мають уникати дискримінації виробників чи споживачів аграрної про- дукції у межах Співтовариства.