Допит підсудного.
Психологія підсудного безпосередньо впливає на його поведінку. З одного боку, він більш ґрунтовно продумує свою позицію і підготовлений до сприйняття особливостей судового процесу. З другого боку, на підсудного сильний зовнішній вплив справляє присутність у залі судового засідання великої кількості людей. Одних публіка сковує, знижує тонус і активність у діях і поведінці, інших, навпаки, змушує триматися підкреслено незалежно, впевнено і вільно, третіх — пригнічує і т. д.
За своєю суттю допит підсудного — один із засобів установлення судом обставин розглядуваної кримінальної справи. При цьому для суду важливо не повторення показань, які дав підсудний на попередньому розслідуванні (вони можуть бути правдивими або неправдивими), а важливо, щоб він на суді дав правильні показання, які відповідають обставинам справи. Досить часто в ході допиту в суддів виникає сумнів, що підсудний говорить правду. В такому разі вони не тільки можуть, а й повинні справити на нього необхідний психологічний вплив з метою одержання об'єктивних показань.
Ефективність допиту залежить від багатьох умов, серед них най-більш істотними, на наш погляд, є такі:
установлення психологічного контакту між судом і підсудним. Це нелегка задача, оскільки складна сама обстановка судового розгляду.
Сувора об'єктивність, без будь-якої упередженості, із з'ясуванням обставин як проти підсудного, так і на його користь, тактовна поведінка самих суддів, правильне вирішення судом заявлених клопотань (у тому числі підсудним) — усе це створює сприятливу психологічну обстановку1;індивідуальний підхід до підсудного. Варто одержати з матері-алів справи такі відомості про риси характеру підсудного, його навички, схильності, інтереси, використання яких сприяло б одержанню точних і правдивих показань;
взаємини між прокурором і захисником. Неприпустимі у стосунках між ними грубість, нетактовність, роздратування, неетичні заяви і репліки;
характер і тон запитань підсудному. Часом суддя або інший учасник процесу, формулюючи запитання, показує своє негативне ставлення до підсудного і його показань, демонструє зневагу до нього. Така поведінка ускладнює допит, підсудний замикається і часом відмовляється від давання показань. Запитання повинні формулюватися чітко, стисло, зрозуміло й в коректному тоні.
З психологічного погляду цілком зрозуміло, що тактичні прийоми й особливості допиту підсудного залежать від його поведінки на суді, обраної ним позиції (табл. 6).
Таблиця 6
Психологічні особливості допиту Підсудного, який визнав себе винним Підсудного, який не визнав себе винним Підсудного, який на попередньому слідстві визнавав себе винним, а в суді провину заперечує 1 2 3 Мета — повне, всебічне й об'єктивне з'ясовування всіх обставин справи. Характерні риси допиту — деталізація показань, одержання максимуму фактичних даних Мета — з' ясовування і зіставлення окремих фактів у показаннях для одержання висновку про винність або невинність підсудного Мета — з' ясувати причину зміни показань (бажання уникнути відповідальності, пом'якшити свою провину, обмовити кого-небудь, отримання показань незаконним способом чи шляхом примусу, насильства та ін.) і довести винність або невинність підсудного 1 Пантелеев В. А. Психология судебного разбирательства по уголовным делам.
— М.: Ун-т дружбы народов им. Патриса Лумумбы, 1980. — С. 76-77.1 2 3 Тактичні прийоми Тактичні прийоми Тактичні прийоми допиту — допиту — допиту — деталізація, деталізація, зіставлення, конкретизація, зіставлення, контроль, нагадування, зіставлення, уточнення, контроль, наочність, уточнення. уточнення, контроль. наочність. Характерні риси допиту — Очікуваний Характерні риси пред'явлення доказів, що результат — допиту — постановка узгоджуються з показаннями одержання несподіваних запитань на попередньому слідстві, інформації про і запитань "здалеку", проведення за необхідності мотиви злочину, апеляція до очної ставки, використання коло учасників, позитивних якостей кінознімання або магнітного умови формування підсудного. запису попереднього злочинного заміру, Істотна деталь — розслідування, а також психологію зіставляти показання висновки судово-медичної, підсудного тільки з достовірними криміналістичної експертиз доказами Кілька слів про допит неповнолітнього підсудного. Звичайно після з'ясовування анкетних даних і окремих особистісних якостей йому ставиться запитання, чи визнає підсудний себе винним, а потім він дає показання у вигляді вільної розповіді. Якщо підсудний визнає себе винним, то суд і учасники судового процесу ставлять йому уточ- нювальні, детальні і контрольні запитання, мета яких — одержати фактичні дані для перевірки показань. У судовій практиці трапляються випадки, коли неповнолітні підсудні визнають себе винними в злочинах, які вони не скоювали, щоб приховати провину дорослих злочинців. Тому в ході допиту ставляться такі запитання, відповіді на які може дати тільки людина, яка дійсно скоїла злочин (до числа таких запитань належать насамперед ті, що спрямовані на з'ясовування деталей злочину). В разі якщо неповнолітній підсудний не визнає себе винним, суд і учасники судового процесу повинні сформулювати ряд конкретних і уточнювальних запитань, а за необхідності — використовувати психологічні прийоми викриття неправди-вих показань. З огляду на індивідуально-психологічні особливості неповнолітнього підсудного, запитання будь-якого типу варто формулювати дохідливо, чітко, ясно і коротко.