Тайм-чартер

Відповідно до умов рейсового чартеру і тайм-чартеру судновласник наділений правом володіння судном.

Обов'язок фрахтувальника за такої форми чартеру — спорядити судно усіма необхідними запасами, водою, мастильними матеріалами. Фрахтувальник бере на себе всі витрати з експлуатації судна, а також ризики, що виникають у зв'язку з експлуатацією судна.

Якщо на зафрахтованому в дімайз-чартері судні перевозять вантажі третіх осіб, то перевізником вважається фрахтувальник, якому також належить право на винагороду за порятунок та надання допомоги на морі.

Отже, чартерні морські торгові перевезення не відрізняються простотою. Табл. 12 дозволяє наочно простежити основні умови трьох видів договорів чартеру206.

Таблиця 12

Співставлення основних умов чартерів Основні правові ха-рактеристики чартеру Вид чартеру Рейсовий чартер Тайм-чартер Дімайз-чартер 1 2 3 4 З якою метою фрахтується судно З метою перевезення вантажу мореплавання З будь-якою метою торгового мореплавання З будь-якою метою торгового мореплавання Кому підпорядко-ваний екіпаж судна в навігаційно- технічному відно-шенні Судновласнику Судновласнику Фрахтувальнику На кого падає ризик пошкодження або загибелі судна у зв'язку з його навігаційно-тех-нічною експлуа-тацією На

судновласника На

судновласника На

фрахтувальника 206 Трамповими (від англ. слова "tramp") називаються судна, котрі здійснюють нерегулярні рейси, без чіткого розкладу і направляються судновласниками туди, де з боку фрахтувальників (вантажовідправників) є попит на тоннаж.

1 2 3 4 На кого падає ризик пошкодження або загибелі судна

у зв'язку з його комерційною екс-плуатацією На

судновласника На

судновласника На

фрахтувальника Кому належить право володіння судном Судновласнику Судновласнику Фрахтувальнику Кому належить право користування судном Судновласнику Фрахтувальнику Фрахтувальнику Хто несе постійні витрати з експлу-атації судна Судновласник Фрахтувальник Фрахтувальник Кому належить право на рятувальну винагороду Судновласнику Судновласнику Фрахтувальнику В основі правового регулювання перевезень морем лежить регламентація оформлення транспортних документів, в якості яких, зокрема, фігурує коносамент.

Порядок оформлення коносамента врегульований нормами міжнародного приватного права і зокрема:

Міжнародною конвенцією про уніфікацію деяких правил про коносамент від 25 серпня 1924 року (Брюссельська конвенція) з наступними змінами і доповненнями, внесеними Брюссельським протоколом 1968 року "Про зміни Брюссельської конвенції 1924 року про уніфікацію деяких правил про коносамент" (Правила Вісбі);

Гамбурзькою конвенцією ООН 1978 року "Про морське перевезення вантажів", що набрала чинності в листопаді 1992 року;

Окремими нормами, що містяться в Уніфікованих правилах і звичаях для документарних акредитивів, що прийняті Міжнародною торговою палатою 1993 року.