ВСТУП
Проголошення 24 серпня 1991 р. незалежності України зумовило радикальні демократичні перетворення у нашому суспільстві. Було змінено організацію державної влади - відбувся її поділ на законодавчу, виконавчу і судову, виникли нові інститути, властиві суверенній демократичній правовій державі, зокрема інститути Президента України, конституційної юрисдикції, Збройних сил України та ін.
Почалося становлення сучасного українського парламентаризму й правосуддя та цілісної системи органів виконавчої влади. Водночас занепали колишні загальносоюзні державні органи й організації та численні недемократичні інститути (наприклад, цензура). У суспільстві почали формуватися реальна багатопартійність, демократична виборча система, місцеве самоврядування і т. ін. Українська держава стала повноправним суб’єктом світового співтовариства. Зміни в організації держави й суспільства зумовили відповідні зміни у правовій системі України. Вже у перші роки незалежності було прийнято значну кількість принципово нових законодавчих актів України замість колишніх союзних законів і підзаконних актів та істотно оновлено чимало чинних законів. У системі права України почала формуватися його провідна галузь - конституційне право.Важливим етапом в українському державо- й законотворенні, у розвитку українського суспільства стало прийняття 28 червня 1996 р. нової Конституції України, у якій Україну було проголошено суверенною, незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, людину визнано найвищою соціальною цінністю, а також утверджено реальне народовладдя. Цей закон підсумував попередній розвиток суспільства й держави, створив об’єктивно необхідні правові основи їх функціонування і подальшого розвитку, зумовив незворотність цих процесів і нове ставлення до України інших держав і міжнародних органів й організацій.
Конституція 1996 р. становить основу нової системи права України, всіх її галузей, насамперед - конституційного права. Прийняті на основі цієї Конституції законодавчі акти сприяли становленню більшості основних інститутів конституційного права, передусім - державного та суспільного ладу, прав і свобод людини й громадянина, форм безпосередньої демократії, державної влади й місцевого самоврядування та ін.
Оволодіння цією галуззю права передбачає насамперед всебічне пізнання й осмислення чинної Конституції України, яка являє собою не лише акт найвищої юридичної сили, а й найвищу національну політичну і духовну цінність, засіб утілення національної ідеї. Вивчення конституційного права об’єктивно сприятиме опануванню інших галузей національного і, природно, міжнародного права та їх всебічній раціональній реалізації.