ВИСНОВКИ ДО ТЕМИ
Отже, форма держави являє собою внутрішньо узгоджену систему норм, що регулюють взаємовідносини основних органів держави (парламент, уряд, глава держави), територіально-політичний устрій і основні методи діяльності державного апарату і його взаємовідносин з населенням.
В конституційному праві використовуються різноманітні класифікації форм держави, це:
- демократичні державні форми (Франція, Україна);
- авторитарні (Індонезія);
- соціалістичні;
- буржуазно-демократичні;
- феодально-теократичні;
- революційно-демократичні.
З урахуванням класифікації кожна форма має різновидності, до числа яких відносять:
Полікратичну (багатовладну) державну форму правління, що характеризується розподілом влад між різними органами держави (парламент - законодавча влада, суди - судова);
Монократична (єдиновладна) державна форма єдиновладдя визначеного державного органу або посадової особи (дуче в Італії, фюрер в Німеччині, довічний президент - в Гвінеї).
Територія будь-якої держави відповідно організована по
адміністративному чи політичному принципу з метою управління населенням, що проживає на даній території. Саме тому відповідні глави конституцій називаються “Про організацію держави.” Під цим розуміється не система державних органів, а територіальна організація держави.
В конституційному праві зарубіжних країн розрізняють дві пріоритетні форми територіально-політичного устрою держави: унітарна і федеративна.
Конфедерація являє собою союз держав. Формою територіально- політичної організації державності являється і автономія, яка створюється на основі самовизначення національностей.
В останні десятиріччя в таких країнах, як Іспанія і Італія, склалась регіональна держава, яка поєднує в собі різні елементи федералізму і автономії.
Таким чином, серед причин різноманітності форм держави у сучасному світі слід виділити:
1.
Історичні традиції розвитку національної державності. Зокрема, стійкість монархічних форм правління у таких країнах, як Великобританія, Данія, Швеція, Японія, пояснюється поряд з іншими тим, що монархія у цих державах існувала протягом багатьох століть.2. Історичні особливості становлення національної державності. Наприклад, прийняття федеративної форми державного устрою такими країнами, як Мексиканські Сполучені Штати, США, ФРН, Швейцарія пояснюється історичними умовами виникнення самої держави, а не національними моментами.
3. Національний склад населення даної країни. Саме ця обставина зумовила встановлення федерації у таких багатонаціональних державах як, наприклад, Індія.
4. Обрання тієї чи іншої державної форми у країнах, що звільнилися від колоніальної залежності, у значній мірі залежало від впливу метрополії. Так, у багатьох колишніх колоніях монархічної Великобританії (наприклад, Тринідад і Тобаго, Ямайка) після проголошення незалежності була встановлена монархічна форма правління, водночас як колишні колонії республіканської Франції у переважній більшості своїй стали республіками (Бенін, Буркіна-Фало, Габон).
5. Домінуюча у суспільстві система морально-релігійних
цінностей (наприклад, теократична республіка в Ірані).