Вибори, виборче право, принципи виборчого права.

Однією з найдієвіших форм безпосередньої демократії в Україні є вибори. Саме вони дозволяють перетворити волевиявлення громадян України у волю українського народу при формуванні представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вибори - це конституційна форма безпосередньої демократії, що полягає у формуванні персонального складу органів публічної влади (органу законодавчої влади та органів місцевого самоврядування), наділення повноваженнями їхніх посадових осіб або обрання глави держави шляхом голосування уповноважених на те осіб.

В Україні вибори на демократичних засадах почали проводитися одночасно з проголошенням незалежності нашої держави. Так, 1 грудня 1991 р., одночасно з проведенням всеукраїнського референдуму, який надав найвищої юридичної сили Акту проголошення незалежності України, були проведені вибори Президента України. З того часу, відповідно до чинного зако­нодавства України, в нашій країні регулярно проводяться вибори представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вибори вважаються найбільш демократичним способом формування тих органів публічної влади, які повинні мати представницький характер, тобто відображати позицію та інтереси держави, народу чи територіальної громади. Водночас, зазвичай шляхом виборів не формуються органи, від яких вимагається професіоналізм і неупередженість (органи виконавчої та судової влади, прокуратури, конституційного контролю тощо).

У конституційному праві вибори класифікуються за різними підставами:

1) залежно від того, які органи обираються, на парламентські (вибори народних депутатів), президентські (вибори Президента України) та вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів;

2) залежно від того, обирається виборний орган повністю чи частково, розрізняють загальні та часткові вибори (тобто, замість вибулих депутатів, коли обирається лише частина колегіального виборчого органу влади;

3) залежно від підстав вибори можуть бути черговими, позачерговими, повторними та довиборами колегіального органу;

4) за територією вибори можуть бути загальнодержавними та місцевими;

5) за формою вибори являють собою вибір найбільш гідного з-поміж інших кандидатів на виборну посаду додержавної влади та органів місцевого самоврядування шляхом голосування громадян за його кандидатуру.

Вибори в суспільстві плюралістичної демократії, яким є сучасне українське суспільство, виконують ряд соціальних функцій, серед яких:

1) функція забезпечення реального народовладдя. У демократичній державі з республіканською формою правління взагалі не може бути органів, що набували б владних повноважень в інший, ніж пряме чи опосередковане волевиявлення народу, спосіб;

2) функція легітимної, ненасильницької зміни правлячих еліт. Вибори, проведені з дотриманням вимог Конституції України та міжнародних стандартів, виступають необхідним засобом надання владі легітимного характеру. За їх допомогою народ визначає своїх представників в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, наділяє їх мандатом на здійснення у визначених Конституцією межах своїх суверенних прав;

3) функція „селекції” політичних лідерів. Вибори відіграють визначальну роль у формуванні політичної еліти суспільства. Саме за допомогою виборів громадяни наділяють владними повноваженнями тих осіб, яким вони довіряють визначати основні напрями зовнішньої та внутрішньої політики держави, вважають гідними здійснювати керівні функції;

4) функція недопущення узурпації влади;

5) функція забезпечення політичної відповідальності за політичний курс тощо.

Вибори є проявом демократії тільки у тому разі, коли проводяться у суворій відповідності до закону, гласно й неупереджено з боку органів публічної влади, коли вони дійсно є вільними й альтернативними. Інакше вони можуть перетворитися на протилежне - стати знаряддям узурпації влади, а в деяких випадках - і для антиконституційного перевороту.

Слід зауважити, що досить часто поняття вибори характеризують через термін «виборче право».

Виборче право розглядається у двох аспектах.

В об'єктивному значенні — це інститут конституційного права, що об'єднує норми конституційного та інших галузей права, котрі визначають поняття, види, принципи виборів, порядок їх організації та проведення, а також юридичну відповідальність за порушення чинного законодавства про вибори.

Суб'єктивне виборче право — це передбачена Конституцією України та законодавством можливість громадян України вільно обирати та бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (ст. 38 Конституції). Це право також слід розуміти як встановлена Конституцією та законами України можливість громадянина України брати участь у всіх видах виборів на всіх стадіях організації та проведення цих виборів.

Отже, виборче право можна розглядати: 1) як конституційно-правовий інститут, тобто сукупність правових норм, що закріплюють порядок формування органів публічної влади (виборче право в об'єктивному розумінні); 2) як суб'єктивне право, тобто можливість громадянина обирати (активне виборче право) та можливість бути обраним (пасивне виборче право). Активне виборче право в широкому розумінні включає не лише право голосувати, але й право брати участь у висуванні кандидатів у депутати та на виборні посади (у тому числі і на партійному чи міжпартійному з'їзді), у проведенні передвиборної агітації, у проведенні передвиборчих заходів (мітингів, зустрічей, круглих столів, дебатів), у роботі виборчих комісій, право бути довіреною чи уповноваженою особою, представником, офіційним спостерігачем, розпорядником виборчого фонду тощо.

Принципи виборчого права - це умови його визнання і здійснення, які разом забезпечують реальний характер волевиявлення народу, легітимність виборних органів публічної влади. Загальновизнані принципи виборчого права зафіксовані у відповідних міжнародно-правових документах.

Конституція України (ст. 71) закріпила такі принципи суб’єктивного виборчого права: принцип вільних виборів; принципи загального, рівного і прямого виборчого права; принцип таємного голосування.

Принцип вільних виборів означає, що кожний виборець самостійно, без будь-якого зовнішнього впливу вирішує - брати йому участь у виборах чи ні, а якщо брати, то якою мірою. Принцип вільних виборів забороняє будь-яке переслідування за ухиляння від участі в голосуванні (абсентеїзм).

Принцип загального виборчого права означає: по-перше, право голосу на всіх виборах мають лише громадяни України; по-друге, відповідно до положень ст. 24 Основного Закону виборче законодавство України забороняє будь-які привілеї чи обмеження виборчих прав окремих груп громадян; по-третє, забороняються обмеження щодо участі громадян у виборчому процесі, які не передбачені Конституцією України та законодавством. Відповідно до ст. 64 Основного Закону окремі обмеження виборчих прав громадян можуть бути встановлені в умовах воєнного або надзвичайного стану. У ст. 70 Конституції України та у виборчому законодавстві України визначають спеціальні умови (виборчі цензи або кваліфікації) для отримання права голосу на виборах (активного виборчого права). До них відносять:

1) віковий ценз - активного виборчого права набувають громадяни України, яким на день виборів виповнилося 18 років;

2) ценз дієздатності - не мають права голосу громадяни, визнані судом недієздатними.

Щодо пасивного виборчого права громадян Конституція України та виборче законодавство України встановлюють додаткові, порівняно з активним виборчим правом, умови:

1) підвищується віковий ценз (з 18 до 21 року при виборах народних депутатів України і до 35 років при виборах Президента України). Це обумовлено тим, що діяльність глави держави, парламентаря передбачає

наявність у нього певного життєво досвіду, належного освітнього рівня, здатності вирішувати складні політичні, правові, економічні та соціальні проблеми, а це, у свою чергу, досягається з відповідним віком;

2) встановлюється ценз осілості при виборах Президента України і народних депутатів України, який передбачає, що за громадянином України визнається право бути обраним Президентом України лише після десяти останніх перед днем виборів років проживання в Україні, а народним депутатом — після п'яти років. Це обмеження обумовлене тим, що глава держави член законодавчого органу має бути добре обізнаний з різними аспектами суспільного життя країни.

Принцип рівного виборчого права означає забезпечення рівних для кожного громадянина прав і можливостей впливати на результат виборів. Цей принцип випливає із загального конституційного принципу рівноправності громадян, поширюється як на активне, так і на пасивне виборче право. При цьому рівність прав і можливостей виборців вимагає дотримання таких умов:

1) усі виборці повинні мати однакову кількість голосів на виборах (заборона плюрального вотуму, тобто надання одним виборцям більшої кількості голосів стосовно до інших залежно від майнового стану чи інших факторів);

2) забороняється поділ виборців на розряди (курії) за майновою, національною, становою, релігійною, етнічною чи іншою ознакою;

3) усім виборцям має бути гарантовано рівний захист законом і судом активного і пасивного виборчого права.

Пряме виборче право означає, що депутати, інші виборні особи обираються безпосередньо виборцями, і його слід відрізняти від непрямого (багатоступеневого) виборчого права, яке застосовується в деяких країнах (наприклад, у США на виборах Президента).

Принцип таємного голосування полягає в забороні зовнішнього нагляду і контролю за волевиявленням виборців у будь-якій формі, будь-якими засобами та будь-якими суб’єктами. Виборче законодавство України передбачає спеціальні організаційні заходи та процедури із забезпечення таємниці голосування, зокрема: кожний виборець голосує на виборах особисто; голосування за інших осіб чи передача виборцем права голосу будь-якій іншій особі забороняється; виборчий бюлетень повинен мати таку форму, яка відкидає можливість установити, хто саме його заповнив; голосування має проводитись у спеціально відведених та облаштованих приміщеннях, в яких обладнуються кабіни (кімнати) для таємного голосування; бюлетені повинні заповнюватися виборцем особисто в кабіні для таємного голосування; для випадків голосування за місцем перебування (для голосування осіб, які за віком, у зв’язку з інвалідністю чи за станом здоров’я не здатні пересуватися самостійно) має бути передбачена така процедура, яка виключає порушення таємниці голосування або спотворення волевиявлення виборців.

ВИСНОВКИ З ДРУГОГО ПИТАННЯ.

Вибори це одна з найдавніших форм прямого народовладдя, відома ще з часів так званої «вічової демократії», що пройшли складний шлях становлення і розвитку, набуваючи якісно нових юридичних властивостей. На сьогодні вибори на загальнодержавному та місцевому рівні проводяться у переважній більшості країн світу, за винятком теократичних монархій. Вибори стали не тільки найбільш поширеною формою безпосередньої реалізації народного суверенітету, а й показником рівня розвитку громадянського суспільства, правової держави, прав і свобод людини і громадянина тощо. Вибори — це закріплений в Конституції України та законодавстві спосіб формування органу державної влади, органу місцевого самоврядування або наділення повноваженнями їх посадовців шляхом голосування уповноважених на те осіб; визначення його результатів встановленою більшістю голосів за умови, коли на здобуття кожного мандату балотувалися два і більше кандидатів. Отже, ми розглянули з вами основні положення щодо виборів, виборчого права, принципів виборчого права. Це дало можливість не тільки здобути знання про виборче право (в об’єктивному і суб’єктивному значенні) та його принципи, але й означити особливості однієї з найдієвіших форм безпосередньої демократії в Україні.

3.