ТЕМА 19. Місцеве самоврядування в Україні
1. Поняття місцевого самоврядування.
2. Система та функції місцевого самоврядування в Україні.
3. Організаційно-правові форми місцевого самоврядування в Україні.
Основні поняття та терміни:
Місцеве самоврядування, система місцевого самоврядування, централізація, децентралізація, державницька теорія місцевого самоврядування, громадівська теорія місцевого самоврядування, представницький орган місцевого самоврядування, районні ради, обласні ради, виконавчі органи рад, органи самоорганізації населення, гарантії місцевого самоврядування.
1. У кожній державі незалежно від особливостей її політико- територіального та адміністративно-територіального устрою, форми державного правління та політичного режиму, історичних, національний, географічних та інших особливостей місцевого самоврядування має специфічну форму та назву.
В розділі 11 Конституції, який присвячений правовій регламентації місцевого самоврядування, визначається поняття місцевого самоврядування, конкретизується положення загальних засад конституційного ладу України з питань місцевого самоврядування, загальні засади функціонування місцевого самоврядування в Україні, його суб’єкти, принципи формування органів місцевого самоврядування, коло питань, що віднесені до його відання, матеріально-фінансова основа тощо.
В законі «Про місцеве самоврядування в Україні», що прийнятий на основі Конституції 21 травня 1997 р. (із наступними змінами) у ст. 2 дається таке визначення поняттю місцевого самоврядування:
«Місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.».
У відповідності з Конституцією України місцеве самоврядування в Україні має в основному ґрунтуватися на принципових засадах, що сформульовані в Європейській хартії про місцеве самоврядування та у Всесвітній декларації місцевого самоврядування.
Місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах:
У народовладдя;
У законності;
У гласності;
У колегіальності;
У поєднання місцевих і державних інтересів;
У виборності;
У правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами;
У підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб;
У державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування;
У судового захисту прав місцевого самоврядування.
На сьогоднішній день конституційні засади місцевого самоврядування в Україні найбільш повно втілені та розвинуті в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні». Ці засади послідовно втілені у Законах України: «Про вибори депутатів Автономної республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», «Про всеукраїнський та місцеві референдуми», «Про місцеві державні адміністрації», «Про столицю України - місто-герой Київ», «Про органи самоорганізації населення» та в інших нормативно-правових актах.
2. В Україні реалізована континентальна громадівська модель місцевого самоврядування, основні принципи якої закріплені в Конституції та законах України.
Громадівську концепцію місцевого самоврядування в Україні закріпив Основний Закон, який закріпив нормативне положення про те, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів сели чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища або міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.
До складу сільської, селищної, міської, районної, обласної ради входять депутати, які обираються жителями села, селища, міста, району, області на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування.
Строк повноважень сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, депутати якої обрані на чергових виборах, становить п'ять років. Припинення повноважень сільської, селищної, міської, районної, обласної ради має наслідком припинення повноважень депутатів відповідної ради.Територіальні громади на основі загального, рівного, прямого виборчого права обирають шляхом таємного голосування відповідно сільського, селищного, міського голову, який очолює виконавчий орган ради та головує на її засіданнях. Строк повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на чергових виборах, становить п'ять років.
Чергові вибори сільських, селищних, міських, районних, обласних рад, сільських, селищних, міських голів відбуваються в останню неділю жовтня п'ятого року повноважень відповідної ради чи відповідного голови, обраних на чергових виборах.
Статус голів, депутатів і виконавчих органів ради та їхні повноваження, порядок утворення, реорганізації, ліквідації визначаються законом.
Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Обласні та районні ради затверджують програми соціально- економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.
Органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об'єкти державної власності.
Органи місцевого самоврядування з питань здійснення ними повноважень органів виконавчої влади підконтрольні відповідним органам виконавчої влади.
Голова районної та голова обласної ради обираються відповідною радою і очолюють виконавчий апарат ради. Місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. В процесі вивчення цієї теми потрібно насамперед розкрити поняття, систему, структуру, функції, форми, гарантії місцевого самоврядування в Україні, визначити конституційне положення територіальної громади та інших елементів системи місцевого самоврядування в Україні та особливу увагу приділити проблемі двох рівнів публічної влади.
Сільська, селищна, міська, районна в місті (у разі її створення), районна, обласна рада складається з депутатів, які обираються жителями відповідного села, селища, міста, району в місті, району, області на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.
Порядок організації і проведення виборів депутатів визначається законом.
Загальний склад ради визначається радою відповідно до закону про вибори.
Рада вважається повноважною за умови обрання не менш як двох третин депутатів від загального складу ради.
У разі якщо до ради обрано менше двох третин її складу, до обрання необхідної кількості депутатів продовжує здійснювати повноваження рада попереднього скликання.
У разі дострокового припинення повноважень деяких депутатів, внаслідок чого до складу ради входить менш як дві третини депутатів, до обрання необхідної кількості депутатів така рада вважається повноважною за наявності більше половини депутатів від загального складу ради.
Строк повноважень місцевої ради, обраної на чергових місцевих виборах, визначається Конституцією України.
Повноваження місцевої ради, обраної на позачергових, повторних або перших виборах, закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної ради, обраної на наступних (чергових або позачергових) виборах.
Повноваження депутата ради починаються з моменту офіційного оголошення відповідною територіальною виборчою комісією на сесії ради рішення про підсумки виборів та визнання повноважень депутатів і закінчуються в день першої сесії ради нового скликання. Повноваження депутата можуть бути припинені достроково у випадках, передбачених законом.
Депутат представляє інтереси всієї територіальної громади, має всю повноту прав, що забезпечують його активну участь у діяльності ради та утворюваних нею органів, несе обов'язки перед виборцями, радою та її органами, виконує їх доручення. Депутат, крім секретаря ради, повинен входити до складу однієї з постійних комісій ради.
На час сесій, засідань постійних комісій рад, а також для здійснення депутатських повноважень в інших, передбачених законом випадках, депутат звільняється від виконання виробничих або службових обов'язків з відшкодуванням йому середнього заробітку за основним місцем роботи та інших витрат, пов'язаних з депутатською діяльністю, за рахунок відповідного місцевого бюджету.
Депутат зобов'язаний брати участь у роботі сесій ради, засідань постійної та інших комісій ради, до складу яких його обрано.
У разі пропуску депутатом протягом року більше половини пленарних засідань ради або засідань постійної комісії, невиконання ним без поважних причин рішень і доручень ради та її органів відповідна рада може звернутися до виборців з пропозицією про відкликання такого депутата у встановленому законом порядку.
Депутат має право ухвального голосу з усіх питань, які розглядаються на сесіях ради, а також на засіданнях постійної та інших комісій ради, до складу яких його обрано.
Депутат має право звернутися із запитом до керівників ради та її органів, сільського, селищного, міського голови, керівників органів, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих або зареєстрованих на відповідній території, а депутат міської (міста обласного значення), районної, обласної ради - також до голови місцевої державної адміністрації з питань, віднесених до відання ради.
Орган або посадова особа, до яких звернено запит, зобов'язані дати усну чи письмову відповідь на запит на сесії ради у строки і в порядку, встановлені радою відповідно до закону. За результатами розгляду запиту рада приймає рішення.
Пропозиції і зауваження, висловлені депутатами на сесії ради, або передані в письмовій формі головуючому на сесії, розглядаються радою чи за її дорученням постійними комісіями ради або надсилаються на розгляд підзвітним і підконтрольним їй органам та посадовим особам, які зобов'язані розглянути ці пропозиції і зауваження у строки, встановлені радою, і про вжиті заходи повідомити депутатові та раді.
Депутат має право знайомитися з будь-якими офіційними документами, які зберігаються у відповідних органах місцевого самоврядування, та робити виписки, копіювання цих документів.
Повноваження депутатів, порядок організації і гарантії депутатської діяльності визначаються Конституцією України, законом про статус депутата, іншими законами.
3. Важливими ознаками повноцінності місцевого самоврядування, його органів та посадових осіб є їх правова, організаційна та матеріально- фінансова самостійність.
Суть правової автономії полягає в тому, що місцеве самоврядування, його органи мають свої власні повноваження, визначені Конституцією або законами.
Суть організаційної автономії полягає в тому, що органу місцевого самоврядування має бути гарантована можливість самостійно встановлювати свою структуру, яка б забезпечувала б йому ефективне управління.
Матеріально-фінансова автономія полягає в тому, що органи місцевого самоврядування повинні мати право на володіння і розпорядження власними коштами, достатніми для виконання своїх функцій.
Правовою основою місцевого самоврядування в Україні є:
- Конституція України;
- Закони України: «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про
вибори депутатів Автономної республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», «Про всеукраїнський та місцеві референдуми», «Про місцеві державні адміністрації», «Про столицю України - місто-герой Київ», «Про органи
самоорганізації населення» та інші нормативно-правові акти.
Скласти схеми:
■ Система місцевого самоврядування в Україні;
■ Функції місцевого самоврядування в Україні;
■ Гарантії місцевого самоврядування в Україні.
Теми рефератів і доповідей:
■ Конституційно-правовий статус місцевого самоврядування в Україні.
■ Функції місцевого самоврядування в Україні.
Тести для самоконтролю:
1) Унітарна держава - це:
a) Держава, яка створена в результаті добровільного об’єднання кількох держав;
b) Союз двох або кількох держав, для досягнення певної мети;
c) Держава, яка є єдиною, тобто до складу не входять інші держави;
d) Правильної відповіді немає.
2) Федеративна держава - це:
a) Союз двох або кількох держав, для досягнення певної мети;
b) Держава, яка створена в результаті добровільного об’єднання кількох держав;
c) Держава, яка є єдиною, тобто до складу не входять інші держави;
d) Ваш варіант відповіді.
3) Конфедерація - це
a) Союз двох або кількох держав, для досягнення певної мети;
b) Держава, яка є єдиною, тобто до складу не входять інші держави;
c) Держава, яка створена в результаті добровільного об’єднання кількох держав;
d) Всі варіанти вірні.
4) Верховна Рада АРК складається зі... депутатів:
a) 150;
b) 75;
c) 100;
d) 450.
5) Зі скількох вимірів (рівнів) складається адміністративно- територіальний устрій України?
a) З одного;
b) З двох;
c) З трьох;
d) З чотирьох.
Література: нормативно-правова база [1; 22; 23];
основна [3];
додаткова [4].