Стаття 65. Захист Вітчизни, незалежності та територіаль­ної цілісності України, шанування її державних символів є обов’язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Захист Вітчизни є конституційним обов’язком кожного її громадянина, оскільки оборона країни належить до найважливі­ших функцій держави і є справою всього народу.

Оборона України — це передусім захист держави від збройної агресії, що безумовно є справою честі і обов’язком кожного гро­мадянина. Вона поєднує комплекс політичних, економічних, воєнних, соціальних і правових заходів щодо забезпечення неза­лежності, територіальної цілісності, захисту інтересів держави і мирного життя народу України. Основи організації оборони України та повноважень державних органів щодо її забезпечення, обов’язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб сто­совно здійснення обороноздатності країни встановлені Законом України відбгрудня 1991р. «Про оборону України» (в редакціївід 17 листопада 2000 р.).

Захист Вітчизни — це не лише її оборона. Це і стан захище­ності державного суверенітету, конституційного ладу, територі­альної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонно­го потенціалу, законних інтересів держави та прав громадян від посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, це відповідний рівень громадського порядку та громадської безпеки, збереження національної культури та ін. Усі ці аспекти захисту Вітчизни мають відстоюватись громадянами.

Координацію з питань національної безпеки й оборони Укра­їни здійснює Рада національної безпеки і оборони України при Президентові України (ст.

У статті 20 Конституції затверджені символи України — її Дер­жавний Прапор, Державний Герб і Державний Гімн, які визна­чені після прийняття Верховною Радою України 24 серпня 1991 р. Акта проголошення незалежності. Шанування державних симво­лів, повага до них, захист є обов’язком громадян. Чинним зако­нодавством передбачена кримінальна відповідальність за наругу наддержавними символами (ст. 338 КК України), незаконне під­няття Державного Прапора України на річковому або морському судні (ст. 339 КК України).

Військова служба в Збройних Силах України та інших вій­ськових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, полягає в професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я та віком громадян України, пов’язаній із захистом Батьківщини. Порядок проходження громадянами України війсь­кової служби визначається Законом України від 25 березня 1992 р. «Про військовий обов’язок і військову службу» (в редакції від 4 квітня 2006 р.). Положення про порядок проходження військо­вої служби відповідними категоріями військовослужбовців за­тверджуються Президентом України та регулюються іншими нормативно-правовими актами. Військовий обов’язок установ­люється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчиз­ни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комп­лектуються військовослужбовцями.

Військова служба є державною службою особливого характе­ру, а виконання громадянами України військового обов’язку — по­чесним обов’язком кожного.

Військовий обов’язок включає: підготовку громадян до вій­ськової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов’язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. У воєнний час загальний військовий обов’язок передбачає також загальне обов’язкове військове навчання громадян.

Комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань військовослужбовцями здійснюється через військові комісаріати. Законом встановлено два види комплектування Збройних Сил України: шляхом призову на військову службу на основі військового обов’язку; шляхом прийняття громадян на військову службу за контрактом.

Для доукомплектування Збройних Сил України та інших вій­ськових формувань військовослужбовцями на особливий період проводиться планомірна військова підготовка і забезпечується перебування в запасі та військовому резерві необхідної кількості військовонавчених громадян.

Громадяни України проходять підготовку до військової служ­би. Із допризовниками і призовниками проводиться робота, пов’язана з підготовкою до військової служби, яка включає патріо­тичне виховання, допризовну підготовку, підготовку призовників з військово-технічних спеціальностей, підготовку у військових оркестрах, військових ліцеях та ліцеях з посиленою військово- фізичною підготовкою, підготовку до вступу у вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих на­вчальних закладів, військову підготовку у вищих навчальних за­кладах за програмою підготовки офіцерів запасу, фізичну підго­товку, лікувально-оздоровчу роботу, підвищення рівня освітньої підготовки, вивчення державної мови.

Альтернативна (невійськова) служба запроваджена замість проходження строкової військової служби. Право на альтерна­тивну службу, як вид виконання загального військового обов’язку, мають за наявності справжніх релігійних переконань громадяни України, які належать до діючих згідно з законодавством релі­гійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю. Порядок проходження альтернативної (невійськової) служби врегульований Законом України від 12 грудня 1991 р. «Про альтернативну (невійськову) службу» (в редакції від 18 лютого 1999 р.).

Виконання законодавства про загальний військовий обов’язок і військову службу є обов’язком кожного громадянина України. Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу» передбачена відповідальність керівників, інших посадових осіб органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ, організацій незалежно від підпо­рядкування і форм власності та громадян України, винних у по­рушенні порядку військового обліку, допризовної підготовки, приписки до призовних участків, призову на строкову військову службу, проходження зборів, мобілізаційної підготовки та мобі­лізаційної готовності, прибуття за викликом до військового комі­саріату, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов’язок і військову службу.

За ряд правопорушень передбачена адміністративна відпо­відальність, яка настає згідно з КУпАП України. За ухилення від призову на строкову військову службу (ст. 335 КК України); ухи­лення від призову за мобілізацією (ст. 336 КК України) та ухилен­ня від військового обліку або спеціальних зборів (ст. 337 КК Укра­їни) встановлена кримінальна відповідальність.

Районні (міські) військові комісаріати зобов’язані під час проведення приписки до призовних дільниць, призову на стро­кову військову службу та проходження зборів ознайомити грома­дян України з їх правами та обов’язками згідно з вимогами За­кону України «Про військовий обов’язок і військову службу».