Стаття 88. Верховна Рада України обирає зі свого складу Голову Верховної Ради України, Першого заступника і заступника Голови Верховної Ради України та відкликає їх.

Голова Верховної Ради України:

1) веде засідання Верховної Ради України;

2) організовує підготовку питань до розгляду на засіданнях Вер­ховної Ради України;

3) підписує акти, прийняті Верховною Радою України;

4) представляє Верховну Раду України у зносинах з іншими ор­ганами державної влади України та органами влади інших держав;

5) організовує роботу апарату Верховної Ради України.

Голова Верховної Ради України здійснює повноваження, перед­бачені цією Конституцією, у порядку, встановленому законом про регламент Верховної Ради України.

Щоб забезпечити безперебійність своєї діяльності, парламен­ти більшості держав світу заснували керівні органи, створили власні адміністративні служби і відстояли право на незалежну організацію. У1376 р. (в архівах англійського парламенту ця подія датується 1377 р.) члени англійської Палати громад визнали необ­хідність призначити зі свого складу парламентарія, який би ви­ступав від їх імені. Так з’явилась посада спікера (від англ. speaker — буквально оратор). З часом обов’язки цієї посадової особи по­ступово еволюціонували, зазнавши багато змін. У даний час ке­рівники палат (однопалатного парламенту) належать до вищих посадових осіб держави і посідають нерідко друге-третє місце в ієрархії після глави держави. Голова парламенту стежить за до­триманням регламенту парламенту, підтримує порядок під час його роботи. Нерідко на нього покладаються й інші завдання, наприклад, керівництво роботою апарату парламенту, тлумачен­ня деяких процедурних правил, якщо вони чітко не прописані в регламенті.

Палати парламентів зазвичай очолюються головами. У дер­жавах, що сприйняли вестмінстерську модель парламентаризму, — Австралії, Канаді, Новій Зеландії, Ірландії, Індії та ін., а також у США, голова нижньої палати іменується спікером. Уся компе­тенція щодо керівництва палатою зосереджується в руках цієї посадової особи.

Частина 1 коментованої статті Конституції України визначає посадовців, які належать до керівного складу Верховної Ради України, — Голова Верховної Ради України, Перший заступник і заступник Голови Верховної Ради України. Чітке конституційне закріплення переліку цих посадових осіб є юридичною гарантією від необгрунтованого розширення складу керівництва Верховною Радою України. Не менш важливе значення має закріплений тут принцип виборності керівництва парламенту. У Конституції ви­значено коло осіб, які можуть претендувати на ці посади, — вони повинні бути народними депутатами України.

Згідно зі статтями 74 і 75 Регламенту Верховної Ради України процедура обрання керівництва парламенту складається з кількох етапів. На першому етапі відбувається висування кандидатур на цю посаду. Пропозиції щодо кандидатур вносяться на пленарно­му засіданні Верховної Ради депутатськими фракціями, народни­ми депутатами. Можливе і самовисування. Після завершення цього етапу Верховна Рада приймає рішення про перехід до об­говорення цих кандидатур і може робити перерву в пленарному засіданні на визначений нею строк для попереднього обговорен­ня запропонованих кандидатур у депутатських фракціях. До по­чатку обговорення висунутих кандидатур у депутатських фракці­ях апарат Верховної Ради надає народним депутатам відомості про кожного з них (дані про освіту, фах, належність до політичної партії, витяг із трудової книжки про трудову діяльність; автобіо­графію; декларацію про доходи та про свій майновий стан та членів своєї сім’ї за попередній рік; відомості про входження до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку). Відомості мають бути власноручно підписані кандидатом на посаду.

Наступний етап — виступи кандидатів на пленарному засідан­ні Верховної Ради з доповідями щодо програм майбутньої діяль­ності та їх обговорення. Вони виступають на пленарному засіданні в порядку внесення їх кандидатур з доповідями щодо програм сво­єї майбутньої діяльності — до 20 хвилин. Після цього проводиться обговорення кандидатур. Загальний час для обговорення кандида­тур визначається Верховною Радою, але має становити не менше однієї години. Усі кандидатури на посаду Голови Верховної Ради України обговорюються одночасно. Народні депутати мають право ставити запитання кандидатам на посаду Голови Верховної Ради України, висловлювати думку щодо їх програм, політичних, ділових та особистих якостей, агітувати за або проти кожного з них. Голо­вуючий на пленарному засіданні з дотриманням черговості запису на виступ надає рівні можливості промовцям для виступу на під­тримку того чи іншого кандидата на цю посаду. Кожний кандидат у будь-який час може заявити про самовідвід.

На заключному етапі відбувається голосування по кандида­турах на посаду Голови Верховної Ради України. Воно є таємним і відбувається шляхом подачі бюлетенів.

Обраним Головою Верховної Ради України вважається кан­дидат на посаду, який отримав більшість голосів народних депу­татів від конституційного складу Верховної Ради (не менше 226), якщо бюлетені для таємного голосування одержали не менше двох третин народних депутатів від їх фактичної чисельності. Про об­рання Голови Верховної Ради України оформлюється відповідна постанова Верховної Ради, яку підписує обраний Голова Верховної Ради України.

У Регламенті (ст. 79) конкретизується також процедура об­рання Першого заступника та заступника Голови Верховної Ради України. Вони обираються на строк її повноважень з числа на­родних депутатів. Кандидатури вносяться в порядку, передбаче­ному для внесення кандидатури на посаду Голови Верховної Ради України.

Голова Верховної Ради України може бути в будь-який час відкликаний з посади Верховною Радою на його прохання, а та­кож у зв’язку з незадовільною його роботою на цій посаді, в тому числі у разі відсторонення від ведення пленарних засідань три і більше разів протягом однієї чергової сесії Верховної Ради, або через інші обставини, що унеможливлюють виконання ним своїх обов’язків. Пропозиції про відкликання Верховною Радою Голови з посади (крім відкликання за його особистою письмовою заявою) можуть вноситися: 1) народними депутатами на підставі висновку комітету, до предмета відання якого належать питання регламенту, у разі відсторонення Голови Верховної Ради України від ведення пленарних засідань три і більше разів протягом однієї чергової сесії; 2) не менш як однією третиною народних депутатів від конститу­ційного складу Верховної Ради за їх підписами.

Головує на такому пленарному засіданні один із заступників Голови Верховної Ради України або обраний Верховною Радою за процедурою (ad hoc) головуючий на пленарному засіданні з чис­ла народних депутатів, який не підписав пропозицію про відкли­кання Голови Верховної Ради України.

Рішення про включення до порядку денного сесії Верховної Ради питання про відкликання з посади Голови Верховної Ради України приймається на пленарному засіданні, наступному за днем внесення такої пропозиції. Одночасно Верховна Рада дає доручення Рахунковій палаті провести фінансову перевірку ви­конання кошторису Верховної Ради в поточному році. Голова Верховної Ради України готує письмовий звіт про свою роботу та про виконання кошторису Верховної Ради в поточному році.

Розгляд питання про відкликання Голови Верховної Ради України з посади за рішенням більшості народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради включається до порядку денного сесії Верховної Ради у визначений нею день, але не пізніш як на десятий день після включення цього питання до порядку денного сесії.

Верховна Рада заслуховує доповідь представника народних депутатів, які ініціювали відкликання Голови Верховної Ради України з посади, і відповіді доповідача на запитання; звіт Голови парламенту про його діяльність на цій посаді та його відповіді на запитання. Народні депутати мають право ставити запитання і брати участь у обговоренні питання. З урахуванням черговості запису на виступ надаються рівні можливості для промовців, які виступають як за, так і проти особи, яка є Головою Верховної Ради України. Рішення Верховної Ради України про відкликання Голови Верховної ради України з посади приймається таємним голосуванням шляхом подачі бюлетенів і оформляється постано­вою Верховної Ради. Голосування вважається таким, що відбуло­ся, якщо бюлетені для таємного голосування одержали не менше двох третин народних депутатів від їх фактичної чисельності.

У разі, якщо особиста заява Голови Верховної Ради України про його відкликання з посади не задовольняється Верховною Радою, він має право припинити виконання посадових обов’язків Голови Верховної Ради України через 15 днів після дня розгляду цього питання Верховною Радою.

Перший заступник і заступник Голови Верховної Ради України можуть бути в будь-який час відкликані з посад за рішенням Верхов­ної Ради в порядку, передбаченому для відкликання Верховною Радою з посади Голови Верховної Ради України.

Практика зарубіжного парламентаризму демонструє певну сталість у здійсненні керівництва парламентом. Прикладом може слугувати досвід парламенту Франції, де за ЗО років 5-ї Республі­ки змінилися п’ять голів Національної Асамблеї. Проте Ж. Шабан Дельмас обіймав цю посаду в п’яти легіслатурах (1958-1969 рр., 1978 р.) і був обраним ушосте в 1986 р. Для порівняння: в Україні з 1990 р. по даний час 10 разів змінювались Голови Верховної Ради України, 9 разів — Перші заступники і 7 разів заступники Голови Верховної Ради.

Частина 2 коментованої статті регулює правовий статус Голо­ви Верховної Ради України. Насамперед у и. 1 ч. 2 коментованої статті закріплюються права та обов’язки Голови Верховної Ради щодо ведення пленарних засідань парламенту, адже саме ця ді­лянка роботи є пріоритетною в його діяльності. У теорії консти­туційного права під засіданням парламенту розуміють збори чле­нів парламенту, скликані в установленому порядку для здійснен­ня своїх повноважень. Необхідною вимогою для надання закон­ності засіданню є наявності кворуму, тобто певної кількості на­родних депутатів, за наявністю якої засідання органу вважається правомочним для прийняття рішень, що входять до його компе­тенції. Оскільки для прийняття законів та інших нормативних актів вимагається більшість від конституційного складу — 226 і більше голосів народних депутатів, то й кворум Верховної Ради в цілому прирівнюється до цієї цифри. Обов’язковими елемента­ми засідання Верховної Ради є встановлення порядку денного, обговорення розглядуваних питань (дебати) і голосування з при­воду них, найчастіше з приводу законопроектів. Названі три еле­менти завжди регулюються Регламентом. Відповідно до його приписів пленарні засідання Верховної Ради відкриває, веде і за­криває Голова Верховної Ради України, а в разі його відсутності — Перший заступник чи заступник Голови Верховної Ради. Для здійснення цього повноваження головуючий наділяється відпо­відними правами, як-от: внесення пропозицій з процедурних питань; об’єднання обговорення кількох пов’язаних між собою питань порядку денного; проведення підсумків обговорюваних питань, оголошення повідомлень; оголошення перерви; надання розпоряджень апарату Верховної Ради; проведення рейтингових голосувань тощо. Водночас Закон покладає ряд обов’язків на головуючого: дотримуватись норм Конституції та Регламенту; повідомляти про результати реєстрації народних депутатів; по­переджувати присутніх на закритому засіданні про процедуру проведення пленарного засідання; оголошувати назву документів та ініціаторів внесення проектів законів, постанов; оголошувати про запис виступів з місця; надавати слово для виступу та допо­віді; створювати рівні можливості депутатам для участі в дебатах; утримуватись від коментарів та оцінок; вживати заходів для під­тримки порядку на засіданні; організовувати розгляд питань; оголошувати результати голосування; оголошувати офіційні по­відомлення та запити народних депутатів; здійснювати інші пов­новаження відповідно до положень Регламенту

У пункті 2 ч. 2 коментованої статті встановлено повноважен­ня Голови Верховної Ради України щодо організації підготовки питань до розгляду на засіданнях Верховної Ради України. Зміст цього повноваження розкривається в правах і обов’язках Голови Верховної Ради, визначених у Регламенті, щодо організації роз­робки річного і перспективного планів законопроектних робіт Верховної Ради України, скликання і проведення нарад з голо­вами комітетів, представниками депутатських груп і фракцій, Погоджувальної ради депутатських груп і фракцій для узгодження позицій народних депутатів щодо планування роботи Верховної Ради України, проектів порядку денного сесій, розкладу пленар­них засідань, питань про направлення законопроектів на розгляд у комітети, депутатські групи та фракції, на наукову, юридичну та іншу експертизу, про готовність законопроектів до розгляду в пле­нарному режимі.

Досить важливим є закріплене у п. З ч. 2 коментованої статті повноваження Голови Верховної Ради щодо підписання актів, прийнятих Верховною Радою України, оскільки цим засвідчуєть­ся відповідність змісту актів прийнятим парламентом рішенням. Зазначене повноваження доповнюється встановленим у Регла­менті обов’язком голови парламенту щодо забезпечення опри­люднення актів Верховної Ради, які не потребують подальшого підписання Президентом України. У розвиток нормативних по­ложень Конституції Регламент у статтях 46 і 138 встановлює види актів Верховної Ради, якими є закони, постанови, резолюції, де­кларації, звернення та заяви. З-поміж тих, що підписуються та оприлюднюються Головою Верховної Ради, найбільш поширени­ми є її постанови, які приймаються з конкретних питань з метою здійснення установчої, організаційної, контрольної та інших функцій. Вони набувають чинності з дня їх прийняття, якщо інше не передбачено самою постановою.

Пункт 4 ч. 2 коментованої статті закріплює представницькі повноваження Голови Верховної Ради України у зносинах з інши­ми органами державної влади України та органами влади інших держав. У статті 78 Регламенту до цього переліку додається ще один суб’єкт — міжнародні організації. Це повноваження не ре­гламентується належним чином у законодавстві. Практика орга­нізації взаємодії Верховної Ради з іншими органами державної влади значно випереджає її нормативне регулювання. У зовніш­ньополітичні сфері не знайшли відповідної регламентації питан­ня співробітництва Верховної Ради України з парламентами інших держав. Між тим міжнародні парламентські зв’язки передбачають численні офіційні зустрічі керівника українського парламенту з іноземними політичними і громадськими діячами, послами держав, дають змогу обмінюватися парламентськими делегаціями, досвідом роботи й відповідною інформацією. Тому це питання потребує найскорішого врегулювання.

Пункт 5 ч. 2 коментованої статті закріплює повноваження Голови Верховної Ради України щодо організації роботи апарату Верховної Ради України. На апарат Верховної Ради України по­кладена функція об ’єднання інтелектуальних і матеріальних ресур­сів, які є в розпорядженні парламенту. Апарат Верховної Ради України є органом, який здійснює правове, наукове, організаційне, документальне, інформаційне, кадрове, фінансово-господарське, матеріально-технічне, соціально-побутове та інше забезпечення діяльності Верховної Ради України, народних депутатів України. До його складу входять такі структурні підрозділи: головні управ­ління, управління, відділи, секретаріати Голови Верховної Ради України та його заступників, секретаріати комітетів Верховної

Ради України, секретаріати зареєстрованих депутатських фракцій і груп та інші структурні підрозділи. Сьогодні його чисельність складає 1135 штатних одиниць. Крім того, утворено Інститут за­конодавства Верховної Ради України як самостійну науково- дослідну і прикладну державну установу в структурі апарату з чи­сельністю працівників 70 штатних одиниць. Голова Верховної Ради визначає чисельний склад структурних підрозділів парла­ментського апарату у межах витрат, передбачених кошторисом Верховної Ради України, забезпечує дотримання апаратом розпо­рядку роботи та контролює його діяльність, вносить подання Верховній Раді України про призначення і звільнення з посади керівника апарату, а також подання керівнику апарату про при­значення і звільнення заступників керівника апарату, затверджує положення про апарат Верховної Ради України та документообіг у Верховній Раді, дає доручення керівнику і працівникам парла­ментського апарату.