Стаття 78. Народні депутати України здійснюють свої повно­важення на постійній основі.

Народні депутати України не можуть мати іншого представ­ницького мандата чи бути на державній службі.

Вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності встановлюються законом.

Коментована стаття Конституції передбачає, що народні де­путати України здійснюють свої повноваження на постійній осно­ві. Згідно із Законом України від 17 листопада 1992 р. «Про статус народного депутата України» в редакції від 22 березня 2001 р. передбачається, що «народний депутат здійснює свої повнова­ження на постійній основі». Повноваження народного депутата починаються після складення ним присяги на вірність Україні перед Верховною Радою України з моменту скріплення присяги особистим підписом під її текстом і народний депутат не може брати участі в засіданнях Верховної Ради України та її органів, а також здійснювати інші депутатські повноваження до того часу, поки він не скріпить присягу особистим підписом під її текстом. Відмова скласти та підписати присягу має наслідком втрату депутатського мандата. За загальним правилом повно­важення народного депутата України припиняються з моменту відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання.

Аналізуючи ч. 2 ст. 78 Конституції України, яка передбачає, що народні депутати України не можуть мати іншого представницько­го мандата чи бути на державній службі, хотілося б насамперед за­значити, що вперше принцип несумісності був передбачений Конституційним Договором між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації та функці­онування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України», який набув чинності 8 червня 1995 р. і ст. 13 якого встановила обмеження на поєднання депутатської діяльності з іншою, крім викладацької, наукової та творчої роботи.

При цьому зразу ж хочеться наголосити, що в ч.

Для повноцінного розуміння несумісності мандата народно­го депутата України з іншим представницьким мандатом чи пере­буванням на державній службі та співвідношення між частинами 2 та 3 ст. 78 Конституції України обов’язково необхідно врахувати Рішення Конституційного Суду України у справі щодо несуміс­ності депутатського мандата від 13 травня 1997 р. № 1-зп/1997, у якому Суд установив таке. Словосполучення «інші види діяль­ності» вживається у ч. З ст. 78 і ч. 4 ст. 81 Конституції України в різних значеннях. У частині 3 ст. 78 Конституції України під «іншими видами діяльності» мають на увазі всі її види, не охоплені ч. 2 цієї статті, тобто за винятком діяльності, пов’язаної з іншим представницьким мандатом чи з державною службою. У частині 4 ст. 81 Конституції України словосполучення «іншими видами ді­яльності» за своїм обсягом є ширшим від такого ж словосполучен­ня ч. З ст. 78. Воно включає як види діяльності, передбачені ч. 2 ст. 78, так і види діяльності, які згідно з частиною 3 ст. 78 Консти­туції України встановлюються законом. Таке тлумачення вживано­го в ч. 4 ст. 81 Конституції України словосполучення «інші види діяльності» підтверджується також аналізом ч. 4 ст. 103, ч. 1 ст. 120 та ч. 2 ст. 127 Конституції України, які встановлюють вимоги не­сумісності щодо поста Президента України, посад членів Кабінету Міністрів України та професійних суддів.

Таким чином, словосполучення «інші види діяльності», яке вживається в ч. 4 ст. 81 Конституції України, потрібно розуміти так, що ним охоплюються як види діяльності, передбачені ч. 2 ст. 78, так і види діяльності, які згідно з ч. З ст. 78 Конституції України встановлюються законом.

У частині 3 ст. 78 Конституції України зазначається, що ви­моги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності встановлюються законом. При цьому несумісність депутатського мандата з іншими видами діяльності деталізується у ст.

1) бути членом Кабінету Міністрів України, керівником центрального органу виконавчої влади;

2) мати інший представницький мандат чи одночасно бути на державній службі;

3) обіймати посаду міського, сільського, селищного голови;

4) займатися будь-якою, крім депутатської, оплачуваною роботою, за винятком викладацької, наукової та творчої діяльнос­ті, а також медичної практики у вільний від виконання обов’язків народного депутата час;

5) залучатись як експерт органами досудового слідства, про­куратури, суду, а також займатися адвокатською діяльністю;

6) входити до складу керівництва, правління чи ради підпри­ємства, установи, організації, що має на меті одержання прибутку

До того ж у частинах 2 та 3 ст. З Закону України «Про статус народного депутата України» йдеться про те, що народний де­путат зобов’язаний додержуватись інших вимог та обмежень, які встановлюються законом. А також, що народний депутат, призначений (обраний) на посаду, що є несумісною з депутат­ським мандатом, і повноваження якого не припинено в установ­леному законом порядку, допускається до виконання обов’язків за такою посадою не раніше дня подання ним до Верховної Ради України заяви про складення повноважень народного де­путата України.

Не можна не згадати також ст. 5 Закону України «Про статус народного депутата України», у якій йдеться про порядок достро­кового припинення повноважень народного депутата України і у ч. 2 якої передбачається, що в разі невиконання вимоги щодо не­сумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності повноваження народного депутата припиняються достроково на підставі закону за рішенням суду.

Для реалізації цього положення комітет, до компетенції яко­го входять питання депутатської етики, розглядає відповідні ма­теріали і подає висновок Голові Верховної Ради України, який у десятиденний строк звертається до суду або повертає матеріали комітету з обґрунтуванням відмови у зверненні до суду.

За рішенням Верховної Ради України Голова Верховної Ради України зобов’язаний звернутися до суду для вирішення питання про дострокове припинення повноважень такого народного де­путата. Верховна Рада України своїм рішенням також може зобо­в’язати звернутися до суду з питання про дострокове припинення повноважень народного депутата Першого заступника чи заступ­ника Голови Верховної Ради України.

Отже, у ч. З ст. 78 Конституції України встановлюється пра­вило, за яким питання стосовно вимог щодо несумісності депу­татського мандата з іншими видами діяльності регулюються ви­ключно законами України. З цього приводу, окрім Закону Украї­ни «Про статус народного депутата України», який уже цитувався, необхідно також проаналізувати частини 3 та 4 ст. 81, ч. 4 ст. 103, ч. 1 ст. 120 та ч. 2 ст. 127 Конституції України, які також регламен­тують принцип несумісності, повноцінне розуміння якого немож­ливе без аналізу усіх зазначених статей.