Стаття 76. Конституційний склад Верховної Ради України — чотириста п’ятдесят народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таєм­ного голосування строком на п’ять років.

(Частина перша статті 76 в редакції Закону № 2952- VI від 01.02.2011 р.)

Народним депутатом України може бути громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п’яти років.

Не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку.

Повноваження народних депутатів України визначаються Конс­титуцією та законами України.

У коментованій статті передбачається, що Верховна Рада України складається з 450 народних депутатів України. Можна стверджувати, що конституційний склад Верховної Ради України, який визначений у чотириста п’ятдесят народних депутатів Укра­їни, є верхньою межею кількісного складу Верховної Ради Укра­їни, але це не виключає, що реальна кількість обраних й повно­важних народних депутатів України через різні обставини за ре­зультатами виборів може виявитися меншою. Втім Верховна Рада України є повноважною за умови обрання не менш як двох третин від її конституційного складу.

Коментуючи ч. 1 ст. 76 Конституції України необхідно звер­нути увагу і на принципи обрання народних депутатів України, які в ній викладені. Вони деталізовані в Законі України від 25 березня 2004 р. «Про вибори народних депутатів України».

Передбачається, що вибори депутатів є загальними, а право голосу на виборах депутатів мають громадяни України, яким на день виборів виповнилося вісімнадцять років. Підставою реалі­зації виборцем свого права голосу на виборах є його включення до списків виборців на виборчій дільниці. До того ж зазначають­ся документи, які підтверджують особу та громадянство України. Передбачається, що не має права голосу громадянин, визнаний судом недієздатним.

Вибори депутатів є рівними, тобто громадяни України беруть участь у виборах депутатів на рівних засадах.

Передбачається принцип прямого виборчого права, який у даному випадку означає, що громадяни України обирають де­путатів безпосередньо шляхом голосування за кандидатів у депу­тати, включених до виборчого списку партії (блоку).

Вказується на принцип таємного голосування, згідно з яким голосування на виборах депутатів є таємним, а отже контроль за волевиявленням виборців забороняється. До того ж членам ви­борчих комісій, іншим особам забороняється вчиняти будь-які дії чи розголошувати відомості, які дають можливість встановити зміст волевиявлення конкретного виборця.

Слід зауважити, що Законом України від 1 лютого 2011 р. «Про внесення змін до Конституції України щодо проведення чергових виборів народних депутатів України, Президента України, депу­татів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» термін повноважень Вер­ховної Ради України був збільшений до 5 років.

У частині 2 ст. 76 Конституції України передбачаються умови обрання народним депутатом України, а саме йдеться про те, що:

— по-перше, народним депутатом України може бути грома­дянин України;

— по-друге, народним депутатом України може бути громадя­нин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року. Досягнення двадцяти одного року зумовлюється необхідністю набуття відповідного життєвого досвіду, усвідомленням важли­вості обрання на цю посаду;

— по-третє, народним депутатом України може бути громадя­нин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу Наявність права голосу свідчить, що це є діє­здатна особа, яка володіє активним виборчим правом;

— по-четверте, народним депутатом України може бути гро­мадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п’яти років.

Доречно зазначити, що ця остання вимога конкретизується в ч. 2 ст. 9 Закону України від 25 березня 2004 р. «Про вибори на­родних депутатів України» в редакції від 7 липня 2005 р. Зокрема, зазначається, що «проживання в Україні за цим Законом означає:

1) проживання на території в межах державного кордону України;

2) перебування на судні, що перебуває у плаванні під Державним Прапором України; 3) перебування громадян України у встанов­леному законодавством порядку у відрядженні за межами України в дипломатичних та інших офіційних представництвах і консуль­ських установах України, міжнародних організаціях та їх органах; 4) перебування на полярній станції України; 5) перебування у складі формування Збройних Сил України, дислокованого за межами України».

При цьому важливо відмітити, що для обрання народним депу­татом України мають бути наявні усі із вищеперерахованих умов.

У частині 3 ст. 76 Конституції України стверджується, що «не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку». Атому для з’ясування та роз’яснення цієї частини статті є сенс звернути увагу на такі її складові.

По-перше, не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість. Статтею 88 КК України перед­бачається, що «особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком ідо погашення або зняття судимості. Судимість має правове значення у разі вчи­нення нового злочину, а також в інших випадках, передбачених законами України».

По-друге, у цій частині ст. 76 Конституції України йдеться про судимість за вчинення саме умисного злочину.

По-третє, положення, що не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умис­ного злочину, не стосується тих громадян України, судимість яких погашена і знята у встановленому законом порядку. З приводу цього хотілося б звернути увагу на ч. З ст. 88 КК України, у якій регламентується, що особи, засуджені за вироком суду без при­значення покарання або звільнені від покарання чи такі, що від­були покарання за діяння, злочинність і караність якого усунута законом, визнаються такими, що не мають судимості. Особи, які були реабілітовані, визнаються такими, що не мають судимості.

Для повноцінного розуміння ч. З ст. 76 Конституції України слід звернути увагу на статті 89 та 90 КК України, в яких відповід­но встановлюється, що в тому разі коли особа після відбуття по­карання у виді обмеження волі або позбавлення волі зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправ­лення, то суд може зняти з неї судимість до закінчення строків, зазначених у ст. 89 цього Кодексу. Зняття судимості допускається лише після закінчення не менш як половини строку погашення судимості, зазначеного у ст. 89 цього Кодексу. Порядок зняття судимості встановлюється КПК України.

У частині 4 ст. 76 Конституції України встановлюється, що повноваження народних депутатів України визначаються Консти­туцією та законами України, а тому для з’ясування конституційно- правового статусу народних депутатів України, складовим елемен­том якого є їх повноваження, необхідно насамперед звернути увагу на статті 77, 78, 79, 80, 81, 86, 87, 88, 93 Конституції України.

До того ж повноваження народних депутатів України визна­чаються Законом України від 17 листопада 1992 р. «Про статус народного депутата України» в редакції від 22 березня 2001 р. У преамбулі цього Закону зазначено, що він визначає статус (пра­ва, обов’язки і відповідальність) народного депутата України у Верховній Раді України та за її межами, встановлює правові й соціальні гарантії здійснення народним депутатом України сво­їх депутатських повноважень.

Народний депутат України є обраний відповідно до Закону України «Про вибори народних депутатів України» представник Українського народу у Верховній Раді України і уповноважений ним протягом строку депутатських повноважень здійснювати повноваження, передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про статус народного депутата України» народний депутат у порядку, встановленому законом: 1) бере участь у засіданнях Верховної Ради України; 2) бере участь у роботі депутатських фракцій (груп); 3) бере участь у роботі комітетів, тимчасових спеціальних комісій, тимчасових слідчих комісій, утворених Верховною Радою України; 4) виконує доручення Верховної Ради України та її органів; 5) бере участь у роботі над законопроектами, іншими актами Верховної Ради України; 6) бере участь у парламентських слуханнях; 7) звертаєть­ся із депутатським запитом або депутатським зверненням до Пре­зидента України, органів Верховної Ради України, Кабінету Мі­ністрів України, керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підпри­ємств, установ та організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування й форм власності в порядку, передбаченому законодавством.

Він зобов’язаний постійно підтримувати зв’язки з виборцями в порядку, встановленому законом, дотримуватися загальновизна­них норм моралі; завжди зберігати власну гідність, поважати честь і гідність інших народних депутатів, службових та посадових осіб і громадян; утримуватись віддій, заяв та вчинків, що компромету­ють його самого, виборців, Верховну Раду України, державу

Народний депутат України має такі права: ухвального голосу щодо всіх питань, що розглядаються на засіданнях Верховної Ради України та її органів, до складу яких його обрано; брати участь у роботі будь-якого органу Верховної Ради України; опра­цювання і прийняття законопроектів, постанов та інших актів Верховної Ради України поправок, пропозицій та зауважень; оби­рати і бути обраним на посади Голови Верховної Ради України, Першого заступника і заступника Голови Верховної Ради України; обирати і бути обраним до органів Верховної Ради України; про­понувати питання для розгляду Верховною Радою України або її органами; виступати із законодавчою ініціативою у Верховній Раді України; звертатися із депутатськими запитами, вимагати відповіді на них; брати участь у дебатах, ставити запитання допо­відачам, головуючому на засіданні; висловлювати свою думку щодо кожного питання, яке розглядається на засіданні; вислов­лювати думку щодо кандидатів, які обираються чи призначають­ся на посади, звільняються з посад Верховною Радою України, а також щодо яких Верховна Рада України надає згоду на призна­чення і звільнення з посад; порушувати питання про заміну голо­вуючого на пленарному засіданні Верховної Ради України; пору­шувати питання про довіру складу органів, утворених Верховною Радою України, а також посадовим особам, яких обрано, призна­чено на посади або щодо призначення на посади яких Верховною Радою України надано згоду у випадках, передбачених Конститу­цією України; порушувати питання про перевірку діяльності під­приємств, установ, організацій, розташованих на території України і щодо яких є дані про порушення ними законодавства України, про створення з цією метою тимчасових слідчих комісій; переда­вати для внесення до протоколу і стенографічного бюлетеня за­сідання текст свого виступу, окремої думки, заяви, пропозиції і зауваження з питань, що розглядаються Верховною Радою Укра­їни; законодавчої ініціативи; на депутатський запит та депутатське звернення.

Стаття 24 Закону України «Про статус народного депутата України» передбачає обов’язки народного депутата України: дба­ти про благо України і добробут Українського народу, захищати інтереси виборців та держави; додержуватися вимог Конституції та законодавства України, присяги народного депутата України; бути присутнім та особисто брати участь у засіданнях Верховної Ради України та її органів, до складу яких його обрано; особисто брати участь у голосуванні з питань, що розглядаються Верховною Радою України та її органами; виконувати доручення Верховної Ради України, відповідного комітету, депутатської фракції (групи), тимчасової спеціальної або тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України, до складу яких його обрано; інформувати Верховну Раду України та її органи, до складу яких його обрано, про ви­конання доручень Верховної Ради України та її органів; додержу­ватись вимог трудової дисципліни та норм депутатської етики; завчасно повідомляти про неможливість бути присутнім на засі­данні Верховної Ради України чи її органів керівників цих орга­нів; постійно підтримувати зв’язки з виборцями, вивчати громад­ську думку, потреби і запити населення, а у разі необхідності повідомляти про них Верховну Раду України та її органи, вносити пропозиції та вживати в межах своїх повноважень заходи щодо їх врахування в роботі органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій; інформу­вати виборців про свою депутатську діяльність через засоби ма­сової інформації, на зборах виборців періодично, але не рідше двох разів на рік; розглядати звернення виборців відповідно до вимог та в порядку, встановленому законодавством України; про­водити особистий прийом громадян у дні, визначені Верховною Радою України для роботи з виборцями.