Стаття 39. Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про прове­дення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи орга­ни місцевого самоврядування.

Обмеження щодо реалізації цього права може встановлювати­ся судом відповідно до закону і лише в інтересах національної без­пеки та громадського порядку — з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і сво­бод інших людей.

Конституція України відповідно до інтересів громадян, з ме­тою розвитку демократичних засад та укріплення державності гарантує громадянам України право на збори, мітинги, вуличні походи і демонстрації, що є однією з форм безпосередньої демо­кратії. Здійснення цих політичних свобод забезпечується надан­ням окремим громадянам чи їх об’єднанням будинків, вулиць, площ, парків та інших місць для проведення таких заходів. Одно­часно в ч. 1 коментованої статті зазначається, що про проведення таких заходів потрібно завчасно сповістити органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. При цьому наголо­шується, що громадяни мають право збиратися мирно і без зброї.

На зборах громадяни вправі розглядати та вирішувати про­блеми політичного, економічного, соціально-культурного харак­теру, питання, пов’язані з обговореннями проектів законодавчих актів, програм соціально-культурного розвитку, інших рішень органів державної влади, у тому числі місцевих органів публічної влади, питання, пов’язані з виборчим процесом, тощо. Таке пра­во є однією із конституційних гарантій прав громадян на свободу світогляду і віросповідання, думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, на використання і поширення інфор­мації, у цілому на вільний розвиток своєї особистості.

Обмеження щодо реалізації права на збори, згідно з ч. 2 комен­тованої статті, можуть встановлюватися судом відповідно до за­кону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку — з метою запобігання заворушенням чи злочинами, для охорони здоров’я або захисту прав і свобод інших людей. Таким чином, при реалізації права на мирні збори мають враховуватися інтереси національної безпеки та громадського порядку, не по­винно бути посягань на права і свободи, честь і гідність інших людей, оскільки, згідно зіст.

У зв’язку з цим слід зазначити, що нині в Україні немає за­кону, який би визначав критерії наявності національних інтересів чи громадської безпеки, терміни «завчасного» сповіщення про намір здійснити відповідні заходи та обов’язок громадян здійсню­вати таке сповіщення через організаторів масових зібрань. Зви­чайно, законом має бути встановлений граничний термін як повідомлення про намір провести зібрання, так і розгляду таких повідомлень, що дозволить з’ясувати умови проведення масових заходів, які відповідають чинному законодавству, визначитись стосовно заходів охорони правопорядку, прав і свобод громадян, гарантувати право на зібрання зацікавлених осіб.

Конституційний Суд України Рішенням у справі щодо за­вчасного сповіщення про мирні збори від 19 квітня 2001 р. № 4 рп/2001 відмітив, що згідно з частиною третьою статті 8 Кон­ституції України норми Конституції України є нормами прямої дії. Вони застосовуються безпосередньо незалежно від того, чи прийнято на їх розвиток відповідні закони або інші нормативно- правові акти. Право громадян збиратися мирно, без зброї і про­водити збори, мітинги, походи і демонстрації, закріплене в статті 39 Конституції України, є їх невідчужуваним і непорушним пра­вом, гарантованим Основним Законом України. Завчасне спові­щення відповідних органів про проведення тих чи інших масових зібрань — це строк від дня такого сповіщення до дати проведення масового зібрання. Тривалість строків завчасного сповіщення має бути у розумних межах і не повинна обмежувати передбаченого статтею 39 Конституції України права громадян на проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій. Такі строки мають слу­гувати гарантією реалізації цього права громадян. Строк завчас­ного сповіщення має бути достатнім і для того, щоб органи ви­конавчої влади чи органи місцевого самоврядування могли ви­значитися, наскільки проведення таких зібрань відповідає закону та в разі потреби, згідно з частиною другою статті 39 Конституції України, звернутися до суду для вирішення спірних питань.

Конституційний Суд України вирішив, що положення части­ни першої статті 39 Конституції України щодо завчасного спові­щення органів виконавчої влади чи органів місцевого самовряду­вання про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій в аспекті конституційного подання треба розуміти так, що орга­нізатори таких мирних зібрань мають сповістити зазначені органи про проведення цих заходів заздалегідь, тобто у прийнятні строки, що передують даті їх проведення.

Визначення конкретних строків завчасного сповіщення з ура­хуванням особливостей форм мирних зібрань, їх масовості, місця, часу проведення тощо є предметом законодавчого регулювання.

Таким чином, порядок проведення зібрань громадян має ре­гулюватися відповідним законом. Європейська конвенція про захист прав і основоположних свобод людини дозволяє встанов­лювати у національному законодавстві обмеження щодо прове­дення масових заходів іноземцями та особами без громадянства, а також передбачати спеціальний порядок здійснення зібрань громадянами держави.

Водночас слід звернути увагу на те, що у вітчизняній нормо- творчій практиці ці питання мали відповідне регулювання. 28 липня 1988 р. був прийнятий Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР».

Згідно з приписами Указу про проведення зборів, мітингів, вуличного походу чи демонстрації робиться заява у відповідний орган (сповіщення).

Заява про проведення зібрання, мітингу, вуличного походу чи демонстрації подається в письмовій формі не пізніше як за десять днів до призначеної дати їх проведення. У заяві вказуються мета, форма, місце проведення заходу чи маршрути руху, час його по­чатку і закінчення, передбачувана кількість учасників, прізвища, імена, по батькові уповноважених (організаторів), місце їх про­живання і роботи (навчання), дата подання заяви.

Орган, що отримав заяву, розглядає її і повідомляє уповно­важеним (організаторам) про прийняте рішення не пізніше ніж за п’ять днів до часу проведення заходу, зазначеного в заяві. При необхідності він управі запропонувати особам, що звернулися із заявою, інший час і місце проведення заходу та забезпечити необхідні умови для проведення зборів, мітингу, вуличного по­ходу або демонстрації.

Збори, мітинги, вуличні походи і демонстрації проводяться згідно з цілями, вказаними в заяві, а також у визначені строки і в обумовленому місці. Визначені й інші правила.

Учасникам забороняється мати при собі зброю, а також спе­ціально підготовлені або пристосовані предмети, що можуть бути використані проти життя і здоров’я людей, для завдання матеріальної шкоди державним, громадським організаціям і гро­мадянам.

Державні і громадські організації, посадові особи, а також громадяни не вправі перешкоджати зборам, мітингам, вуличним походам і демонстраціям, що проводяться з дотриманням вста­новленого порядку.

Забороняються збори, мітинги, вуличні походи або демон­страції, якщо мета їх проведення суперечить Конституції України або загрожує суспільному порядку і безпеці громадян.

Відповідальність за порушення порядку організації і прове­дення зборів, мітингів, вуличних походів та демонстрацій вста­новлена у ст. 185^і Кодексу України про адміністративні право­порушення (КУпАП). За створення умов для організації і прове­дення з порушенням встановленого порядку зборів, мітингів, вуличних походів або демонстрацій відповідальність визначена у ст. 185² КУпАП. Незаконне перешкоджання організації або про­веденню зборів, мітингів, походів і демонстрацій карається згідно зі ст. 340 КК України.