Стаття 138. До відання Автономної Республіки Крим нале­жить:

1) призначення виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, затвердження складу виборчої комісії Автономної Республіки Крим;

2) організація та проведення місцевих референдумів;

3) управління майном, що належить Автономній Республіці Крим;

4) розроблення, затвердження та виконання бюджету Авто­номної Республіки Крим на основі єдиної податкової і бюджетної політики України;

5) розроблення, затвердження та реалізація програм Автоном­ної Республіки Крим з питань соціально-економічного та культур­ного розвитку,раціонального природокористування, охорони довкіл­ля — відповідно до загальнодержавних програм;

6) визнання статусу місцевостей як курортів; встановлення зон санітарної охорони курортів;

7) участь у забезпеченні прав і свобод громадян, національної злагоди, сприяння охороні правопорядку та громадської безпеки;

8) забезпечення функціонування і розвитку державної та націо­нальних мов і культур в Автономній Республіці Крим; охорона і ви­користання пам’яток історії;

9) участь у розробленні та реалізації державних програм по­вернення депортованих народів;

10) ініціювання введення надзвичайного стану та встановлення зон надзвичайної екологічної ситуації в Автономній Республіці Крим або в окремих її місцевостях.

Законами України Автономній Республіці Крим можуть бути делеговані також інші повноваження.

У державах зі складними формами державного устрою (феде­рація, асиметричний унітаризм) одним із засадничих питань їх функціонування є проблема розподілу повноважень між цент­ральним і територіальним рівнем публічної влади. Дана стаття присвячена саме цьому питанню. Вона визначає кількісний та якісний характер обсягу предметів відання АРК. Згідно з існу­ючими в конституційному праві класифікаціями, такий тип мож­на визначити як залишковий, тобто основа компетенції зосеред­жена на центральному рівні, тоді як на місцевому — лише чітко визначений обсяг компетенції, зважаючи на доцільність та раціо­нальність її реалізації саме на місцевому рівні.

Предмети відання, у розумінні законодавця, — це сфери, де можуть бути реалізовані повноваження АРК. За своєю природою предмети відання нагадують компетенцію певного рівня, харак­терну для складних державних утворень — федерацій. Проте укра­їнський законодавець, з метою забезпечення унітаризму, уникає застосовувати модель розподілу повноважень, характерну для таких утворень, як федерації, і застосовує інший підхід. Про те, що предмети відання не є повноваженнями у звичайному розу­мінні, свідчить хоча б той факт, що законодавець визначив чіткий перелік останніх, що в цілому збігається з компетенцією органів місцевого самоврядування. Лише такі пункти, як 1,4,10 нагадують повноваження, характерні для територіальних суб’єктів з елемен­тами суверенітету.

Визначаючи предмети відання, український законодавець значною мірою скористався принципом субсидіарності, який застосовується у складних державних утвореннях, наприклад ЄС, для розподілу рівнів реалізації публічної влади. Згідно з цим прин­ципом компетенція реалізується на тому рівні, на якому її вико­нання є доцільнішим, раціональнішим, ефективнішим. Слід, од­нак, зауважити, що конкретний перелік предметів відання є на­слідком політичного компромісу, досягнутого під час прийняття Конституції, а звідси — певні проблеми з його характеристиками.

За аналогією з повноваженнями суб’єктів федерації, пред­мети відання можна розділити на: виключні (пп. 1, 5) та спільні (пп. 7, 9). Крім того, серед предметів відання АРК є такі, що ха­рактерні для органів місцевого самоврядування в Україні (пп. 2, 3). Таким чином, можна вести мову про комплексний характер пред­метів відання АРК.

Проте із визначенням цього переліку існує певна проблема. Насамперед законодавець все-таки говорить про предмети відання як про повноваження в ч.

Пункт 1 частини першої коментованої статті відносить до відання автономії питання призначення виборів депутатів Верхов­ної Ради Автономної Республіки Крим та затвердження складу виборчої комісії Автономної Республіки Крим. Призначення ви­борів депутатів Верховної Ради АРК відбувається у зв’язку із за­кінченням визначеного Конституцією 5-річного строку повно­важень депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обраних на чергових виборах. Призначення чергових виборів депутатів Верховної Ради АРК здійснює Верховна Рада АРК. Слід мати на увазі, що до відання Верховної Ради АРК належить лише призначення чергових виборів представницького органу авто­номії, оскільки позачергові вибори у разі дострокового припи­нення повноважень депутатів Верховної Ради Автономної Респуб­ліки Крим призначаються Верховною Радою України.

Конституційне положення щодо затвердження складу ви­борчої комісії АРК деталізоване у ст. 22 Закону України «Про вибори Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів». Склад виборчої комі­сії Автономної Республіки Крим формується за поданнями за­реєстрованих у встановленому законом порядку місцевих органі­зацій партій у кількості не менше 9 і не більше 18 осіб і затверджу­ється Верховною Радою Автономної Республіки Крим не пізніш як за 53 дні до дня виборів.

До відання Автономної Республіки Крим п. 2 ч. 1 коментова­ної статті відносить питання організації та проведення місцевих референдумів. Під місцевими референдумами в даному випадку слід розуміти республіканський (Автономної Республіки Крим) референдум.

Пункт 3 частини першої коментованої статті відносить до відання Автономної Республіки Крим здійснення управління майном, що належить Автономній Республіці Крим. Згідно з по­ложенням п. 4 ч. 2 ст. 26 Конституції Автономної Республіки Крим визначення порядку управління майном, що належить автономії, є прерогативою Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Відповідно до ст. 38 Конституції Автономної Республіки Крим управління майном Автономної Республіки Крим у порядку, ви­значеному Верховною Радою Автономної Республіки Крим, управління майном, яке знаходиться на балансі Ради міністрів Автономної Республіки Крим, покладено на Раду міністрів Авто­номної Республіки Крим.

Пункт 4 ч. 1 коментованої статті відносить до відання Авто­номної Республіки Крим розроблення, затвердження та виконан­ня бюджету Автономної Республіки Крим на основі єдиної по­даткової і бюджетної політики України. Згідно з положенням п. 7 ч. 2 ст. 26 Конституції Автономної Республіки Крим затверджен­ня бюджету автономії і внесення змін до нього, контроль за його виконанням, прийняття рішення щодо звіту про його виконання належить до компетенції Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Фінансова самостійність Автономної Республіки Крим гарантується закріпленням законами України за доходною части­ною бюджету Автономної Республіки Крим на стабільній основі загальнодержавних податків і зборів, які зараховуються в повно­му обсязі до бюджету автономії і є достатніми для здійснення її повноважень та забезпечення життєвого рівня громадян і насе­лення в цілому не нижче соціальних стандартів і потреб, що ви­значаються законами України. Міжбюджетні відносини Держав­ного бюджету України і бюджету Автономної Республіки Крим, що регулюють розподіл і перерозподіл бюджетних коштів для збалансування бюджету автономії на рівні, необхідному для за­безпечення і здійснення її повноважень, а також життєвого рівня населення не нижче соціальних стандартів і потреб, визначають­ся відповідно до законів України.

Пункт 5 частини першої коментованої статті відносить до відання Автономної Республіки Крим розроблення, затверджен­ня та реалізацію програм Автономної Республіки Крим з питань соціально-економічного та культурного розвитку, раціонального природокористування, охорони довкілля — відповідно до загаль­нодержавних програм. Згідно зі ст. 9 Закону України «Про дер­жавне прогнозування та розроблення програм економічного і со­ціального розвитку України» в Автономній Республіці Крим роз­робляються прогнози економічного і соціального розвитку на середньостроковий період та програми економічного і соціально­го розвитку на короткостроковий період. Відповідно до ст. 26 Конституції Автономної Республіки Крим такі програми за по­данням Ради міністрів Автономної Республіки Крим затверджує Верховна Рада Автономної Республіки Крим. Вона ж вносить до них зміни і здійснює контроль за їх виконанням.

Відповідно до п. 6 частини першої коментованої статті до відання Автономної Республіки Крим належить визнання статусу місцевостей як курортів; встановлення зон санітарної охорони курортів. За Законом України «Про курорти» курорт — це освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об’єктами інфраструктури, використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації і підлягає особливій охороні. Підставою для при­йняття рішення про оголошення природної території курортною е наявність на ній природних лікувальних ресурсів, необхідної інфраструктури для їх експлуатації та організації лікування людей. Округ (зона) санітарної охорони — це територія земної поверхні, зовнішній контур якої збігається з межею курорту. У межах цієї території забороняються будь-які роботи, що призводять до за­бруднення ґрунту, повітря, води, завдають шкоди лісу, іншим зеленим насадженням, сприяють розвитку ерозійних процесів і негативно впливають на природні лікувальні ресурси, санітарний та екологічний стан природних територій курортів.

Межі округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони ку­рортів місцевого (Автономної Республіки Крим) значення затвер­джуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим одно­часно з прийняттям рішення про оголошення природних територій курортними територіями місцевого значення. Режими округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони таких курортів затверджу­ються Радою міністрів Автономної Республіки Крим.

Пункти 7—9 частини першої коментованої статті відносять до відання Автономної Республіки Крим низку питань, пов’язаних із забезпеченням прав і свобод громадян. Ці приписи Конституції України відтворено в Конституції Автономної Республіки Крим і деталізовано у галузевому законодавстві, зокрема у законах Укра­їни «Про мови в Українській РСР», «Про національні меншини в Україні», «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Укра­їні», «Про звернення громадян», «Про охорону культурної спад­щини», «Про захист населення від інфекційних хвороб», «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техноген­ного та природного характеру» та ін.

Пункт 10 частини першої коментованої статті відносить до відан­ня Автономної Республіки Крим ініціювання введення надзвичай­ного стану та встановлення зон надзвичайної екологічної ситуації в Автономній Республіці Крим або в окремих її місцевостях.

Режим надзвичайного стану запроваджується за умов і в по­рядку, що передбачені чинним законодавством. Згідно з положен­ням ч. 5 ст. 5 Закону України «Про правовий режим надзвичайно­го стану» введення надзвичайного стану на території Автономної Республіки Крим або в окремих її місцевостях може ініціювати Верховна Рада Автономної Республіки Крим. Надзвичайний стан може бути введений на території Автономної Республіки Крим на термін не більш як 60 діб і продовжений Президентом України не більш як на ЗО діб.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зону надзвичайної екологічної ситуації» надзвичайна екологічна ситуація — це над­звичайна ситуація, при якій на окремій місцевості сталися нега­тивні зміни в навколишньому природному середовищі, що по­требують застосування надзвичайних заходів з боку держави. Негативні зміни в навколишньому природному середовищі — це втрата, виснаження чи знищення окремих природних комплексів та ресурсів внаслідок надмірного забруднення навколишнього природного середовища, руйнівного впливу стихійних сил при­роди та інших факторів, що обмежують або виключають можли­вість життєдіяльності людини та провадження господарської ді­яльності в цих умовах.

При цьому окрема місцевість України оголошується зоною надзвичайної екологічної ситуації Президентом України за пропо­зицією Ради національної безпеки і оборони України або за по­данням Кабінету Міністрів України. Указ Президента України про оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації затверджується Верховною Радою України протягом двох днів з дня звернення Президента України. При цьому оголошення окремої місцевості Автономної Республіки Крим зоною надзви­чайної екологічної ситуації або окремих її місцевостей може ініці­ювати Верховна Рада Автономної Республіки Крим.

Частина 2 коментованої статті передбачає можливість деле­гування Законами України Автономній Республіці Крим й інших повноважень. Як було зазначено у пп. 8 і 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 3 лютого 2009 р. № 4-рп/2009 (справа за конституційним поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим щодо відповідності Консти­туції України (конституційності) пунктів 1, 4, 8,10, підпункту «б» підпункту 2 пункту 13, пунктів 14, 17 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та сприяння інвестиційній діяльності у будівництві»), делегування законом повноважень органам влади Автономної Республіки Крим випливає з конституційних засад здійснення державної влади і обумовлене соціально-економічними, політичними та іншими чинниками. Принцип поєднання централізації і децен­тралізації у здійсненні державної влади щодо Автономної Респу­бліки Крим відображається встановленим Конституцією України правовим статусом Автономної Республіки Крим, повноважен­нями і питаннями, віднесеними до її відання, що є непорушним і може змінюватися лише шляхом внесення змін до Основного Закону України. Делеговані законами України повноваження Автономній Республіці Крим визначають необхідне співвідно­шення державного управління та участі регіону у вирішенні тих чи інших питань внутрішньої політики держави на певному етапі її соціально-економічного розвитку і можуть змінюватися.