Стаття 105. Президент України користується правом недо­торканності на час виконання повноважень.

За посягання на честь і гідність Президента України винні особи притягаються до відповідальності на підставі закону.

Звання Президента України охороняється законом і зберігаєть­ся за ним довічно, якщо тільки Президент України не був усунений з поста в порядку імпічменту.

Коментована стаття визначає юридичні гарантії діяльності Президента України. Аналізуючий. 1 ст. 105 Конституції України, треба насамперед мати на увазі, що з приводу ч. 1 вищезазначеної статті є офіційне тлумачення, виказане Конституційним Судом України в Рішенні від 10 грудня 2003 р. Зокрема, у справі за кон­ституційним поданням 47 народних депутатів України про офі­ційне тлумачення положень ч. 1 ст. 105, ч. 1 ст. 111 Конституції України (справа щодо недоторканності та імпічменту Президента України) від 10 грудня 2003 р., № 19-рп / 2003, Конституційний Суд України установив:

1. У Конституції України положення щодо недоторканності викладено по-різному. Народним депутатам України вона гаранту­ється (ч. 1 ст. 80 Основного Закону), тоді як Президент України, «тільки користується правом недоторканності на весь час виконан­ня повноважень» згідно з ч. 1 ст. 105 Конституції України).

2. Обмеження права недоторканності глави держави перед­бачене в Основному Законі України лише в разі розгляду Верхов­ною Радою України питання про імпічмент, на відміну від обсягу й гарантій депутатської недоторканності, які за згодою Верховної Ради України допускають можливість притягнення народних депутатів України до кримінальної відповідальності, затримання чи арешту.

3. Під поняттями «право недоторканності людини» та «право недоторканності Президента України» розуміються різні консти­туційні інститути. Суттєві властивості цього права Президента України надають йому ознак посадово-функціонального імуніте­ту, що зумовлено публічно-правовим статусом Президента Укра­їни, встановленим виключно Конституцією України.

Виходячи з наведеного та керуючись чинним законодавством, Конституційний Суд України вирішив: положення ч. 1 ст. 105 Конституції України треба розуміти так, що Президент України на час виконання повноважень не несе кримінальної відповідаль­ності, проти нього не може бути порушена кримінальна справа.

Коментуючи частину 1 ст. 105 Конституції України, необхід­но також звернути увагу на сформульовану Конституційним Су­дом України позицію щодо проблеми депутатської недоторкан­ності як важливої конституційної гарантії безперешкодного та ефективного здійснення своїх функцій народним депутатом Укра­їни, який без згоди Верховної Ради України не може бути при­тягнений до кримінальної відповідальності, затриманий чи зааре­штований (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ Укра­їни щодо офіційного тлумачення положень ч. З ст. 80 Конституції України (справа про депутатську недоторканність) від 27 жов­тня 1999 р. № 9-рп / 99). Виходячи з цього рішення можна ствер­джувати, що депутатська недоторканність має певні обмеження, а право недоторканності Президента України не може бути ска­соване, призупинене або обмежене шляхом порушення проти нього кримінальної справи і переслідування в порядку криміналь­ного судочинства. Таким чином, право недоторканності Прези­дента України треба розуміти як органічну складову його консти­туційно-правового статусу, що має на меті забезпечення умов для реалізації покладених на нього повноважень.

Разом з тим, Конституційний Суд України зазначив, що пра­во недоторканності Президента України має обмеження в часі і діє, відповідно до Конституції України, лише під час виконання ним повноважень.

У частині 2 ст. 105 Конституції України передбачено, що за посягання на честь і гідність Президента України винні особи притягаються до відповідальності на підставі закону. При цьому можна стверджувати, що під посяганням необхідно розуміти будь- які діяння, які спричиняють чи можуть спричинити шкоду честі та гідності Президента України (Словник термінів і понять, що вживаються у чинних нормативно-правових актах України / упо- ряд.: О. В. Рогачова, К. С. Винокуров, Ю. І. Крусь, О. А. Меню, С. А. Меню; відп. ред.: В. Ф. Сіренко, С. Р. Станік. — К.: Оріони, 1999.-С. 306).

Під честю і гідністю Президента України необхідно розуміти охоронювані законом особисті немайнові права й невідчужувані блага, що забезпечують соціальне буття та професійну діяльність Президента України. Загалом «честь є поняттям моральної свідо­мості й категорією етики, що включає у себе моменти усвідомлен­ня індивідом або організацією свого суспільного значення і ви­знання цього значення з боку суспільства. Поняття «честь» за змістом близьке до категорії «гідність», що є чинником моральної свідомості, в якому виражається уявлення про самоцінність осо­бистості, її моральну рівність з усіма іншими, та водночас є кате­горією етики, що відображає моральне ставлення індивіда до самого себе і суспільства до нього. Відмінність між ними полягає у тому, що уявлення про гідність особи виходить з принципу рів­ності всіх людей та інших суб ’єктів права у моральному відношен­ні, тоді як уявлення про честь диференційовано оцінює людей залежно від їхньої належності до певної соціальної, професійної та іншої спільності» (Юридична енциклопедія : в 6 т. / редкол. : Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. — К.

Під винними особами, які притягуються до відповідальності за посягання на честь і гідність Президента України, необхідно розуміти будь-яких фізичних та юридичних осіб, вина яких у від­повідності до ч. 1 ст. 62 Конституції України доведена в законно­му порядку.

У частині 3 ст. 105 Основного Закону регламентується, що звання Президента України охороняється законом і зберігається за ним довічно, якщо тільки Президент України не був усунений з поста в порядку імпічменту. Із цієї частини ст. 105 стає зрозумі­лим, що, по-перше, звання Президента України охороняється законом, який необхідно розробити та прийняти для забезпечен­ня повноцінної реалізації цієї частини статті. І, по-друге, звання Президента України зберігається за ним довічно, тобто не має темпоральних меж, але за умови, що Президент України не був усунений з поста в порядку імпічменту. При цьому під імпічмен­том розуміється «... за конституціями ряду держав процедура при­тягнення парламентом до відповідальності вищих посадових осіб у випадках вчинення ними певних злочинів» (Юридична енци­клопедія : в 6 т. /редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. - К. : Укр. енцикл., 1998. - Т. 2 : Д-Й. - 1999. - С. 666). Процедура імпічменту щодо Президента України передбачена ст. 111 Конституції України.

Хотілося б також зазначити, що не тільки звання Президента України зберігається за ним довічно, але й деякі інші його права та привілеї. Так, наприклад, навіть після виходу у відставку за ним зберігається: а) розмір посадового окладу; б) державна дача з необ­хідним обслуговуванням, охороною і транспортним забезпечен­ням; в) медичне та санаторно-курортне обслуговування тощо.

Такі ж або приблизно аналогічні формулювання, що стосу­ються конституційно-правового статусу президентів, є і в консти­туціях інших країн світу Так, наприклад, у Конституції Італійської Республіки від 22 грудня 1947 р. у ст. 90 зазначено: «Президент Республіки не несе відповідальності за дії, вчинені при виконан­ні своїх функцій, за винятком державної зради або посягання на Конституцію.

Разом з тим необхідно визнати, що загальною тенденцією те­орії конституціоналізму, яку сповідують демократичні країни світу, є не проголошення недоторканності президента, а, навпаки, регла­ментування його відповідальності. Показовою в цьому розумінні є Конституція Федеративної Республіки Бразилії від 5 жовтня 1988р., яка передбачила окремий Розділ III «Відповідальність Президента Республіки», у якому досить детально регламентовано процедуру відповідальності Президента цієї Республіки. До речі, Президент Федеративної Республіки Бразилії несе відповідальність і за загаль- нокримінальні злочини та за зловживання владою, а ст. 86 Консти­туції цієї країни лише передбачає, що «До винесення вироку про осуд за загальнокримінальні злочини Президент Республіки не може піддаватися тюремному ув’язненню».