Стаття 103. Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шля­хом таємного голосування строком на п’ять років.

Президентом України може бути обраний громадянин України, який досяг тридцяти п ’ятироків, має право голосу, проживає в Укра­їні протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою.

Одна й та сама особа не може бути Президентом України біль­ше ніж два строки підряд.

Президент України не може мати іншого представницького ман­дата, обіймати посаду в органах державної влади або в об’єднаннях громадян, а також займатися іншою оплачуваною або підприємниць­кою діяльністю чи входити до складу керівного органу або наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку.

Чергові вибори Президента України проводяться в останню не­ділю березня п’ятого року повноважень Президента України. Уразі дострокового припинення повноважень Президента України вибори Президента України проводяться в період дев’яноста днів з дня при­пинення повноважень.

(Частина п ’ята статті 103 в редакції Закону № 2952-УІвід 01.02.2011)

Порядок проведення виборів Президента України встановлю­ється законом.

Коментована стаття закріплює вихідні положення щодо по­рядку заміщення посади Президента України.

У частині 1 даної статті закріплено, що вибори глави Україн­ської держави здійснюються всенародно, і перелічено принципи, за якими вони проводяться. Прямий, позапарламентський спосіб обрання глави держави є загальним правилом для республік зі змі­шаною (напівпрезидентською) формою правління (Франція, Росія, Польща та ін.). Набуття мандата довіри безпосередньо від народу посилює легітимність президентської влади, підносячи її на один рівень з легітимністю влади парламенту, зміцнює позиції глави держави у відносинах з іншими вищими органами державної влади. Водночас всенародні вибори Президента України мають бути га­рантією його незалежності, неупередженості й авторитетності у відносинах з іншими органами публічної влади.

Принципи, зазначені в ч.

Принцип рівного виборчого права стосовно виборів Прези­дента України означає, що кожен виборець має рівну однакову кількість голосів при голосуванні, а саме один голос. Виборець може використати свій голос у день голосування тільки на одній виборчій дільниці. Принцип рівного виборчого права також озна­чає, що громадяни України беруть участь у виборах на рівних за­садах, тобто їм надаються однакові умови для реалізації їх вибор­чого права на всіх етапах виборчого процесу.

Пряме виборче право по виборах Президента України означає, що глава держави обирається безпосередньо виборцями, без будь- яких проміжних інституцій, тобто має прямий мандат, який він отримує від виборців. Такий спосіб обрання глави держави ви­ключає викривлення істинної волі виборчого корпусу і водночас зміцнює зв’язок обраної особи з електоратом.

Голосування на виборах Президента України є таємним: контроль за волевиявленням виборців забороняється, що досяга­ється рядом організаційних гарантій.

Закон «Про вибори Президента України» закріплює, що ви­борчий процес здійснюється на засадах законності та заборони незаконного втручання будь-кого в цей процес; політичного плю­ралізму та багатопартійності; публічності та відкритості виборчо­го процесу; рівності всіх кандидатів на пост Президента України; рівності прав партій (блоків) — суб’єктів виборчого процесу; сво­боди передвиборної агітації, рівних можливостей доступу канди­датів на пост Президента України до засобів масової інформації; неупередженості органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, закладів, установ і організацій, їх керівників, інших посадових і службових осіб до кандидатів на пост Президента України, партій (блоків). Вибори Президента України є вільними. Ніхто не може бути примушений до участі чи неучасті у виборах. Виборцям забезпечуються умови для вільного

формування своєї волі та її вільного виявлення при голосуванні. Застосування насильства, погроз, обману, підкупу чи будь-яких інших дій, що перешкоджають вільному формуванню та вільному виявленню волі виборця, забороняється.

Президент України обирається на п’ятирічний строк, відлік якого розпочинається з моменту вступу на пост (тобто з моменту складення присяги) новообраного глави держави. Такий термін повноважень є найбільш поширеним серед зарубіжних країн. Саме на такий строк обираються президенти в більш як тридцяти країнах світу, зокрема в Азербайджані, Болгарії, Бразилії, Венесу­елі, Греції, Ізраїлі, Індії, Казахстані, Німеччині, Пакистані, Поль­щі, Португалії, Республіці Корея, Сальвадорі, Сенегалі, Чехії, Уругваї.

Частина 2 коментованої статті закріплює юридичні вимоги (виборчі цензи) до кандидатів у Президенти України. Так, пасив­не виборче право по виборах Президента України надається ви­ключно громадянам України, тобто встановлюється ценз грома­дянства. При цьому підстава набуття громадянства та строк пере­бування у громадянстві України для висунення кандидатом на посаду глави держави значення не мають.

Закріплення мінімального вікового цензу в тридцять п’ять років є досить помірним порівняно з іншими країнами. При цьо­му максимально допустимий вік для кандидатів у Президенти Конституція не встановлює. Зміст мінімального вікового цензу полягає в тому, щоб можливість керувати країною була надана громадянинові, який має життєві навички і достатні знання про навколишню дійсність, здатному на основі свого досвіду при­ймати відповідальні та адекватні рішення.

Конституційно закріпленим є і так званий ценз осідлості, тобто вимога проживання в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років. При цьому необхідно, щоб, по-перше, кандидат безперервно проживав в Україні протягом установлено­го строку, по-друге, на день виборів постійно проживав на тери­торії України. Ні Конституція, ні Закон «Про вибори Президента України» не містять легального тлумачення терміна «безперервне проживання». Однак згідно зі ст. 1 Закону України «Про грома­дянство України» безперервним проживанням на території Укра­їни визнається проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував дев’яноста днів, а в сумі за рік — ста вісімдесяти днів. При цьому не є порушенням вимоги про безперервне проживання виїзд особи за кордон у служ­бове відрядження, на навчання, у відпустку, на лікування за реко­мендацією відповідного медичного закладу або зміна особою місця проживання на території України.

Проживання в Україні за Законом «Про вибори Президента України» означає: 1) проживання на території в межах державно­го кордону України; 2) перебування на судні, що перебуває у пла­ванні під Державним Прапором України; 3) перебування громадян України у встановленому законодавством порядку у відрядженні за межами України, служба в дипломатичних та інших офіційних представництвах і консульських установах України, міжнародних організаціях та їх органах; 4) перебування на полярних станціях України; 5) перебування у складі формування Збройних Сил України, дислокованого за межами України; 6) перебування гро­мадян України за її межами відповідно до чинних міжнародних договорів України.

Враховуючи те, що здійснення повноважень Президента пов’язане з офіційним використанням державної мови (у текстах правових актів глави держави, посланнях глави держави до на­роду й парламенту, під час офіційних переговорів тощо), консти­туційно закріплюється така вимога, як володіння державною мовою. У Конституції не зазначається, який саме рівень володін­ня державною мовою вимагається від кандидата у Президенти України. Із цього можна зробити висновок, що він має бути таким, щоб забезпечувати належне виконання президентських повно­важень.

Частина третя коментованої статті містить обмеження права однієї особи обіймати посаду Президента більше двох строків підряд. Ця конституційна норма служить гарантією від авторита­ризму та зловживання владою і забезпечує ротацію керівництва держави. Разом з тим Конституція не забороняє одній особі навіть після двох строків перебування на посаді Президента через деякий проміжок часу знову обійняти цю посаду. Однак згідно з ч. 5 ст. 9 Закону «Про вибори Президента України» особа, яка двічі підряд обиралася на пост Президента України, не може бути висунута кандидатом на цей пост. Оскільки Конституція України обмежує не кількість разів зайняття однією особою посади Президента, а виключно право однієї особи обіймати зазначену посаду більше двох строків підряд, виникає питання щодо відповідності законо­давчої норми Конституції України. Адже відповідно до ч. 1 ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і гро­мадянина (в тому числі право бути обраним) не можуть бути об­межені, крім випадків, передбачених Конституцією.

Конституція чітко закріплює умови несумісності поста Пре­зидента з іншими видами діяльності. Насамперед особі, яка обій­має цю посаду, заборонено мати інший представницький мандат. Тлумачення терміна «представницький мандат» викладено в мо­тивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 р. (справа про сумісництво посад народного депута­та України і міського голови). Єдиний орган конституційної юрис­дикції зазначив, що термін «представницький мандат» обов’язково пов’язаний з обранням особи на посаду, зокрема народним депу­татом України чи депутатом Верховної Ради Автономної Респуб­ліки Крим, депутатом сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради з наданням їй відповідних повно­важень, у тому числі виступати від імені виборців.

Таким чином, Президент України не може бути народним де­путатом України, депутатом Верховної Ради Автономної Республі­ки Крим, місцевої ради, сільським, селищним, міським головою.

Глава держави не може обіймати посаду в органах державної влади або в об’єднаннях громадян, а також займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю чи входити до складу керівного органу або наглядової ради підприємства, яке має на меті одержання прибутку, що спрямоване на недопущення зловживання главою держави своїми повноваженнями.

Визначення терміна «посада» дано в ст. 2 Закону України від 16 грудня 1993 р. «Про державну службу». Посада — це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло відповідних службових повноважень. Класифікація посад закріплена в ст. 25 вказаного Закону. При цьому зі змісту даного конституційного положення випливає, що вимоги несумісництва поширюються й на політичні посади, тоб­то Президент України не може обіймати посади Прем’єр-міністра України, Першого віце-прем’єр-міністра, віце-прем’єр-міністрів, міністрів, які за характером повноважень, порядком призначення на посади та звільнення з посад належать до політичних посад і не належать до категорій посад державних службовців, визначених Законом «Про державну службу».

Коментована стаття нічого не говорить про неможливість суміщення поста Президента України з посадою в органах місце­вого самоврядування. Однак у даному випадку слід застосовувати розширене тлумачення і під органами державної влади розуміти всі органи, що наділені публічно-владними повноваженнями, у тому числі й органи місцевого самоврядування.

Частина 4 коментованої статті визначає строки проведення чергових і позачергових виборів Президента України. Проведен­ня чергових виборів глави держави в останню неділю березня мало на меті віддалити їх за часом від парламентських виборів.

Проведення дострокових виборів Президента України в пе­ріод дев’яноста днів з дня припинення повноважень попередньо­го глави держави має на меті забезпечити безперервність і наступ­ництво у виконанні президентських повноважень, оскільки від цього безпосередньо залежить ступінь гарантування державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Кон­ституції України, забезпечення прав і свобод людини і громадя­нина. При цьому відповідно до Закону «Про вибори Президента України» позачергові вибори Президента України відбуваються в останню неділю дев’яностоденного строку з дня: 1) проголо­шення Президентом України особисто заяви про свою відставку на засіданні Верховної Ради України; 2) опублікування рішення Верховної Ради України про підтвердження неможливості вико­нання Президентом України своїх повноважень за станом здоров’я; 3) опублікування рішення Верховної Ради України про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту; 4) прийняття постанови Верховної Ради України про призначення позачергових виборів у зв’язку із смертю Президента України. Виборчий процес позачергових виборів глави держави розпочинається з дня, на­ступного за днем, зазначеним у цих пунктах.

Частина 6 коментованої статті містить бланкетну норму, яка відсилає читача до спеціального закону (мається на увазі Закон України «Про вибори Президента України»), яким мають деталь­но регламентуватися всі стадії виборчого процесу по виборах глави Української держави. Чинний Закон України «Про вибори Президента України» докладно визначає порядок і строки при­значення та проведення виборів, організацію виборів, систему і компетенцію виборчих комісій, фінансове та матеріально- технічне забезпечення виборів, порядок висування і реєстрації кандидатів у Президенти України, проведення передвиборної агітації, гарантії діяльності кандидатів у Президенти України та інших учасників виборів, порядок проведення голосування і ви­значення результатів виборів Президента України.

Згідно із Законом право висування кандидатів на пост Пре­зидента належить громадянам України, які мають право голосу. Це право реалізується ними через політичні партії та їх виборчі блоки, а також самовисуванням. Кандидата на пост Президента України може висувати партія, яка зареєстрована в установлено­му законом порядку не пізніше як за рік до дня виборів, або ви­борчий блок партій за умови, що до його складу входять партії, зареєстровані не пізніше як за рік до дня виборів.

Висування кандидатів на пост Президента України партією здійснюється на її з’їзді (зборах, конференції), а блоком — на між- партійному з’їзді (зборах, конференції) партій, що входять до блоку. У з’їзді (зборах, конференції), на якому здійснюється ви­сування кандидата, повинні брати участь не менше 200 делегатів. Особа може бути висунута кандидатом на пост Президента Укра­їни лише однією партією (одним блоком) згідно з волею канди­дата. При цьому партія (блок) може висунути лише одного кан­дидата на пост Президента України з числа осіб, які є членами цієї партії (членами партії, яка входить до блоку), або позапартій­них громадян, які мають право бути обраними Президентом.

Громадянин України, який відповідає конституційним ви­могам щодо кандидата на пост Президента, має право на само- висунення шляхом особистого подання до Центральної виборчої комісії засвідченої в установленому законом порядку відповідної заяви про самовисунення кандидатом на пост Президента.

Реєстрацію кандидатів на пост Президента України здійснює Центральна виборча комісія. Реєстрація проводиться за умови отримання таких документів: 1) анкети кандидата на пост Пре­зидента України за формою, установленою ЦВК; 2) автобіографія особи, висунутої кандидатом, обсягом до двох тисяч друкованих знаків, що обов’язково повинна містити: прізвище, ім’я, по бать­кові, число, місяць, рік і місце народження, відомості про грома­дянство, освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце робо­ти, громадську роботу (в тому числі на виборних посадах), пар­тійність, склад сім’ї, адресу місця проживання із зазначенням часу проживання в Україні, відомості про судимість, не погашену і не зняту в установленому законом порядку; 3) передвиборної програми кандидата, викладеної державною мовою, обсягом до дванадцяти тисяч друкованих знаків; 4) документа про внесення грошової застави, яка відповідно до Закону «Про вибори Прези­дента України» складає два мільйони п’ятсот тисяч гривень; 5) копії декларації про майновий стан і доходи (податкової декла­рації); 6) фотографій кандидата за розмірами та в кількості, уста­новленими ЦВК.

Додаткове подання документів для реєстрації передбачено для осіб, висунутих кандидатами в Президенти України партією (бло­ком). Зокрема, зазначені особи також подають: 1) подання про реєстрацію кандидата, підписане керівником партії (керівниками партій, що входять до блоку) та скріплене печаткою партії (печат­ками партій, що входять до блоку); 2) копії свідоцтва про реєстра­цію партії (партій, що входять до блоку) та її статуту (статутів партій, що входять до блоку), засвідчені Міністерством юстиції України після початку виборчого процесу; 3) витяг з протоколу з’їзду (зборів, конференції) кожної партії, що увійшла до складу виборчого блоку, про утворення виборчого блоку, засвідчений підписом керівника партії та скріплений печаткою цієї партії — у разі висунення кандидата блоком; 4) угода про утворення ви­борчого блоку (у разі висунення кандидата блоком); 5) витяг з протоколу з’їзду (зборів, конференції) партії (міжпартійного з’їзду (зборів, конференції) партій, що входять до блоку) про ви­сунення кандидата на пост Президента України, засвідчений керівником партії (керівниками партій, що входять до блоку) та скріплений печаткою партії (печатками партій, що входять до блоку); 6) заява особи, висунутої кандидатом, про згоду балоту­ватися кандидатом на пост Президента України від цієї партії (блоку) та у зв’язку з цим на оприлюднення біографічних відо­мостей та декларації про майновий стан і доходи (податкової де­кларації), зобов’язання в разі обрання передати в порядку, вста­новленому законом, протягом місяця після офіційного оприлюд­нення результатів виборів в управління іншій особі належні йому підприємства та корпоративні права і припинити діяльність чи скласти представницький мандат, які несумісні з зайняттям посту Президента України.

Вибори Президента України відбуваються по єдиному загаль­нодержавному одномандатному виборчому округу, що включає всю територію України. Підготовку і проведення виборів здійсню­ють виборчі комісії, які є незалежними від органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Ці комісії створю­ються на рівні України (Центрвиборчком), територіальних окру­гів (225 окружних виборчих комісій) та виборчих дільниць. Ви­борчі дільниці утворюються, як правило, з кількістю від п’ятдесяти до трьох тисяч виборців, а у виняткових випадках — з меншою або більшою кількістю виборців.

Голосування проводиться тільки в день виборів або в день повторного голосування з 8-ї години ранку до 20-ї години вечора. Про час і місце голосування дільнична виборча комісія сповіщає виборців не пізніше як за сім днів до дня виборів, надсилаючи імен­ні запрошення за місцем проживання виборців. Кожен виборець голосує особисто. Голосування за інших осіб не допускається.

Підрахунок голосів виборців проводиться безпосередньо чле­нами дільничної виборчої комісії, про що складається протокол. На підставі протоколів окружні виборчі комісії, підсумовуючи дані, що містяться в цих протоколах, встановлюють підсумки голосуван­ня і складають протокол, який передається Центральній виборчій комісії, а та, у свою чергу, підсумовує всі отримані дані. Обраним у день виборів вважається кандидат, який отримав більше полови­ни голосів виборців, що взяли участь у голосуванні.

Якщо до виборчого бюлетеня для голосування у день виборів було включено не більше двох кандидатів на пост Президента України і за результатами голосування жоден з них не був обраний, Центральна виборча комісія приймає рішення про звернення до Верховної Ради України з поданням про призначення повторних виборів Президента. Якщо до виборчого бюлетеня для голосуван­ня в день виборів було включено більше двох кандидатів на пост Президента України і за результатами голосування у день виборів жоден кандидат не був обраний, Центральна виборча комісія при­ймає рішення про проведення повторного голосування.

У випадку коли до бюлетеня було включено більше двох кан­дидатів і жоден з них не був обраний, призначається повторне голосування по двох кандидатах, які отримали найбільшу кількість голосів виборців (так званий другий тур, характерний для країн з багатопартійною системою). За підсумками повторного голо­сування обраним вважається кандидат, що отримав більшу, ніж інший кандидат, кількість голосів виборців, які взяли участь у го­лосуванні. У разі коли повторне голосування проводилося лише по одній кандидатурі, кандидат вважається обраним Президентом України, якщо він отримав більше половини голосів виборців, які взяли участь у голосуванні.