Система і структура конституцій держав- членів ЄС: зміст і призначення їхньої преамбули
Конституції мають власну систему і структуру, тобто внутрішній порядок частин, послідовність їхнього розташування в тексті. У конституціях передусім нового та новітнього покоління дедалі важливішого значення набувають складники, що характеризуються через призму конституцій держав-членів ЄС:
— преамбула - коротка, урочиста вступна частина, яка не має поділу на статті, містить мету, для якої конституція ухвалюється.
Це не обов’язковий елемент конституції (у Греції, Великому Герцогстві Люксембурзькому, Італії, Бельгії, Латвії, Нідерландах преамбула відсутня). У преамбулі відображено: історичні умови, які передували ухваленню конституції; ставлення до прав і свобод людини; загальні засади державної політики, місце автохтонного етносу у виборюванні держави тощо.Вступна частина окремих конституцій держав-членів ЄС, що передує її розділам, главам і статтям, не має жодної назви (Ірландія, Литва, Словенія, Польща), проте інколи називається «Історичні основи» (Хорватія) або, як у Чеській Республіці, Франції чи ФРН, - «Преамбула».
Для прикладу наведемо досить лаконічний, порівняно з багатьма іншими, текст преамбули Конституції Литовської Республіки: «Литовський народ, який створив багато віків тому Литовську державу, заклавши її правовий фундамент у Литовських Статутах і Конституціях Литовської Республіки; який віками рішуче захищав свою свободу і незалежність; який зберіг свій дух, рідну мову, письменність і звичаї; втілюючи природне право людини та народу вільно жити і творити на землі своїх предків - у незалежній Литовській державі; піклуючись про національну злагоду на землі Литви; прагнучи відкритого, справедливого, гармонійного громадянського суспільства і правової держави, волею громадян відродженої Литовської держави приймає і проголошує цю конституцію»[71].
Найстисліша преамбула у світі міститься в Конституції Греції 1975 року.
Віддаючи належне релігії у формуванні держави та враховуючи те, що Греція визнана світом колискою православної церкви, яка донині не відділена від держави, законодавець, ухвалюючи її, розмістив у вступній частині слова з молитви. Це звернення для греків стало сакральним канонізованим текстом, який увінчує текст Основного закону: «Во ім'я Святої, Єдиносущної та Неподільної Трійці».У вступній частині Основного закону традиційно вказується її джерело. У Конституції Польської Республіки таким джерелом є польський народ - «усі громадяни республіки, як ті, хто вірує в Бога, так і ті, хто не поділяє цієї віри»; у Конституції Словенії - «словенський народ і населення республіки Словенії»; у преамбулі Конституції ФРН - «німецький народ, що усвідомлює усю відповідальність перед Богом і людьми»; у Конституції Франції - «французький народ»; в Основному Законі Литовської Республіки - «литовський народ», в Основному законі Чехії - «громадяни Чеської Республіки в Чехії, Моравії та Сілезії». «Ми, народ Ейре, смиренно визнаючи всі наші обов'язки перед нашим Священним Владикою Ісусом Христом, який підтримував наших батьків у століттях випробувань»[72] [73], - такі слова містяться у вступній частині Конституції Ірландії 1937 року, де надано назву держави сучасною ірландською мовою (Eire), що походить від давньоірландського Eriu, або Еріу - імені богині в ірландській міфології. Класична модель преамбули часто фрагментарно описує історичний шлях, що пройшла та чи та держава до моменту ухвалення конституції. Так, у Конституції Хорватії позначено історичні віхи державного буття нації, якими обґрунтовується право хорватського народу на повний державний суверенітет, починаючи від створення хорватських князівств у VII ст., формування у IX столітті середньовічної самостійної держави Хорватії, до сьогодення. На тисячолітній історії Польщі акцентується і в Основному Законі цієї держави. Правда, законодавець зупиняється на двох періодах державності: «... Керуючись пріоритетами народу окремої держави, у вступній частині інколи виокремлюють певні найбільш значущі нормативно-правові акти, положення яких знайшли своє відображення в основному тексті конституції. Так, у преамбулі Конституції Франції 1958 року підтверджується прихильність до прав людини, зафіксованих у Декларації прав людини і громадянина 1789 року, підтвердженою і доповненою преамбулою Конституції Франції 1946 року, а також правам і обов’язкам, проголошеним Хартією захисту довколишнього середовища 2004 року. Схожі орієнтири на безумовне дотримання прав і свобод знаходимо і в інших конституціях держав-членів ЄС. «Прагнучи назавжди гарантувати громадянські права, а в діяльності публічних інститутів забезпечити добросовісність і справність»[74] [75] [76], - такий постулат підіймається на найвищі сходинки серед намірів їх втілювати польським народом. «Прагнучи сприяти загальному благу з належною повагою до Розсудливості, Справедливості та Милосердя, щоб були забезпечені гідності та свободи люди- 75 ни, досягнуто справжнього соціального порядку», - саме такі загальнолюдські цінності проголосила Ірландія у 1937 році напередодні найкривавішої у світі війни. Вектор еволюційного розвитку португальського народу творці його Конституції 1976 року вбачали в захисті національної незалежності, забезпеченні основних прав громадян, проголошенні фундаментальних засад демократії, гарантії верховенства демократичної правової держави. Її преамбула вказує на суспільно-політичну мету держави, яка єдина з усіх держав-членів ЄС визначила, що воля португальського народу полягає в потребі «відкрити шлях до соціалістичного суспільства, маючи своєю метою побудову більш вільної, справедливої та братньої 76 держави». Якщо в названих конституціях держав-членів ЄС мовилося лише про прагнення націй і народів забезпечувати права і свободи, то в Основному Законі Хорватії гарантується та забезпечується рівноправність, свобода, права людини і громадянина, а також здійснюється їхній «економічний і культурний прогрес і добробут»; а його творці як даність називають Хорватію «батьківщиною рівноправних вільних громадян, які усвідомлюють свої обов'язки щодо інших і свою спільну відповідальність». Окремі з основних законів безальтернативно визнають своєю метою набуття членства в Об'єднаній Європі (Конституція ФРН), а інші бачать своє місце в сім'ї європейських і світових демократій (Конституція Чеської республіки). Преамбула може стати візитівкою держави, основою консолідації суспільства і народів, спрямованою на розбудову як внутрішньонаціональних, так і зовнішньодержавних відносин. Так, у вступній частині чинної Конституції Польщі зазначається: «Поєднані у спільноту з нашими співвітчизниками, розсіяними по світу, усвідомлюючи потребу співпраці з усіма країнами на благо Людства, пам'ятаючи про гіркий досвід часів, коли основні свободи і права людини були в нашій Вітчизні • 77 зневажені». Інший приклад указує на потребу людей, що представляють різноманітні віросповідання і народи, які проживають у країні, консолідуватися для досягнення політичної стабільності і матеріального добробуту. У преамбулі Конституції Хорватії вказується: «Республіка Хорватія створюється як національна держава хорватського народу та як держава представників інших народів і національних меншин, які є її громадянами: сербів, мусульман, словенців, чехів, словаків, італійців, угорців, євреїв та інших, яким гарантується рівноправність із громадянами хорватської національності та дотримання національних прав, відповідно до демократичних норм ООН і країн вільного 78 світу». Отже, у державах-членах ЄС не існує жорсткого дотримання вимог до структури конституцій, проте накопичений досвід їх розроблення й ухвалення не міг не вплинути на формування певних правил і закономірностей. Конституція Польської Республіки (з передмовою Володимира Шаповала). Київ : Москаленко О. М., 2018. С. 15. 78 Конституція Республіки Хорватія. Конституції країн світу: Республіка Болгарія, Румунія, Угорщина, Республіка Хорватія / пер. Т. В. Руденко / О. В. Коротюк, О. В. Лавринович. Київ : ОВК, 2021. С. 194. - основна частина. Зазвичай вона поділена на частини, глави, розділи, підрозділи та статті, що нумеруються. Кожна частина (глава, розділ) пов'язана з певною сферою суспільних відносин (наприклад, основи конституційного ладу, права і свобода, обов'язки людини тощо). Наприклад, у Конституції Португалії 299 статей охоплюються відповідними розділами та частинами, за своїм обсягом вона найбільша в Євросоюзі, натомість Конституція Латвії містить 116 статей, а Конституція Ірландії - 50. На першому місці в конституціях держав, що є федераціями, розміщується частина (глава, розділ) про федеративний устрій, як-от у Конституції Королівства Бельгія; у конституціях республік парламентського типу - глава про парламент, потім - про главу держави та уряд (Німеччина); у конституціях республік змішаного типу з їхніми різновидами (президентсько-парламентська республіка, парламентсько-президентська республіка, напівпрезидентська республіка) - глава про президента (Фінляндія, Португалія, Польща, Румунія). Одне з перших місць посідає складник конституції, присвячений правам і свободам людини і громадянина (Італія, ФРН). Конституціоналісти вважають, що вперше такий порядок побудови тексту застосували італійці у своїй Конституції 1947 року. У Франції після підписання Маастрихтських угод у 1992 році у конституції з'явився розділ про Європейський Союз; - перехідні і заключні положення можуть бути елементами конституційного тексту, нормами процесуального характеру, положеннями, якими інформується суспільство про припинення чинності раніше діяючих конституційних законів, а також встановлюється порядок набуття чинності конституції. Основним призначенням перехідних і заключних положень вважається забезпечення спадкоємності «нової» конституції від «старої». У розділі з аналогічною назвою Конституції Польщі міститься норма, якою припиняється розпочате до набрання нею чинності провадження в справах про здійснення Конституційним Трибуналом загальнообов’язкового тлумачення законів (ст. 239). Зрозуміло, що з набранням чинності нової конституції тлумачення положення попередньої позбавлене будь-якого сенсу. Продовженням тексту Основного Закону Німеччини є, наприклад, ч. 1 ст. 134 розділу XI «Перехідні і заключні положення», в якій урегульовуються проблеми власності держави: «Майно імперії в принципі є майном федерації»; - додатки постають як конституційні норми, що доповнюють основний текст конституції. Так, два додатки є в Конституції ФРН: перший із них - витяг з Конституції Німеччини 1919 року, де в п’яти статтях забезпечено правовий статус релігії, визначено її відокремленість від держави, а другий - дві статті з договору про об’єднання Німеччини. Теорія конституціоналізму виокремлює ще один елемент структури конституцій, проте в конституціях демократичних держав-членів ЄС не вдалося виявити розділ під назвою «Перехідні положення». Отже, преамбули конституцій держав-членів ЄС відображають загальнолюдські цінності з урахуванням розкладу у суспільстві на момент проголошення конституції. Проаналізовані вступні частини окремих конституцій дають підстави стверджувати, що вони хоч і не мають уніфікованого характеру, однак сповідують спільну концептуально-ціннісну парадигму, яка окреслює актуальні орієнтири тих народів, заради чиїх інтересів вона ухвалюється.