Поняття місцевого самоврядування, принципи його здійснення в державах-членах ЄС
Місцеве самоврядування більшості європейських держав пов'язане з потребою гарантувати демократичний напрям їхнього розвитку. Узагальнене визначення поняття місцевого самоврядування сформульоване в Європейській хартії про місцеве самоврядування, ухваленій Радою Європи 15 жовтня 1985 року (далі - Хартія, Європейська хартія).
У ст. 3 цього документа наголошується: «Місцеве самоврядування означає право і спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання та управління суттєвою часткою публічних справ, під власну відповідальність, в інтересах місце- 265 вого населення».Відповідно до ст. 2 Хартії принцип місцевого самоврядування визнається в національному законодавстві та, за можливості, у конституції[265] [266]. Показовим є дотримання вимог статей 2, 3 Хартії країнами Євросоюзу, зокрема, тими, що належать до Вишеградської групи. Принцип місцевої автономії прямо визнається в Конституції Польської Республіки та відповідному внутрішньому законодавстві. Розділ VII Конституції присвячується органам місцевого самоврядування (Територіальне самоврядування). У ст. 165 зазначається, що органи територіального самоврядування є юридичними особами. Їм належить право власності та інші майнові права. Вони користуються майновими правами та іншими правами на спадщину. Самостійність одиниць територіального самоврядування захищається у суді[267] [268]. У Конституції Польської Республіки вживається слово «автономія» (зашог/ай) або «автономний характер» місцевої влади. Цей же термін використовується для перекладу назви Хартії польською мовою (Еигорсізка Кагїа Бапіог/айи Тсгуїогіаіпсдо). Крім того, слово «автономний» також використовується в законодавстві як прикметник для «автономних місцевих органів влади» та «автономні регіони». У Конституції Словацької Республіки безпосередньо принцип місцевого самоврядування прямо не закріплений, однак він випливає зі ст.ст. У ст. 8 Конституції Чеської Республіки гарантується місцеве самоврядування, більш докладні норми містяться в Розділі 7 Конституції, який безпосередньо регулює питання місцевого самоврядування. Крім того, існує чимала законодавча основа діяльності місцевого самоврядування, зокрема: № 128/2000 «Про обці» (муніципалітети), № 129/2000 «Про краї». Проте зауважимо, що Чеська Республіка не прийняла жодних норм, що регулюють застосування Хартії до регіональної влади, яка існує з 2000 року. Проте основні принципи фінансового регулювання в Чеській Республіці єдині для місцевих і регіональних влад[270]. Ключовими ознаками органів місцевого самоврядування (муніципальних органів) у державах-членах ЄС визнаються виборність і самостійність під час вирішення місцевих питань. Самостійність ґрунтується на наявності муніципальної власності, належному праві стягнення і розпорядження місцевими податками, можливості ухвалення широкого кола локальних нормативних актів з питань місцевого самоврядування. Право на місцеве (муніципальне) самоврядування забезпечується радами чи зборами, що складаються з членів, обраних вільним, таємним, рівним, прямим, загальним голосуванням. Ради або збори можуть мати у своєму розпорядженні підзвітні їм виконавчі органи. Згадаймо важливий принцип, закріплений Європейською хартією, сутність якого вбачається в тому, що органи місцевого самоврядування в межах, установлених законом, мають повну свободу дій для здійснення власних ініціатив з будь-якого питання, яке не виключене з їхньої компетенції та не віднесене до компетенції іншого органу влади. Отже, Хартією закріплюється принцип виняткової компетенції і виокремлюється певна сфера самостійних повноважень місцевих органів самоврядування, що дає підстави здійснити порівняльний аналіз конституцій і законів держав-членів ЄС та специфіку правової регламентації ними відповідних інститутів публічної влади. 2.