Громадянство України: поняття, принципи, підстави набуття і припинення

За своєю юридичною природою громадянство - це стійкий, необмежений у просторі та часі правовий зв’язок фізичної особи з державою, що породжує спеціальний політико-правовий статус особи, її здатність бути повноправним членом суспільства.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про громадянство України” від 18 січня 2001 року, громадянство України - це правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках.

Ознаками громадянства як певного зв’язку особи з державою слід вважати:

1) правовий характер; 2) необмеженість у просторі та часі; 3) максимальний обсяг взаємних прав та обов’язків.

Система конституційно-правових норм, що регулюють питання громадянства, складає головний конституційно-правовий інститут - інститут громадянства. Джерелами цього інституту є: Конституція України; Закон України «Про громадянство України» від 18.01.2001 р.; чинні міжнародні договори України з питань громадянства; підзаконні акти (наприклад, Указ Президента України від 27.03.2001 р. № 215/2001 «Питання виконання Закону України «Про громадянство України») тощо.

Норми цих актів, виходячи з визнання права на громадянство як природного права людини, закріплюють принципи громадянства та регламентують порядок набуття і припинення громадянства, повноваження органів державної влади та інших організацій, що беруть участь у вирішенні питань громадянства, і порядок їх вирішення.

Принципи громадянства - це вихідні засади, керівні ідеї, котрі визначають істотні риси відносин громадянства, що одержали закріплення в законодавстві. Конституція України (ст. 4, 25) та Закон України «Про громадянство України» (ст.2) визначають такі принципи громадянства України:

1) єдиного громадянства України, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України.

2) запобігання виникненню випадків безгромадянства (апатризму);

3) неможливості позбавлення громадянина України громадянства України (невід’ємності громадянства України). Цей принцип Конституція України закріплює відповідно до положень ч. 2 ст. 15 Загальної декларації прав людини: «Ніхто не може бути безпідставно позбавлений громадянства або права змінити своє громадянство»;

4) визнання права громадянина України на зміну громадянства;

5) неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином України або набуття громадянства України його дружиною (чоловіком) та автоматичного припинення громадянства України одним з подружжя внаслідок припинення шлюбу або припинення громадянства України другим з подружжя;

6) рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства України;

7) збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України.

Правові підстави для визнання особи громадянином України визначені ст.3 Закону України „Про громадянство України» в редакції від 18.01.2001 р., де вказано, що громадянами України є:

1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24.08.1991р.) постійно проживали на території України;

2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та

інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13.11.1991 р.)

проживали в Україні і не були громадянами інших держав;

3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13.11.1991 р.

4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

При регламентації питань набуття громадянства в законодавстві України враховані вимоги ст. 3 Європейської конвенції про громадянство від 06.11.1997 р. Так, ст. 6 Закону України «Про громадянство України» встановлює, що громадянство України набувається за такими підставами:

1) за народженням (філіація). Філіація є основним способом набуття громадянства України. При цьому громадянство за народженням набувається на основі принципів «права крові» або «права ґрунту». У першому випадку дитина набуває громадянства батьків (одного з батьків) незалежно від місця народження, у другому - дитина стає громадянином тієї держави, на території якої вона народилася, незалежно від громадянства батьків. У Законі України «Про громадянство України» закріплено принцип крові - особа, батьки або один із батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України (ст. 7);

2) за територіальним походженням. За цією підставою, згідно зі ст.8 Закону України «Про громадянство України», громадянином України реєструється:

а) особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24.08.1991 р. на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов’язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти;

б) дитина, яка народилася чи постійно проживала на території УРСР (або хоча б один з її батьків, дід чи баба народилися чи постійно проживали на територіях України) і є особою без громадянства або іноземцем, щодо якого подано зобов'язання припинити іноземне громадянство, реєструється громадянином України за заявою одного з батьків або опікуна чи піклувальника;

в) дитина, яка народилася на території України після 24 серпня 1991 року і не набула за народженням громадянство України та є особою без громадянства або іноземцем, щодо якого подано зобов'язання припинити іноземне громадянство;

3) внаслідок прийняття до громадянства (натуралізація);

4) внаслідок поновлення у громадянстві;

5) внаслідок усиновлення;

6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім'ю або передачі на виховання в сім'ю патронатного вихователя;

7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки;

8) у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;

9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства;

10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

В юридичній літературі розрізняють натуралізацію за законом (усиновлення, встановлення над особою опіки) та натуралізацію за заявою.

Умовами прийняття до громадянства України є:

а) визнання і дотримання Конституції України та законів України;

б) подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов’язання припинити іноземне громадянство (для іноземців);

в) безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п’яти років (ценз осілості);

г) отримання дозволу на імміграцію;

д) володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування. Ця умова не поширюється на осіб, які мають визначні заслуги перед Україною, і на осіб, прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України, а також на осіб, які мають певні фізичні вади (сліпі, глухі, німі);

е) наявність законних джерел існування. Ця умова не поширюється на осіб, які мають визначні заслуги перед Україною, і на осіб, прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України, а також на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні.

Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених законодавством, є дата видання відповідного Указу Президента України.

Закон також установлює перелік осіб, які не приймаються до громадянства України. До них, зокрема, належать особи, які: а) вчинили злочин проти людства чи здійснювали геноцид; б) засуджені в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості); в) вчинили на території іншої держави діяння, яке визнано законодавством України тяжким або особливо тяжким злочином.

Стаття 17 Закону України „Про громадянство України» передбачає такі підстави припинення громадянства України: 1) внаслідок виходу з

громадянства України; 2) внаслідок втрати громадянства України; 3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Експатріація - вихід особи із громадянства України за її власною ініціативою. Громадянин України, який відповідно до чинного законодавства України є таким, що постійно проживає за кордоном, може вийти з громадянства України за його клопотанням, яке подається на ім’я Президента України. Крім того, передбачено випадки, коли вихід із громадянства України не допускається - якщо особу, яка клопоче про вихід із громадянства України, в Україні притягнуто як обвинувачену у кримінальній справі або стосовно якої в Україні є обвинувальний вирок суду, що набрав чинності й підлягає виконанню.

Під втратою громадянства України розуміють автоматичне припинення громадянства за певних умов. Громадянство України втрачається за таких обставин:

а) добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття;

б) набуття особою громадянства України на підставі ст. 9 Закону України «Про громадянство України» внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів;

в) добровільний вступ на військову службу іншої держави, яка відповідно до законодавства цієї держави не є загальним військовим обов’язком чи альтернативною (невійськовою) службою.

Громадянство України не втрачається, якщо внаслідок цього громадянин України стане особою без громадянства.

Від втрати громадянства слід відрізняти позбавлення громадянства, тобто примусове позбавлення громадянства особи. Конституція України (ст.25) та Закон України «Про громадянство України» (ст.2) забороняють позбавляти громадянства України.

Громадянин України, який подав заяву про вихід з громадянства України або щодо якого оформляється втрата громадянства, до видання указу Президента України про припинення громадянства України користується всіма правами і несе всі обов’язки громадянина України.

Органи та організації, які беруть участь у вирішенні питань громадянства та їх повноваження.

1. Президент України: ухвалює рішення і видає укази відповідно до Конституції України і Закону України «Про громадянство України»; визначає порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства та виконання ухвалених рішень; затверджує Положення про Комісію при Президентові України з питань громадянства.

2. Комісія з питань громадянства при Президентові України: розглядає заяви про прийняття до громадянства України, вихід із громадянства України та подання про втрату громадянства України і вносить пропозиції Президентові України щодо задоволення цих заяв і подань; повертає документи про прийняття до громадянства України чи про вихід із громадянства України уповноваженому центральному органу виконавчої влади з питань громадянства або Міністерству закордонних справ України для їх оформлення відповідно до вимог чинного законодавства України; контролює виконання рішень, ухвалених Президентом України з питань громадянства.

3. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань громадянства і підпорядковані йому органи. Таким органом є Державна міграційна служба України, яка відповідно до покладених на неї завдань: здійснює у межах компетенції провадження з питань прийняття/припинення громадянства України та подає відповідні документи на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства, а також забезпечує виконання рішень Президента України з питань громадянства; приймає відповідно до

законодавства рішення про встановлення належності до громадянства України, оформлення набуття громадянства України та їх скасування; здійснює оформлення і видачу громадянам України, які постійно проживають в Україні, документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство, затримує видачу та вилучає ці документи у передбачених законодавством випадках; здійснює ідентифікацію громадян України, які втратили документи.

4. Міністерство закордонних справ України, дипломатичні представництва і консульські установи України за кордоном.

ВИСНОВКИ З ТРЕТЬОГО ПИТАННЯ.

Характер зв'язків держави і особи певною мірою залежить від тих керівних ідей, які покладені в основу інституту громадянства. І відповідно - дотримання чи не дотримання принципів громадянства є одним з показників демократичності держави, її ставлення до прав людини. принципи громадянства важливі не тільки для вираження наукової концепції, але й для практичної діяльності при вирішенні питань громадянства України, оскільки, на наш погляд, тенденція практики має бути у нерозривному зв'язку з науковими ідеями. Тобто принципи певною мірою повинні бути керівними ідеями і для практики. На жаль, на сучасному етапі розвитку нашої держави практична реалізація принципів громадянства не забезпечується на відповідному рівні. Можливо, цей факт можна пов'язати із загальною політичною та економічною ситуацією в Україні.

4.