<<
>>

Складання покарань,

при визначенні остаточного покарання за сукупністю злочинів, може бути повним або частковим. При частковому складанні до більш суворого покарання, призначеного за один із злочинів, приєднується певна частина менш суворого (суворих) покарання, призначеного за інший злочин (злочини).

При повному складанні остаточне покарання дорівнює сумі покарань за кожний злочин окремо, але в будь-якому випадку остаточне покарання повинно бути більш суворим, ніж будь-яке з призначених окремо.

Визначення покарання за сукупністю злочинів здійснюється у певних, встановлених законом межах. Відповідно до ч. 2 ст. 70 КК, при складанні покарань остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається в межах, встановлених санкцією статті Особливої частини КК, яка передбачає більш суворе покарання. Так, якщо суд призначив покарання за ч. 1 ст. 189

1) Призначення покарання 79

КК (вимагання) у виді чотирьох років позбавлення волі, а за ч. 1 ст. 122 (середньої тяжкості тілесне ушкодження) — у виді трьох років позбавлення волі, то остаточне покарання може перевищувати п'яти років позбавлення волі, тобто в межах максимуму ч. 1 ст. 189 КК. Тобто в даному випадку не може бути застосовано принцип повного складання покарань. Якщо хоча б один із злочинів є умисним тяжким або особливо тяжким, суд може призначити покарання за сукупністю злочинів у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині КК (наприклад, не більше шести місяців арешту, п'яти років обмеження волі, п'ятнадцяти років позбавлення волі). Якщо хоча б за один із вчинених злочинів призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю визначається шляхом поглинання будь-яких менш суворих покарань довічним позбавленням волі.

Згідно з ч. З ст. 70 КК, до основного покарання, призначеного за сукупністю злочинів, можуть бути приєднані додаткові покарання, за кожен із злочинів, що складають сукупність.

Додаткові покарання одного виду приєднуються до основного шляхом їх складання або поглинання, за правилами, встановленими ч. 1 ст. 70 КК, а додаткові покарання різних видів приєднується до основного кожне окремо та виконуються самостійно.

Інколи, після постановления вироку в справі, з'ясовується, що засуджений винен ще й в іншому злочині, вчиненому ним до постановления вироку у першій справі. В даному випадку має місце сукупність злочинів, оскільки особа вчинила два або більше злочини і вчинені вони були до засудження хоча б за один із них. Тому, згідно ч. 4 ст. 70 КК, покарання тут призначається за правилами, передбаченими ч.ч. 1—3 ст. 70 КК, тобто за сукупністю злочинів. У цьому разі до строку покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за першим вироком згідно правил, передбачених ст. 72 КК (правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення). Таким чином, визначення покарання за ч. 4 ст. 70 КК відбувається у три етапи:

спочатку призначається покарання за розкритий злочин;

потім за сукупністю злочинів призначається остаточне по карання;

80 Глава 9.

3) і нарешті, в строк покарання, остаточно призначеного за

сукупністю злочинів, зараховується покарання фактично

відбуте за попереднім вироком.

Всі ці етапи повинні бути відображені в резолютивній частині вироку.

Призначення покарання за сукупністю вироків (ст. 71 КК) здійснюється у випадку, коли засуджений вчинив новий злочин після постановления вироку по справі (у тому числі і тоді, коли вирок ще не набрав законної сили), але до повного відбуття покарання за цим вироком. За таких умов призначення покарання здійснюється у два етапи:

суд призначає покарання за вчинений новий злочин;

призначається остаточне покарання шляхом приєднання по вністю або частково невідбутої частини покарання за попере днім вироком до покарання, призначеного за новим вироком.

При цьому остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком (ч.

З ст. 71 КК).

Призначення покарання за новий злочин здійснюється відповідно до загальних засад, закріплених в ст. 65 КК. За таких умов, у випадку вчинення нового злочину під час відбування покарання, суд враховує як обтяжуючу обставину вчинення злочину в період відбування покарання (п. 1 ч. 1 ст. 67 КК — рецидив злочинів), якщо дана обставина не є кваліфікуючою ознакою складу злочину.

Визначаючи остаточне покарання за сукупністю вироків, суд не враховує відбуту засудженим частину покарання за попереднім вироком, а лише покарання, призначене за новий злочин повністю, та невідбуту частину покарання за попереднім вироком повністю або частково. Законом не встановлено вимог, коли невідбута частина покарання приєднується повністю, а коли частково. Суд визначає це в кожному конкретному випадку індивідуально, виходячи із обставин справи, але враховуючи полегшення ч. 2 ст. 71 КК.

Призначення покарання за сукупністю вироків, так само як і за сукупністю злочинів, здійснюється у визначених законом межах. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КК, при складанні покарань за сукупністю вироків загальний строк покарання не може перевищувати максимального строку, передбаченого для даного виду покарання в Загальній частині КК. Виняток встановлено

Призначення покарання 81

лише для позбавлення волі: у випадку, якщо хоча б один із вчинених особою злочинів є особливо тяжким, загальний строк позбавлення волі може бути більше п'ятнадцяти років, але не повинен перевищувати двадцяти п'яти років. При складанні покарання у виді довічного позбавлення волі та будь-яких менш суворих покарань, загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, визначається шляхом поглинення менш суворих покарань довічним позбавленням волі.

Додаткове покарання, призначене хоча б за одним із вироків, або його невідбута частина за попереднім вироком, підлягає приєднанню до основного покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків (ч. З ст. 71 КК). Якщо додаткові покарання одного виду було призначено за обома вироками, то остаточне додаткове покарання, яке буде приєднане до основного, визначається за правилами складання покарань за сукупністю вироків, встановленими ст.

71 КК.

Якщо засуджений після винесення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив два або більше нових злочинів, то покарання визначається таким чином. Спочатку суд призначає покарання за ці нові злочини згідно правил, передбачених ст. 70 КК для покарань за сукупністю злочинів, а потім до остаточного покарання, призначеного за сукупністю злочинів, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком у межах, встановлених ч. 2 ст. 71 КК. Таким чином, у даному випадку покарання призначається за ст.ст. 70 та 71.

Складання покарань за сукупністю злочинів та за сукупністю вироків здійснюється за правилами, встановленими ст. 72 КК. Відповідно до ч. 1 ст. 72 КК, при складанні покарань за сукупністю злочинів та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться у більш суворий вид. Цією ж нормою визначено співвідношення між різними видами покарань: 1) одному дню позбавлення волі відповідають:

один день тримання в дисциплінарному батальйоні військо вослужбовців або арешту;

два дні обмеження волі;

три дні службового обмеження для військовослужбовців або виправних робіт;

вісім годин громадських робіт;

6 — 4-673

82 Глава 10.

2) одному дню тримання в дисциплінарному батальйоні війсь ковослужбовців або арешту відповідають:

два дні обмеження волі;

три дні службового обмеження для військовослужбовців або виправних робіт;

3) одному дню обмеження волі відповідають три дні службо вого обмеження для військовослужбовців або виправних робіт;

• одному дню обмеження волі або арешту відповідають вісім годин громадських робіт.

При визначенні за кількома вироками покарання у виді виправних робіт або службового обмеження для військовослужбовців, складанню підлягають лише строки покарань. Розміри відрахувань із заробітку засудженого складанню не підлягають і обчислюються за кожним вироком самостійно (ч. 2 ст. 72 КК).

Основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при їх призначенні за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарання не підлягають і виконуються самостійно (ч. З ст. 72 КК). Додаткові покарання різних видів у всіх випадках виконуються самостійно (ч. 4 ст. 72 КК).

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК, попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у ч. 1 цієї статті, щодо співвідношення позбавлення волі та інших менш суворих покарань. При визначенні покарань, не згаданих в ч. 1 ст. 72 КК, суд, враховуючи попереднє ув'язнення, може пом'якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.

<< | >>
Источник: С. Г. Волкотруб, О М. Омельчук, В. М. Ярін та ін. Кримінальне право України: Навч. посіб. / С. Г. Волкотруб, О М. Омельчук, В. М. Ярін та ін.—За ред О. М. Омельчука. — К.: Наукова думка; Прецедент,2004. — 297 с.. 2004

Еще по теме Складання покарань,:

  1. 15.6. Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув’язнення
  2. Стаття 72. Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення
  3. Поняття та мета покарання. Покарання та інші кримінально-правові заходи.
  4. Стаття 77. Застосування додаткових покарань у разі звільнення від відбування основного покарання з випробуванням
  5. В. Покарання,що можутьпризначатисяіяк основні і як додаткові (змішані покарання)
  6. 15.6. Правила складання покараньта зарахування строку попереднього ув'язнення
  7. 2.3. Складання плану дипломної роботи
  8. 61. Підготовка адвоката до складання позовної заяви
  9. 13.4. Особливості складання консолідованої фінансової звітності банками України
  10. 2. Складання обвинувального висновку і направлення справи для попереднього розгляду її суддею
  11. 15. Технологія складання опису ознак зовнішності людини.
  12. 14.Вимоги до складання психокорекційної програми, її зміст та структура.
  13. 1.4. Характеристика концептуальної основи складання та подання фінансових звітів, опублікованої Комітетом з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку