Об'єктивні ознаки співучасті

злочин здійснюється спільними зусиллями всіх співучасників. Спільність зусиль полягає в тому, що: а) злочин — ре-зультат взаємообумовленості діяння всіх співучасників; б) наслідок злочинної діяльності є неподільним, загальним для всіх співучасників, який би "внесок" не вніс той чи інший з них у вчинення злочину. Всі вони вважаються такими, що вчинили саме цей злочин, і діяння всіх співучасників, як правило, кваліфікуються за тією статтею Особливої частини КК, за якою кваліфікуються діяння виконавця (виконавців), крім випадків ексцесу виконавця (про це пізніше); в) між діянням кожного співучасника і злочином, вчиненим виконавцем, існує необхідний причиновий зв'язок, який свідчить про те, що злочин є наслідком спільної діяльності всіх співучасників, і, отже, — наявні передумови для відповідальності всіх співучасників на єдиних підставах.

Будь-яка суспільно небезпечна діяльність, яка здійснюється у зв'язку з вчиненим злочином, але не перебуває у причиновому зв'язку з його наслідком, не є співучастю. Тобто співучасть можлива тільки до закінчення злочину, до припинення посягання на відповідний об'єкт.

Співучасть можлива й у вигляді приєднаної діяльності, коли особа вносить свій "внесок" у закінчення злочину, розпочатого іншими. Скажімо, побачивши, що знайомі незаконно заволодівають транспортним засобом, штовхаючи його руками, особа приєднується до цього процесу, чим сприяє завершенню злочину.

Спільність дій відсутня, а отже, відсутня й співучасть, коли декілька осіб незалежно одна від одної завдають шкоду одному і тому ж об'єкту. У такій ситуації кожний виконує самостійно склад відповідного злочину. Скажімо, кожний суб'єкт окремо викрадає певні предмети з вагону, який був залишений без охорони.

Як правило, співучасть здійснюється шляхом дії, але можливі випадки співучасті й шляхом бездіяльності. Скажімо, охоронець за попередньою змовою не чинить перепони викрадачам майна.