§ 2. Кримінально-правова характеристика обставин, що виключають злочинність діяння

Необхідна оборона. Правовий інститут необхідної оборони відноситься до числа найбільш глибоко і повно розкритих у науці кримінального права.

У ч. 1 ст. 36 КК України зазначено, що необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхам заподіяння таму, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевіаі(ення меж: необхідної оборони.

Право на необхідну оборону є самостійним і невід'ємним правом громадянина і не носить субсидіарного характеру.

Необхідна оборона є правомірною лише за наявності певних умов, визначених ст. 36 КК України: 1) дії, якими вона викликана, вчинено з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, інших осіб (фізичної чи юридичної"), суспільних інтересів, інтересів держави.

Не визнається необхідною обороною захист особи від правомірного затримання працівниками правоохоронних орга-

Обставини, що виключають злочинність діяння 47

нів, але поряд з цим вважається необхідною обороною захист від явно незаконного затримання навіть коли його здійснюють особи, які за законом мають право не таке затримання.

Також слід сказати, що дії, вчинені у відповідь на напад, умисно спровокований "потерпілим" з метою здобути собі переваги особи, яка обороняється, не є необхідною обороною.

наявність суспільно небезпечного посягання — діяння, ознаки якого передбачені КК України.

своєчасність необхідної оборони, тобто вона можлива лише тоді, коли є наявне посягання — яке вже почалось і ще не закінчилось.

реальність посягання.

Також слід відмітити, що в окремих випадках може бути визнано правомірним такий захист як уявна оборона, що регламентується ст. 37 КК, в якій сказано що уявною обороною визнаються дії, пов'язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реально суспільно небезпечного посягання не було і особа неправильно оцінюючи дії потерпілого лише помилково припускала наявність такого посягання. Уявна оборона не тягне за собою кримінальної відповідальності за наявності двох ознак, які їй притаманні:

коли обстановка, що склалася давала особі достатні підста ви вважати, що мало місце реальне посягання;

коли особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати по милковості свого припущення.

шкода може бути заподіяна лише тому хто посягає;

заподіювана шкода, є необхідною і достатньою в даній об становці для негайного відвернення чи припинення пося гання.

Перевищенням меж необхідної оборони відповідно до ч. З ст. 36 КК визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.

Якщо в обстановці, що склалася, особа не усвідомлювала, але могла усвідомлювати відсутність реального суспільно небезпечного посягання, вона підлягає кримінальній відповідальності за заподіяння шкоди через необережність (ч. 4 ст. 37). Особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо через

48

Глава 6.

• сильне душевне хвилювання, викликане суспільно небезпечним посяганням, вона не могла оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту (ч. 4 ст. 36).

Не є перевищенням меж необхідної оборони і немає наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає (ч. 5 ст.

Затримання особи, яка вчинила злочин. Відповідно до ч. 1 ст. 38 КК, не визнаються злочинними дії потерпілого та інших осіб безпосередньо після вчинення посягання, спрямовані на затримання особи, яка вчинила злочин, і доставляння її, відповідним органама влади якщо при цьому не було допущено перевищення заходів, необхідних для затримання такої особи.

Отже, затримання особи, яка вчинила злочин — це позбавлення її можливості вільного пересування та вчинення певних дій, спрямованих на зникнення з місця вчинення злочину. У ч. 2 ст. 38 КК зазначено, що перевищенням заходів, необхідних для затримання злочинця, визнається умисне заподіяння особі, що вчинила злочин, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці затримання злочинця.

Якщо присутнє перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, то існують випадки, коли воно тягне за собою відповідальність:

умисне вбивство при перевищенні заходів, необхідних для затримання злочинця (ст. 118);

умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження злочин цю (ст. 124).

Водночас виключає злочинність діяння затримання особи, яка вчинила злочин, коли ця обстановка має наступні ознаки:

мету затримання — дії потерпілих та інших осіб мають метою затримання злочинця і доставления його органам влади (ч. 1 ст. 38 КК);

спрямованість діяння. Заходи повинні застосовуватися ли ше до злочинця, а не інших правопорушників, тобто затри мання особи, яка вчиняє або вже вчинила злочинне пося гання;

Обставини, що виключають злочинність діяння 49

характер дій при затриманні —¦ це дії потерпілих або ін ших осіб, пов'язані із позбавленням злочинця особистої во лі, а також заподіяння йому шкоди;

своєчасність затримання злочинця — може бути вчинене лише в момент або безпосередньо після вчинення злочин ного посягання (ч. 1 ст. 38);

необхідність заподіяння шкоди. Злочинець може не підко ритися особі, яка здійснює затримання, тому громадянин часто змушений заподіяти злочинцю відповідну шкоду оскільки у потерпілих або інших осіб відсутня реальна мо жливість без серйозної небезпеки для себе або інших осіб здійснити насильницьке затримання злочинця;

співрозмірність шкоди, що заподіюється злочинцю під час його затримання з характером і розміром шкоди, яка запо діяна суспільному благу, або реальною загрозою заподіяння цієї шкоди збоку злочинця.

Крайньою необхідністю визнається заподіяння шкоди право-охоронюваним інтересам задля усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронювангш законом правам цієї людини або інших осіб, а також: суспільним інтересам чи інтересам держави якіцо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобачи і якщо при цьому не було допущено перевищення меж: крайньої необхідності (ч.

Умовами виникнення крайньої необхідності є:

небезпека повинна бути дійсною, реальною, наявною — безпосередньо загрожувати правоохоронним інтересам;

немає можливостей усунути небезпеку іншими способами, крім тих, що спричиняють заподіяння шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 КК України перевищенням меж крайньої необхідності є умисне заподіяння шкоди правоохоро-нюваним інтересам, якщо така шкода є більш значною, ніж відвернена шкода.

Особа не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці (ч. З ст. 39 КК).