2.17. Одержання незаконної винагороди вiд громадян за виконання робiт, повязаних з обслуговуванням населення Суспiльна i

2.17. Одержання незаконної винагороди

вiд громадян за виконання робiт,

повязаних з обслуговуванням населення

Суспiльна i юридична сутнiсть злочину, передбаченого

ст. 155 КК України, полягає у вимаганнi незаконної винагороди у громадянина працiвником сфери обслуговування

302

населення (торгiвлi, громадського харчування, побутового,

комунального, медичного, транспортного або iн.).

Вимагання (здирство) незаконної винагороди у громадянина за надану йому послугу чи виконану роботу у

обовязковою ознакою злочину, передбаченого ст.

України. Президiя Верховної Ради України в Постановi вiд

24 веренся 1981 р. <Про порядок застосування ст. 155

Кримiнального кодексу УРСР> вiдзначила, що вимагання

незаконної винагороди у усвiдомлена (iз корисливих спонукань) прямо виражена вимога працiвника, зайнятого у

сферi обслуговування, виплати конкретним громадянином

певної винагороди за виконання роботи або надання послуги, що входять у коло його службових обовязкiв, а також

умисне поставлення громадянина в такi умови, при яких вiн

змушений давати таку винагороду для уникнення шкiдливих наслiдкiв його законним iнтересам.

Отримання працiвником сфери обслуговування винагороди вiд громадянина за виконану роботу чи надану послугу без вимагання складу злочину не мiстить i квалiфiкуватися за ст. 155 КК України не може.

Незаконною винагородою можуть бути грошi, товари,

коштовностi або послуги майнового характеру.

За ст. 155 КК України квалiфiкуються дiї працiвникiв

сфери обслуговування населення i лише за одержання ними

незаконної винагороди за роботи чи послуги, що входили

до кола їх службових (робочих) обовязкiв. Не може квалiфiкуватися за ст. 155 КК України вимога винагороди за

роботу чи послугу, якi не були обовязком по службi чи

роботi певного працiвника.

Безпiдставно, наприклад, було засуджено за ч. 2 ст.

КК України X., який, працюючи теслярем ремонтно-будiвельного управлiння, неодноразово вимагав i одержував

незаконну винагороду за покриття шифером дахiв будинкiв. Розглянувши справу, президiя обласного суду визнала

засудження X. за ч. 2 ст. 155 КК України безпiдставним.

Вiдомостi Верховної Ради УРСР. -1981.-№40.-Ст. 664.

303

У своїй постановi президiя вказала, що X. на прохання замовникiв покривав дахи житлових будинкiв шифером. Такий вид робiт прейскурантами на будiвельнi роботи не передбачений i в коло службових обовязкiв X. не входив.

Оскiльки вiн одержував винагороду за виконання роботи,

що не входила в коло його обовязкiв, у його дiях немає

складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 155 КК України.

При квалiфiкацiї дiяння за ст. 155 КК України необхiдно

встановити i довести, що роботу чи послугу, за яку вимагалась винагорода, особа, що вимагала винагороду, зобовязана була виконувати i без такої винагороди на пiдставi обовязкiв, встановлених трудовими угодами, iнструкцiями, правилами трудового розпорядку пiдприумства, установи чи органiзацiї, де працюу ця особа.

За ст. 155 КК України квалiфiкуються дiї осiб, якi не у

посадовими (ст. 164 КК України). Отримання незаконної

винагороди посадовою особою квалiфiкууться як одержання

хабара i квалiфiкууться за ст. 168 КК України. За ст. 155 КК

України квалiфiкуються дiї лише рядових працiвникiв, якi не

обiймають посад керiвникiв установ, вiддiлiв, секцiй,бригад,

участкiв, - слюсарiв, електрикiв, шоферiв, лiкарiв (за виконання лiкарем своїх професiйних, а не посадових обовязкiв),

продавцiв, офiцiантiв, медсестер, акушерiв, шевцiв i т.