Юридичні особи
До суб’єктів цивільного права належать також юридичні особи, які мають такі ознаки, як організаційна відокремленість, відокремленість майна, право виступати від свого імені та нести самостійну майнову відповідальність.
У законодавстві деяких держав немає визначення поняття “юридична особа”, наприклад, у Цивільному кодексі Франції.Класифікація юридичних осіб залежить від національних особливостей та специфіки окремих сімей права, до яких належить та або інша країна. Поширеним є поділ юридичних осіб на дві великі категорії: юридичні особи публічного права та юридичні особи приватного права. Поді виокремлюють ще категорію змішаних юридичних осіб.
За цивільним законодавством Німеччини юридичні особи можуть існувати у вигляді спілок або установ. Спілки мають корпоративний устрій (статут, органи тощо), спільне ім’я, можуть мати статутну правоздатність або не володіти нею взагалі. В останньому випадку до них застосовуються положення про товариства, тобто за угодою, укладеною від імені спілки з третьою особою, відповідає не спілка, а особа, яка уклала таку угоду. Умови набуття спілкою правоздатності залежать від мети її створення. Якщо мета — господарська діяльність, то правоздатність виникає на підставі рішення уряду землі. Якщо такої мети немає, то для набуття правоздатності достатньо внесення до реєстру спілок відповідної державної установи.
Способи створення юридичних осіб можуть бути різними, але найчастіше зустрічаються явочно-нормативний і дозвільний способи. Дозвільний спосіб передбачає створення юридичної особи за дозволом компетентного органу держави, а явочно-нормативний не потребує якогось особливого дозволу з боку держави на створення юридичної особи, достатньо відповідати вимогам загального законодавства, що допускає існування певного виду юридичних осіб у разі вияву ініціативи засновників такої юридичної особи та подальшої реєстрації у відповідних органах.
Важливим є питання визначення національності тієї або іншої юридичної особи, тобто її належності до тієї або іншої країни, особливо коли вона є суб’єктом господарювання, що займається зовнішньоекономічною діяльністю. Міжнародне приватне право зарубіжних країн по-різному підходить до визначення національності юридичної особи. Країни загального права, а також деякі країни Центральної та Східної Європи, зокрема Україна, визнають національність юридичної особи за місцем її заснування, тобто де юридичну особу створено і затверджено її статут.
Більшість країн континентальної Європи застосовує інший підхід до визначення національності юридичної особи. Як критерій для встановлення національності вони використовують закон місцеперебування адміністрації юридичної особи, тобто органу її правління. Деякі країни визначають національність юридичної особи за місцем здійснення основної діяльності, тобто виробництва (наприклад, Болгарія).