Розділ 4 СЗДОВА СИСТЕМА США

Характерною особливістю судового устрою в США є відсутність єдиної, загальнонаціональної судової системи; існують організаційно відособлені, паралельні судові системи в кожному з штатів і федеральна судова система.

Федеральна судова система. До компетенції федеральних судів належить:

розгляд кримінальних справ про злочини, що передбачені федеральним законодавством;

розгляд цивільних справ за позовами до федеральних властей;

розгляд суперечок, що виникають у зв'язку із застосуванням федеральних законів;

розгляд суперечок, що виникають між громадянами, які проживають в двох різних країнах, якщо при цьому сума позову перевищує 10 000 доларів.

У федеральну систему судів входять: Верховний суд СІЛА, апеляційні і окружні суди, а також спеціальні суди.

Всю систему федеральних судів очолює Верховний суд США, який посідає виняткове положення у всій структурі вищих державних установ поряд із Конгресом і Президентом США.

Але найбільшу популярність Верховний суд США набув, виконуючи функцію конституційного контролю. Це повноваження конституція прямо не закріплює. Воно сформувалось на підставі судового тлумачення конституції. Даний судовий прецедент з'явився вперше в 1803 р. У конкретній судовій справі Верховний суд виніс ухвалу, в якій обґрунтував такі положення: по-перше, конституція є закон, що підлягає судовому тлумаченню, як і будь-який інший закон; по-друге, суди мають право тлумачити конституцію для того, щоб вирішувати справи відповідно до неї; по-третє, у разі виникнення суперечностей між конституцією і законом суди зобов'язані застосовувати конституцію як «вищий закон» країни або ті закони, які відповідають їй.

Конституційний контроль у СІЛА включає таку правомочність судів: тлумачення конституції, перевірка конституційності законів Конгресу і законодавчих органів штатів, нормативно-правових актів виконавчої влади, а також встановлення норм права у формі судових прецедентів. Слова колишнього головного судді Ч. Хьюза (з приводу тлумачення і доповнення на свій розсуд юридичної конституції 1787 p.): «Конституція — це те, що говорять про неї судді», — повністю підтверджується віковою практикою Верховного суду СЛІА.

Особливостями конституційного контролю в СЛІА є: по-перше, питання про неконституційність закону або іншого акта, якщо ці акти вже опубліковані і набули чинності. По-друге, Верховний суд вирішує питання про конституційність акта не взагалі, не в окремому провадженні, а лише у зв'язку із слуханням якої-небудь судової справи, вирішуючи таким чином «долю закону на основі справи». По-третє, у випадку, якщо акт буде визнаний неконституційним, то він втрачає юридичну силу. За 190 років Верховний суд СІЛА визнав неконституційними більше 122 положень федеральних законів (повністю або частково). Конституційний контроль у США породжений принципом верховенства права і служить реалізації системи стримувань і противаг у державному механізмі країни.

Апеляційні суди були створені в 1891 р. як суди проміжної юрисдикції між Верховним судом СІЛА і окружними судами. Зараз у країні діє 13 апеляційних судів: один у федеральному окрузі Колумбія, по два — у кожному з апеляційних округів, що охоплюють територію від 3 до 10 штатів і мають свій офіційний номер, і нарешті, створені в 1982 р. Апеляційні федеральні суди розглядають скарги на рішення окружних судів, а також на рішення податкових і претензійних судів. У митних справах діє спеціальний апеляційний суд. Окрему систему утворюють військові суди. їм підсудні виключно військові злочини, а також все інші кримінальні правопорушення, вчинені військовослужбовцями під час проходження ними військової служби і виключно при виконанні службових обов'язків.

До спеціалізованих апеляційних судів відносяться Апеляційний суд СІЛА по федеральному округу (розглядає скарги на рішення Претензійного суду, суду у Справах зовнішньої торгівлі і на рішення деяких федеральних адміністративних відомств) і Тимчасовий надзвичайний апеляційний суд. Рішення цих двох судів оскаржуються у Верховний суд США.

До складу апеляційних судів входять від 4 до 23 суддів. Обов'язки голови суду покладаються на того із суддів, хто довше за всіх працює в цьому суді, але ще не досяг 70 років. У роботі кожного апеляційного суду бере участь один з членів Верховного суду США (всі судді цього Суду закріплені за одним чи двома апеляційними судами). Апеляційні суди розглядають скарги на вироки і рішення окружних судів, на ухвали адміністративних органів, якщо в них є порушення правових норм, а також видають накази з деяких питань як суд першої інстанції. За загальним правилом, справи слухаються колегією з трьох суддів, але апеляційні скарги можуть вирішуватись і одним або двома суддями. Для розгляду скарг на рішення суддів і колегій апеляційного суду, а також для усунення суперечок між суддями скликаються пленарні засідання апеляційного суду. У зв'язку з істотним збільшенням кількості справ, що розглядаються апеляційними судами (майже в 10 разів за 1960—1980 pp.), у них були різко обмежені, а у ряді випадків зовсім скасовані виступи сторін під час судового слухання та вживаються інші заходи для прискорення процедури судового розгляду.

Окружні суди (інколи їх назва перекладається як «районні») — основна ланка федеральної судової системи. Вся територія країни поділена на округи з урахуванням кордонів між штатами, так що в одному штаті є від одного до чотирьох округів. Відповідні окружні суди створені також у чотирьох заморських територіях США. Всього налічується 95 окружних судів, до складу кожного із них входять від 2 до 27 суддів (один з них призначається головою за тими ж правилами, що і в апеляційних судах). Вони розглядають по першій інстанції цивільні і кримінальні справи, що входять до компетенції федеральної юстиції, а також скарги на дії адміністративних відомств.

При окружних судах функціонують федеральні магістрати (ця посада утворена в 1968 p.). Вони займаються в основному підготовкою справ до слухання і контролем за виконанням судових рішень. Магістрати мають право самостійно розглядати кримінальні справи по обвинуваченню в малозначних злочинах, що караються позбавленням волі на строк до одного року або штрафом до 1000 доларів, однак лише за умови, що обвинувачений не наполягає на розгляді його справи суддею окружного суду. У 1978 р. при кожному з окружних судів як їх додаткові органи були утворені суди у справах про банкрутства, яким доручено розгляд цієї дуже численної категорії справ. Скарги на їх рішення можуть бути принесені до окружного суду.

До першої ланки спеціалізованих судів відносяться Претензійний суд, Суд по зовнішній торгівлі, Податковий суд. їх система була значно змінена в 1982 р. Своє місце в ній займає Претензійний суд. Він розглядає по першій інстанції цивільні позови приватних осіб і корпорацій до уряду США на суму понад 10 000 доларів із вимогою про відшкодування збитку, спричиненого порушенням договорів, і за низкою інших підстав.

У 1980 р. був перейменований у Суд по зовнішній торгівлі колишній Суд у митних справах. До його складу входять дев'ять суддів, які можуть виносити ухвали одноосібно і засідають або в Нью-Йорку, де знаходиться штаб-квартира цього Суду, або, за необхідності, в одному з інших портових міст США. Цей суд розглядає спори, що виникли на основі федеральних законів про імпортні торгові операції і митні правила.

У системі інших федеральних спеціалізованих судових установ діє, зокрема, самостійний Податковий суд, що розглядає спори, які виникають у зв'язку з визначенням розмірів федеральних податків та їх сплатою.

Судові системи штатів США. У американських штатах діють судові системи, що дуже різняться між собою.

Кожний штат у межах своєї території може утворювати судові установи, які вважає за необхідне. Проте існують типові риси судових устроїв, спільні для всіх штатів. Так, у штатах є три групи судів: обмеженої і спеціальної юрисдикції, загальної юрисдикції, апеляційної юрисдикції. Перші дві групи — місцеві суди першої інстанції, що розглядають справи по суті. Третя група об'єднує проміжні апеляційні суди і верховні суди штатів.

Найчастіше в штатах існує дво- або триступінчаста система загальних судів, а також суди обмеженої або спеціальної юрисдикції. Двоступінчаста система загальних судів, до якої належать лише суди першої інстанції і найвищий судовий орган, зазвичай створена у невеликих за розмірами і населенням штатах, а триступінчаста, з судами проміжної (апеляційної юрисдикції), — у більш крупних штатах.

Суд, що очолює судову систему штату, найчастіше має назву верховного суду, проте у ряді штатів він називається апеляційним судом. Вони складаються з п'яти — дев'яти суддів, один з яких призначається головою суду. Верховні і відповідні їм суди штатів здійснюють, головним чином, розгляд апеляційних скарг на рішення нижчестоя- щих судів. У більшості штатів вони розглядають скарги лише на судові рішення, які стосуються питань права, в інших — також і з питань факту. У більшості штатів верховні суди самі вирішують, чи приймати до розгляду апеляційні скарги й інші звернення (окрім вироків до страти, скарги на які підлягають обов'язковому розгляду у верховному суді штату). В окремих штатах діє правило, за яким верховний суд зобов'язаний розглядати всі без винятку скарги, що надходять до нього.

Як суд першої інстанції ці суди найчастіше видають лише судові накази у випадку безпосереднього звернення до них, наприклад зі скаргою на незаконне тримання під вартою (наказ «хабєас корпус»). У деяких випадках приймають до свого провадження справи, що мають особливу складність.

Особливо велика роль верховних судів штатів у тлумаченні конституцій і оцінці законодавства штатів за результатами розгляду судових справ та скарг на рішення адміністративних органів. Значення цієї функції істотно зросло за останні десятиліття, коли в окремих штатах верховні суди стали проводити лінію на рішучіший, ніж у рішеннях Верховного суду СІЛА, захист прав громадян.

Суди проміжної юрисдикції (термін «проміжний» інколи входить в їх офіційну назву) створені у деяких штатах для розгляду скарг на вироки і рішення судів першої інстанції й інших судових установ. Вони мають різні назви, але найчастіше їх іменують апеляційними судами. Іноді в штатах створюється окремий кримінальний апеляційний суд, у ряді випадків суди проміжної юрисдикції функціонують на правах апеляційних відділень верховного суду штату. До їх складу входять від 10 до 50 суддів. Слухання справ зазвичай здійснюються колегією із трьох суддів. У деяких штатах апеляційні суди розглядають по першій інстанції, у тому числі і за участю засідателів та присяжних, певні категорії цивільних і кримінальних справ. У цьому випадку процес веде суддя одноосібно.

Основна ланка судової системи штатів — суди загальної юрисдикції, які функціонують під різними назвами, наприклад, у штаті Нью-Йорк це верховні суди, у штаті Каліфорнія — вищі суди, але найчастіше вони іменуються окружними судами. В їх організації і кількісному складі спостерігаються дуже суттєві відмінності. Як правило, вони розглядають по першій інстанції кримінальні справи про всі злочини, передбачені законодавством відповідного штату, окрім малозначних кримінальних проступків, і цивільні справи із будь-якою сумою позову, окрім тих категорій справ, для розгляду яких створені в даному штаті спеціалізовані суди. У деяких штатах окружні суди мають право слухати лише кримінальні справи про злочини, за які може бути призначено позбавлення волі на строк до п'яти років або навіть лише до одного року, що значно розширює прерогативи апеляційного суду даного штату як суду першої інстанції. Разом з тим окружні суди займають місце вищестоящої інстанції відносно судів обмеженої юрисдикції, оскільки вони мають право у ряді випадків вирішувати скарги на їх рішення.

Справи в окружних судах розглядаються або суддею одноосібно, або суддями за участю засідателів, присяжних. Нині кількість засідателів, присяжних в американських судах будь-яких інстанцій, у тому числі і у федеральній системі судів, при розгляді кримінальних справ становить 12 або менше, але не менше шести присяжних, а при розгляді цивільних справ — частіше за все шість, якщо сторони не заявлять клопотання про збільшення кількості присяжних. У більшості штатів для визнання підсудного винним потрібне винесення присяжними одноголосного вердикту. Призначення підсудному покарання, як правило, входить до компетенції лише судді, проте в деяких штатах присяжні своїм вердиктом повинні вирішувати і питання покарання (про допустимість постановления смертного вироку та ін.).

Крім названих ланок загальної системи судів у кожному американському штаті діють суди обмеженої юрисдикції, які розглядають справи про малозначні злочини, що караються штрафами або, як правило, лише короткостроковим позбавленням волі, а також цивільні справи з невеликою сумою позову, частіш за все до 1000 доларів. Вони мають назву муніципальних, міських, поліцейських судів, іноді — судів графств, судів загальних сесій і т.п. Справи в них слухають магістрати або мирові судді, які не обов'язково мають професійну юридичну підготовку.

У багатьох штатах діють також суди спеціальної юрисдикції — або самостійно, або при окружних судах. Це суди по податках, по земель- них спорах, у справах про спадкоємство, по претензіях до властей штатів, суди, що розглядають величезну кількість справ про порушення правил дорожнього руху, тощо. Важливе місце серед них займають суди у справах неповнолітніх, які нерідко об'єднують у собі і функції сімейних судів. Вони слухають справи про правопорушення неповнолітніх, вживають заходів до батьків, що не піклуються про своїх дітей, контролюють умови виховання в неблагополучних сім'ях, намагаються вирішувати сімейні конфлікти і т. п.

У системі американських установ на рівні федерації і штатів відсутні спеціальні органи конституційного контролю, оскільки ці функції виконуються судами загальної юрисдикції. Верховний суд СІЛА прецедентом 1803 р. ввів для себе, а також і для інших федеральних судів виняткове за своєю важливістю повноваження тлумачити положення Конституції СІЛА і оголошувати недійсними закони, прийняті Конгресом СІЛА і законодавчими органами штатів, будь-які акти виконавчої влади з мотивів їх суперечності Конституції СІЛА. Верховний суд СІЛА, як і інші федеральні суди, має право з тих же мотивів скасовувати рішення будь-яких судових установ. У свою чергу, верховні суди штатів найактивнішим чином розглядають справи, пов'язані з тлумаченням конституцій і законів штатів. Суди загальної юрисдикції в штатах також виступають у ролі органів конституційного контролю і адміністративної юстиції, оскільки вони нерідко приймають до свого розгляду скарги на дії адміністративних установ і посадовців з мотивів неправильного застосування ними законів.

Суд присяжних. Будь-який громадянин США і навіть іноземець може отримати повістку, в якій буде зазначено, що комп'ютер довільно вибрав його прізвище із реєстраційних списків нью-йоркських водіїв, що зберігаються в транспортному управлінні міста. І пропонується виконати громадянський обов'язок: стати кандидатом у присяжні на весь термін повноважень тільки-но обраного суду.

До цього додається невелика, але досить докладна анкета. Звичайні дані — чи притягувався до суду, кількість дітей, адреси дружини і останнього наймача, чи є громадянином СІЛА. Тут же список занять і професій, які не можуть бути представлені у складі присяжних: військовослужбовці, виборні посадовці на всіх рівнях — від федерального до сільського, керівники виконавчих відомств всіх рангів. Потім список професій, що дають підставу відмовитися від виконання обов'язків присяжного. Це служителі культу, адвокати, поліцейські, громадяни старше 70 років, пожежники і матері, що мають дітей до 16 років.

Відповідати на анкету повинен кожний, інакше громадянину або громадянці може загрожувати притягнення до кримінальної відповідальності за неповагу до суду.

Ідея суду присяжних не американська. Вона зародилася в середньовічній Англії, звідки перекочувала в судові устрої десятків держав, у тому числі і до Росії після реформ Олександра II. В Америці існують два види суду присяжних: велике і мале журі. Перше складається з 23 осіб, займається вивченням достатності підстав для притягнення людини до суду (як правило, за категорією так званих державних злочинів). Завдання другого журі — визначити вину підсудного вже в ході судового процесу. Конкретну ж міру покарання визначає суддя під час окремого судового засідання.

Присяжним забороняється спілкуватися з пресою протягом судового процесу. Вони зобов'язані тримати в таємниці хід справи, яку розглядають. Членам великого журі надано право опитувати свідків і залучати нових, якщо вони визнають це за необхідне. Який вплив суду присяжних в американській судовій практиці? По-перше, набагато менша можливість помилок у визначенні винності підсудного, хоч і тут вони повністю не виключаються. По-друге, суд присяжних якісно змінює характер судового процесу, різко підвищує його змагальність, оскільки по суті перетворює його на змагання між обвинуваченням і захистом.

Безумовно, є і недоліки суду присяжних. Довготривала процедура відбору присяжних, право відведення частини їх стороною обвинувачення або захисту, що затягує початок слухання справи.

Суд присяжних — це, безумовно, ознака демократичності суду, гарантія від судового свавілля, підробки слідчих матеріалів. Тому від існування такої форми судового розгляду правосуддя в цілому лише виграє.

Статус суддів. Призначення на всі суддівські посади у федеральних судах здійснюється президентом США за згодою Сенату, останній має право заперечити проти запропонованої президентом кандидатури. До кандидатів на посади федеральних суддів пред'являються високі вимоги як в професійному, так і в етичному плані (значний досвід роботи на посаді адвоката, юрисконсульта або університетського професора, бездоганна репутація і ін.). Федеральні судді призначаються на свої посади довічно і можуть бути зміщені лише в результаті складної процедури імпічменту. Магістрати, що працюють в окружних федеральних судах, призначаються на свої посади на восьмирічний строк або на чотири роки, якщо вони виконують свої обов'язки за сумісництвом.

Призначення на суддівські посади в судах штатів здійснюється за різними правилами. Судді верховних судів і апеляційних інстанцій у більшості штатів призначаються губернаторами з відома Сенату або іншого законодавчого органу штату на строк 6-15 років найчастіше із правом повторного призначення. У такому ж порядку в деяких американських штатах займають свої посади і судді нижчестоящих судових інстанцій. Проте більшість суддів у штатах обираються населенням в ході виборчих кампаній. Така система при всій її зовнішній демократичності давно вже стала в США предметом критики, бо на перший план тут нерідко виступають інтереси політичних партій, що стоять за кандидатами, а не їх професійні і особисті якості. У результаті в багатьох штатах за останні десятиліття все частіше розробляються нові варіанти системи зайняття посад. У основі цих варіантів лежить так званий міссурійський план (вперше запроваджений в 1940 р. в штаті Міссурі): губернатор штату призначає на посаду судді одного з трьох кандидатів, запропонованих йому спеціальною кваліфікаційною комісією експертів, а після року його перебування на посаді проводяться вибори, в ході яких населення може або схвалити, або відмінити це призначення.

Важлива роль у механізмі призначення суддів, як і у вирішенні багатьох інших питань, у більшості штатів належить різним органам судового самоврядування (суддівська рада штату, суддівські конференції, у яких беруть участь всі судді штату, та ін.). Ці органи наділені значними повноваженнями, створені і в федеральній судовій системі.

Досудове слідство та прокуратура. Розслідування у кримінальних справах проводиться ФБР і безліччю інших федеральних служб, а також незалежними поліцейськими установами, які підпорядковані або властям відповідного штату, або місцевим властям графства, міста або сільського муніципалітету. Вони мають право проводити арешти, допитувати підозрюваних, розшукувати і збирати докази злочину. Арешти, обшуки і деякі інші слідчі дії проводяться поліцією із попередньої або, у виняткових випадках, отриманої після проведених дій санкції суду.

У ряді випадків попереднє розслідування проводиться апаратом або федерального аторнея (вони є в кожному федеральному судовому окрузі), або генерального аторнея штату, або, нарешті, місцевого аторнея (графства, міста і ін.). Всі ці посадовці діють автономно і не перебувають у підпорядкуванні один у одного. Більш того, навіть федеральні окружні аторнеї при ухваленні рішень по конкретних справах користуються цілковитою незалежністю від генерального аторнея СІЛА, який очолює департамент (міністерство) юстиції. По суті, аторнеям всіх рівнів належить вирішальна роль у порушенні кримінального переслідування і у вирішенні питання про віддання обвинуваченого під суд. У більшості штатів зберігається також спеціальний орган — велике журі, що складається з 12-23 присяжних, які перевіряють, чи є в органів обвинувачення достатньо доказів для передачі справи до суду (у деяких випадках велике журі може виступати і як орган розслідування).

Найважливіша функція аторнеїв — підтримання обвинувачення в суді. При цьому на стадії віддання до суду представники обвинувачення в переважній більшості випадків вимагають від обвинуваченого укладання так званої угоди про визнання вини. Вона означає, що той дає згоду на розгляд його справи без участі суду присяжних в обмін на обіцянку обмежитися обвинуваченням у менш тяжкому злочині (наприклад, у крадіжці замість пограбування) або не вимагати постановления смертного вироку, позбавлення волі і т.п. Аторнеї мають право оскаржити у вищестоящий суд вироки у кримінальних справах, окрім виправдувальних вироків, винесених судом присяжних. Аторнеї виступають у судах першої інстанції, апеляційної інстанції при розгляді скарг у цивільних справах, у яких стороною є США або у вирішенні яких яким-небудь чином зацікавлені американська держава (федеральні аторнеї) або окремі штати, графства, міста і т. д. (аторнеї штатів або відповідних територіальних одиниць). Федеральні аторнеї призначаються президентом США за згодою Сенату. У більшості штатів і на місцевому рівні аторнеї обираються населенням і, як правило, посідають свої посади завдяки підтримці тієї або іншої політичної партії.

Адвокатура. Захист інтересів обвинувачених у кримінальних справах і представництво інтересів сторін у цивільному процесі здійснюють адвокати, які в США не діляться на які-небудь категорії, що різняться за своєю правомочністю, але це не виключає їх спеціалізації як у тих або інших питаннях, так і за видами діяльності. У рішеннях Верховного суду США, в яких тлумачаться конституційні положення кримінально-процесуального характеру, визнається, що обвинувачений має право на участь свого захисника в справі з моменту затримання, а якщо обвинувачений не в змозі найняти адвоката, він має право на безкоштовну юридичну допомогу на всіх найважливіших етапах розслідування і судового розгляду справи, а також при оскарженні вироку. Проте у багатьох штатах правом на безкоштовну юридичну допомогу користуються лише ті обвинувачені, яким загрожує позбавлення волі або страта, а сама ця допомога зводиться лише до номінальної присутності при допиті й участі в судовому розгляді справи запрошеного адвоката. Тому останнім часом у більшості штатів створені різні програми, покликані фінансувати безкоштовну юридичну допомогу, яка надається кваліфікованими адвокатами, у тому числі і по деяких категоріях цивільних справ, зокрема за рахунок бюджетів штату або місцевих властей. Адвокати у цивільних справах, зокрема про зобов'язання із спричинення шкоди, нерідко беруть участь у процесі на умовах, що у разі виграшу справи клієнт поступиться йому від ЗО до 50 % одержаної ним суми відшкодування.

Для отримання права на зайняття адвокатською практикою в більшості штатів необхідно скласти спеціальні іспити. У багатьох штатах (але не у всіх) для допуску до такого іспиту потрібен диплом про вищу юридичну освіту. Особа, допущена після іспитів до адвокатської практики, отримує право виступати у всіх судах даного штату. Для участі в судовому процесі в іншому штаті адвокат повинен або скласти новий іспит, або отримати відповідний дозвіл. Останнє правило розповсюджується і на федеральні суди.

Американські адвокати діють або у складі адвокатських контор, або самостійно. Адвокати, юристи, що працюють у корпораціях, і державні аторнеї об'єднані в асоціації юристів штату (членство в такій асоціації в деяких штатах є обов'язковою умовою для зайняття відповідною практикою). У масштабах всієї країни діяльність цих об'єднань координується і спрямовується Американською асоціацією юристів, що налічує близько 400 тис. членів і є дуже впливовою політичною силою. Ця асоціація відіграє важливу роль у процесах зближення законодавства штатів, нерідко пропонує зміни у федеральному законодавстві, займається питаннями професійної етики тощо.