Розділ З СУДОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ

Судова система України складається з двох гілок — судів загальної юрисдикції та суду конституційної юрисдикції (Конституційний Суд України).

Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні, він вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Згідно з Конституцією України до повноважень КСУ належать:

вирішення питання про відповідність Конституції України (конституційні сть) :

законів та інших правових актів Верховної Ради України;

актів Президента України;

актів Кабінету Міністрів України;

правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

надання висновку:

про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість;

про відповідність вимогам статей 157 і 158 Конституції України законопроектів про внесення змін до Конституції України;

про порушення Верховною Радою Автономної Республіки Крим Конституції України або законів України;

перевірка справи про усунення Президента України з посади у порядку імпічменту і надання висновку щодо додержання конституційної процедури її розслідування і розгляду;

офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Конституційний Суд України складається з вісімнадцяти судців. Президент України, Верховна Рада України та з'їзд суддів України призначають (у рівній кількості) по шість суддів Конституційного Суду України. Акти Президента України про призначення суддів Конституційного Суду України скріплюються підписами Прем'єр-міністра України і міністра, відповідального за акт та його виконання. Строк повноважень суддів цього Суду 9 років без права переобрання на цю посаду.

Система судів загальної юрисдикції складається з місцевих, апеляційних, Вищого господарського та Вищого адміністративного судів та Верховного Суду України.

Місцеві суди становлять першу ланку (рівень) у системі судів загальної юрисдикції. їх також заведено йменувати основною ланкою судової системи, оскільки вони становлять переважну більшість усіх судових органів, а також як суди першої інстанції розглядають майже усі (за незначним винятком) судові справи. Підсудність окремих категорій справ щодо первісного розгляду їх по першій інстанції вищими судами визначається процесуальним законодавством.

Місцевими загальними судами є районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди, а також військові суди гарнізонів. Систему місцевих спеціалізованих судів утворюють господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя та окружні адміністративні суди, що утворюються в округах відповідно до Указу Президента України.

Місцеві загальні суди розглядають кримінальні, цивільні та адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення. А місцеві спеціалізовані — адміністративні та господарські справи відповідно. Чинний Кримінально-процесуальний кодекс України визначає, що місцеві суди розглядають усі кримінальні справи, за винятком тих, що підсудні апеляційним судам. Місцевий загальний суд має повноваження щодо судового контролю за додержанням конституційних прав і свобод особи при досудовому розслідуванні кримінальних справ, зокрема, він приймає рішення щодо законності і обґрунтованості затримання підозрюваного, обрання обвинуваченому (підозрюваному) запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, а також продовження тримання особи під вартою; проведення обшуку житла чи іншого володіння особи та інших дій, передбачених Кримінально-процесуальним кодексом України.

Місцевий суд розглядає у порядку цивільного судочинства усі цивільні справи.

Місцеві загальні суди розглядають також і адміністративні справи в порядку адміністративного судочинства: (а) адміністративні справи, де однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам; (б) усі адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Крім розгляду справ у порядку кримінального, цивільного та адміністративного судочинства у випадках, передбачених законодавством України, місцевий загальний суд розглядає справи про адміністративні правопорушення: справи про дрібне розкрадання, дрібне хуліганство, ухилення від відшкодування збитків, заподіяних злочином, злісну непокору законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, порушення порядку організації та проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, прояв неповаги до суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора та ін.

Місцеві господарські суди розглядають по першій інстанції всі справи, що виникають у господарських правовідносинах, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності. Отже, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні господарських договорів та інших підстав, справи про банкрутство та справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених до їх компетенції, а також інші спори у випадках, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, в яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, їх посадова чи службова особа (крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки). Як вже зазначалося, вони розглядають також справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади, якщо позивач обере саме цей, а не місцевий загальний суд для вирішення своєї справи з загальних питань.

Апеляційні суди є другим рівнем (ланкою) у системі судів загальної юрисдикції, які призначені реалізувати конституційний принцип щодо забезпечення апеляційного оскарження рішень суду. В Україні діють загальні та спеціалізовані апеляційні суди. Апеляційними загальними судами є: апеляційні суди областей, апеляційні суди міст Києва та

Севастополя, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим, військові апеляційні суди регіонів та апеляційний суд Військово-Морських Сил України, а також Апеляційний суд України.

Апеляційними спеціалізованими судами є апеляційні господарські суди та апеляційні адміністративні суди, які утворюються в апеляційних округах відповідно до указів Президента України.

За загальним правилом апеляційні суди переглядають в апеляційному порядку рішення місцевих судів. І лише загальні апеляційні суди розглядають по першій інстанції деякі категорії кримінальних справ: (а) про злочини проти основ національної безпеки України; (б) про злочини, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі; (в) про злочини, у вчиненні яких обвинуваченим є суддя. Апеляційним загальним судам також можуть бути підсудні цивільні справи, де однією зі сторін є місцевий суд.

Вищий господарський та Вищий адміністративний суди утворюють третій рівень у системі спеціалізованих судів. Ці суди у складі колегії суддів розглядають у касаційному порядку справи відповідної судової юрисдикції, а також інші справи у випадках, визначених процесуальним законом. Однак судові повноваження Вищого адміністративного суду суттєво відрізняються від судових повноважень Вищого господарського суду. Як і Вищий господарський, Вищий адміністративний суд України переглядає судові рішення місцевих та апеляційних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції. Інші судові повноваження Вищого адміністративного суду тісно пов'язані з судовим захистом виборчих прав громадян та прав на проведення всеукраїнських референдумів. Предметом оскарження з таких питань є рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії, місцезнаходженням якої є м. Київ. Тому всі рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії (за винятком нижчезазначених) або члена цієї комісії оскаржуються до окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на м. Київ. Апеляційний перегляд вказаних справ здійснює не апеляційний адміністративний суд, а Вищий адміністративний суд. Тобто по таких справах він набуває повноважень суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції. Призначенням Верховного Суду України є здійснення правосуддя, забезпечення однакового застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції. До повноважень В СУ щодо здійснення правосуддя відносяться: а) перегляд справ у зв'язку з винятковими обставинами в порядку, встановленому процесуальним законом; б) перегляд справ у касаційному порядку у випадках, встановлених законом; в) у випадках, передбачених законом, розгляд інших справ, пов'язаних з виключними обставинами.

До судової системи загальних судів поряд із судами, що створюються за територіальним принципом згідно з адміністративно- територіальним устроєм держави, включено й підсистему військових судів: військові суди регіонів, Військово-Морських Сил України та гарнізонів. Як частка єдиної системи загальних судів України військові суди являють собою підсистему, що пристосована до організаційної структури Збройних Сил України. Військовим судам гарнізонів як судам першої інстанції підсудні справи про злочини осіб, які мають військове звання до підполковника, капітана другого рангу включно, крім тих справ, які підсудні військовим судам вищого рівня. Військовим судам регіонів, Військово-Морських Сил як судам першої інстанції підсудні: (1) справи про злочини осіб, які мають військове звання полковника, капітана 1 рангу і вище; (2) справи про злочини осіб, які обіймають посаду від командира полку, командира корабля 1 рангу і вище, а також осіб, рівних їм за службовим становищем; (3) справи про всі злочини, за які в умовах мирного часу законом передбачена можливість призначення покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

У разі обвинувачення однієї особи або групи осіб у вчиненні декількох злочинів, якщо справа хоча б про одну з осіб або про один із злочинів підсудна військовому суду, справу розглядає військовий суд. У разі обвинувачення групи осіб у вчиненні одного або декількох злочинів, що не є військовими, справа щодо всіх обвинувачених розглядається загальним територіальним судом. Справи про злочини, вчинені особами в період проходження ними військової служби, розглядаються військовими судами і в тому разі, коли на момент розгляду справи вони звільнилися з військової служби. Справи про злочини, вчинені особами до їх призову чи вступу на військову службу, розглядаються загальними територіальними судами.

Статус суддів. Суддею суду загальної юрисдикції може бути громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менше трьох років, проживає в Україні не менше десяти років та володіє державною мовою. Щодо суддів апеляційних судів, вищих спеціалізованих судів, Верховного Суду України та Конституційного Суду України закон передбачає більш високі вимоги. Так, суддею в апеляційному суді може бути громадянин України, який досяг на день обрання тридцяти років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менше п'яти років, у тому числі не менше трьох років на посаді судді. Суддею вищого спеціалізованого суду може бути громадянин України, не молодший тридцяти років, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менше семи років, у тому числі не менше п'яти років на посаді судді. Суддею Верховного Суду України може бути громадянин України, який досяг на день обрання тридцяти п'яти років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менше десяти років, у тому числі не менше п'яти років на посаді судді. Необхідною умовою для зайняття посади судді будь-якого суду загальної юрисдикції є проходження кваліфікаційної атестації.

Суддею Конституційного Суду України може бути громадянин України, який на день призначення досяг сорока років, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менше десяти років, проживає в Україні протягом останніх двадцяти років та володіє державною мовою. Вимог кваліфікаційної атестації для кандидатів на посади суддів Конституційного Суду України закон не передбачає.

Прийнятий 7 лютого 2002 р. Закон «Про судоустрій України» встановив додаткові вимоги щодо кандидатів на посади суддів військового суду (повинен перебувати на військовій службі), а також розширив коло осіб, які можуть претендувати на зайняття посади професійного судді спеціалізованого суду, за рахунок осіб, які не мають юридичної освіти, а мають вищу освіту і відповідний стаж роботи в галузі питань юрисдикції цього суду. При цьому Закон акцентує увагу на тому, що такі судді можуть здійснювати правосуддя тільки у складі колегії суддів, тобто за правниками зберігається кількісна перевага у складі колегії.

Закон України «Про судоустрій України» в нормативному порядку заборонив доступ до суддівської діяльності певних категорій осіб, а саме: а) визнаних судом обмежено дієздатними або недієздатними; б) тих, які мають хронічні психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню обов'язків судді; в) щодо яких провадиться дізнання, досудове слідство чи судовий розгляд кримінальної справи або які мають незняту чи непогашену судимість.

Судді в суди загальної юрисдикції призначаються на посади Президентом за поданням Вищої ради юстиції на підставі рекомендації кваліфікаційної комісії суддів строком на 5 років. Якщо після сплину цього строку особа бажає продовжити суддівську кар'єру, то за умови отримання рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів Голова Верховного Суду (або голова відповідного вищого спеціалізованого суду якщо мова йде про суддю спеціалізованого суду) вносить подання про обрання на посаду судді безстроково до Верховної Ради України. У разі схвалення кандидатури Верховна Рада приймає постанову про обрання суддею безстроково в суд загальної юрисдикції. При досягненні суддею 65-річного віку він іде у відставку.

Процедура добору кандидатів на посади суддів Конституційного Суду України відрізняється від процедури формування суддівського корпусу судів загальної юрисдикції. Специфіку цього процесу індивідуалізовано вже на перших етапах. По-перше, закон не передбачає кваліфікаційної атестації кандидата на суддівську посаду в цьому Суді та отримання відповідних рекомендацій від кваліфікаційних комісій суддів. По-друге, пропозиції щодо кандидатур вносяться на розгляд відповідних органів представниками законодавчої і виконавчої влади та членами найвищого органу суддівського самоврядування — з'їздом суддів України. Тобто при доборі та призначенні на посади суддів Конституційного Суду України беруть рівноцінну участь представники трьох гілок влади, тим самим забезпечується збереження балансу в системі поділу влади.

Конституційний Суд України складається з вісімнадцяти суддів. Формування єдиного органу конституційної юрисдикції здійснюється шляхом призначення до його складу суддів Верховною Радою України, Президентом України та з'їздом суддів України. Кожен із зазначених суб'єктів формування Конституційного Суду України призначає по шість суддів. На відміну від суддів загальної юрисдикції суддя Конституційного Суду призначається на дев'ять років без права бути призначеним на повторний строк.

Досудове слідство та прокуратура. Органи досудового розслідування в Україні поділяються на органи дізнання та органи досудового слідства. Завданнями органів досудового розслідування є швидке та повне розкриття злочинів, викриття винних у вчиненні злочинів осіб та притягнення їх до кримінальної відповідальності, запобігання та припинення злочинів.

Основна відмінність між дізнанням та досудовим слідством полягає у тому, що органи дізнання здійснюють переважно оперативно- розшукові заходи, а у разі порушення кримінальної справи — слідчі дії, передбачені кримінально-процесуальним кодексом України (тобто кримінально-процесуальну діяльність), з метою встановлення особи, яка вчинила злочин. Органи ж до судового слідства здійснюють слідство у повному обсязі, починаючи з моменту порушення кримінальної справи або отримання справи від органів дізнання і закінчуючи провадження у справі направленням її до суду або припиненням. При цьому слідчі розслідують злочини лише шляхом провадження слідчих дій, передбачених кримінально-процесуальним кодексом України, і не здійснюють оперативно-розшукових заходів.

До органів дізнання відносяться: міліція; податкова міліція — у справах про ухилення від сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), а також у справах про приховування валютної виручки; органи безпеки — у справах, віднесених законом до їх відання; начальники органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та їх заступники з питань провадження дізнання — у справах про злочини, вчинені військовослужбовцями Збройних Сил України та військовозобов'язаними під час проходження ними зборів, працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов'язків або в розташуванні військової частини, а командири (начальники) військових частин, з'єднань, начальники військових установ — у справах про злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями і військовозобов'язаними під час проходження ними зборів, а також у справах про злочини, вчинені працівниками Збройних Сил України у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків або в розташуванні військової частини, з'єднання, установи чи на військових об'єктах; командири кораблів — у справах про злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями, а також у справах про злочини, вчинені працівниками Збройних Сил України у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків під час походу за межами України; митні органи — у справах про контрабанду; начальники виправно-трудових установ, слідчих ізоляторів, лікувально-трудових та виховно-трудових профілакторіїв — у справах про злочини проти установленого порядку несення служби, вчинені співробітниками цих установ, а також у справах про злочини, вчинені у розташуванні зазначених установ;

органи державного пожежного нагляду — у справах про пожежі та порушення протипожежних правил; органи прикордонної служби — у справах про порушення державного кордону; капітани морських суден, що перебувають у далекому плаванні.

На відміну від органів досудового слідства, для яких проведення слідства є основною їх функцією, для органів дізнання проведення дізнання не є їх основним завданням. Так, завданнями міліції є охорона і забезпечення громадського порядку; забезпечення особистої безпеки громадян, їх прав і свобод, законних інтересів; забезпечення безпеки дорожнього руху та ін. У переважній більшості категорій справ дізнання проводить міліція, для якої ця діяльність є найбільш природною, тому законодавець не обмежує її компетенцію ні територіально, ні підвідомчо. Таким чином, міліція здійснює дізнання в усіх справах, за винятком тих, що віднесені до компетенції інших органів.

Органами досудового слідства є слідчі прокуратури, слідчі органів внутрішніх справ, слідчі органів безпеки і слідчі податкової міліції. Більшість кримінальних справ розслідують слідчі органів внутрішніх справ. Це більшість злочинів проти життя та здоров'я особи, проти власності, у сфері обігу наркотичних засобів та ін.

Систему органів прокуратури становлять територіальні та спеціалізовані прокуратури. Територіальні прокуратури створені відповідно до адміністративно-територіального устрою України, а спеціалізовані — за предметно-галузевим принципом. Останні функціонують в окремих сферах життєдіяльності. Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладаються такі функції: (1) підтримання державного обвинувачення в суді; (2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; (3) нагляд за додержанням законів органами, які здійснюють оперативно- розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; (4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян; (5) нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

Окрім перелічених функцій, статтею 10 Закону України «Про прокуратуру» на цей орган покладається також координація діяльності правоохоронних органів по боротьбі зі злочинністю. Перехідними положеннями Конституції (п. 9) передбачено, що прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію досудового слідства до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів, та сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування.

Адвокатура в Україні діє для забезпечення права на захист від обвинувачення і надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах. Адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни; стаж роботи у галузі права не менше двох років; володіє державною мовою; склала кваліфікаційні іспити; одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю; прийняла Присягу адвоката України. Адвокатом не може бути особа, що має судимість. Адвокат не вправі працювати в суді, прокуратурі, державному нотаріаті, органах внутрішніх справ, національної безпеки, державного управління.

Організаційно адвокатська діяльність може здійснюватися у трьох формах: індивідуальна практика; робота у власному адвокатському бюро; робота в адвокатських об'єднаннях — колегіях, адвокатських фірмах, конторах тощо.