7. «Романська родина у Великій Британії» (Шотландія)
У Європі романська родина приватного права об'єднує не лише правові системи держав, що знаходяться по су-
433
сідству (Франція, Італія, Іспанія), але й має «родичів», віддалених у просторі.
Насамперед, поміж них варто згадати Шотландію, де існує власна правова система, що істотно відрізняється від сусіднього англійського «загального» права і виразно тяжіє до романської родини. Така дещо незвичайна спорідненість обумовлена дією низки чинників, у тому числі, історичних.Зокрема важливе значення мало те, що Шотландія і Англія до кінця XVIII ст. були самостійними королівствами, відносини між якими були достатньо складними і час від часу погіршувалися внаслідок непереборного тяжіння Англії до завоювання північної сусідки. Це протистояння і необхідність чинити тривалий опір сильному сусіду природно зумовлювали пошук союзу з іншими державами, — не такими близькими, зайнятими своїми справами, і до того ж, ворожими Англії. Під ці вимоги найліпше підходила Франція, «дружба» з якою протягом декількох століть була для Шотландії найдужчим козирем у політичних іграх з Англією і засобом забезпечення своєї незалежності. Результатом тісного співробітництва виявилося поміж інших проникнення французької (романської) культури (у тому числі концепції права) на північ Британських островів.
Внаслідок цього шотландське право розвивалося інакше ніж право Англії. Не кажучи вже про те, що у Шотландії природно не сприймалися давні англійські правові звичаї та традиції, які були для Шотландії у добу Середньовіччя просто чужим правом іншої держави, не менш неприйнятними виявилися і більш пізні потуги королівського права, котрі втілювали для шотландців у собі експансію та агресивність англійської корони.
Завдяки такому — спочатку політичному, а потім культурному протистоянню — шотландське право, на відміну від автаркічного англійського загального права, набуло рис більшої універсальності, запозичивши на континенті також чимало ідей та положень Римського права.
Як і право більшості країн континентальних родин права, шотландське право являло собою симбіоз власного звичаєвого права, власного королівського законодавства, Римського права, що розвивався на підґрунті концепції природного права. Узагальнюючи їх, суддя і державний діяч Стер у 1681 р. опублікував «Інституції шотландського права», які містили систематизацію
шотландського права на основі римського. Ця книга і дотепер служить класичним довідником з питань шотландського права.
У 1707 р. Англія і Шотландія відповідно до договору між ними, ратифікованому парламентами обох країн, перестали існувати як самостійні держави, а замість них з'явилося З'єднане Королівство Велика Британія. З цього моменту юридично некоректним є вживання таких термінів, як «англійський парламент», «англійська конституція», «англійська корона».
У цьому ж договорі закріплювалася традиційна судова система Шотландії, що, як говорилося в тексті, має і надалі існувати в незмінному виді. Закріплюючи спільність публічного права та урядових інституцій, які можуть бути єдиними і діяти на всій території З'єднаного Королівства, згаданий договір, разом з тим, встановлював, що «не допускається зміна законів, які регулюють особисті права, за винятком випадків, коли користь від цього для підданих на території Шотландії очевидна».
Отже об'єднання королівств формально не торкнулося традиції права Шотландії.
Разом з тим ця подія справила на місцеву традицію певний (частіше деструктивний) вплив.
По-перше, зв'язки з континентальною юриспруденцією, до якої тяжіла шотландська правова наука, виявилися послабленими, а то й розірваними. (Це стосується також культурних, і політичних відносин. Під Ватерлоо шотландська кіннота уже на боці Англії билася проти військ колишніх давніх союзників).
По-друге, у XIX ст., шотландське право незалежно від бажання самих шотландців зазнає потужного впливу загального права Англії. Це пов'язано з тим, що багато законів, прийнятих англійським парламентом у галузі цивільного, торгового, соціального права, діють в Англії і Шотландії у незмінному чи майже незмінному виді.
Багато неписаних норм загального права були введені в шотландське право за допомогою судової практики палати лордів, де шотландські юристи не були представлені аж до 1876 року.У результаті шотландське право усе більш зазнає розкладницького впливу англійської правової думки.
434
435
Нарешті, певний англізуючий вплив привноситься і самими шотландськими адвокатами та суддями, які часто користуються рішеннями англійських судів і англійською навчальною літературою навіть тоді, коли йдеться про застосування шотландського права.
Фактором, що протидіє цій експансії, є, передусім, досить стійка наукова традиція права у Шотландії. Зокрема, у шотландських судах великим авторитетом користуються «правознавці-засновники», тобто приблизно десяток шотландських авторів, що у 1680-1870 рр. своїми працями систематизували та завершили створення шотландського права (Стер, Маккензі, Ерскін та ін.). Саме завдяки їм, незважаючи на іноді явний, іноді прихований вплив англійського загального права, традиція права у Шотландії зберегла властиві їй риси приналежності до романської родини, а з ними і самобутність.
Ці риси, наприклад, проявляються, наприклад, в тому, що у договірному праві Шотландії, як і на континенті, виходять з того, що будь-яка домовленість, якою сторони приймають на себе взаємні зобов'язання, є дійсною і підлягає захисту у суді. Шотландському праву невідома додаткова вимога про компенсацію. Договори на користь третіх осіб у Шотландії визнаються, а в Англії — ні. Вимога про виконання договору в натурі може бути в принципі завжди реалізовано через суд, в Англії ж — лише як виняток. Вчення про єдину основу для повернення по позовах про безпідставне збагачення визнаєть- , ся шотландським правом з часів правознавців-заснов-ників.
У деліктному праві Шотландії виходять в основному з принципу загальної відповідальності за провину. У даному випадку шотландське право, на противагу хаотичності форм деліктних позовів англійського права, також характеризується застосуванням лише невеликого числа вищих принципів і понять, що завдяки властивій їм внутрішній економічності належать до чеснот цивілістичної правової думки.
Залишається відкритим питання, як довго зможе шотландське право протистояти впливу загального права і чи не стане в майбутньому та сфера, у якій воно ще діє самостійно, загальною сферою їхнього застосування.
436