6.8. Адміністративна юстиція
Французька система адміністративної юстиції, котра визнається класичною, характеризується наявністю спеціальних судових органів (адміністративних судів), що займаються розглядом і розв'язанням лише спорів
за позовами громадян до органів управління.
Французька адміністративна юстиція є самостійною гілкою судової влади, метою якої є регулювання конфліктів між громадянами і органами державного управління або між самими органами і установами, а також прийняття рішень, що ґрунтуються на нормах адміністративного права (Г. Бребан).Адміністративна юстиція Франції має історичні особливості, котрими зумовлений її сучасний правовий стан. Адміністративна юстиція у Франції бере свій початок з правління Наполеона — створення ним у 1799 році Державної ради, а в подальшому — рад префектур, котрим поступово передаються судові повноваження.
Історично Державна Рада створювалась як дорадчий орган при урядові, котрому було надано законодавчих повноважень, потім він починає виконувати управлінські функції і розв'язувати скарги приватних осіб на дії органів управління, таким чином, він розвивався поступово як повноцінний судовий орган. Сьогодні Державна Рада виконує обидві функції — суду та консультаційного органу. При цьому вона є одночасно судом першої інстанції, апеляційною та касаційною інстанцією по відношенню до рішень адміністративних трибуналів. Внаслідок реформування французької системи адміністративної юстиції у 1987 році становище Державної Ради, що сформувалось історично, було дещо послаблено створенням триланкової системи адміністративної юстиції. Було створено проміжну інстанцію між Адміністративними трибуналами і Державною Радою — апеляційну інстанцію з адміністративних справ. Нові суди було створено для розгляду апеляцій з приводу рішень адміністративних трибуналів першої інстанції.
Приблизно з кінця XVII ст. у Франції існувало два принципи судової діяльності: по-перше, судам було заборонено оцінювати конституційність закону, по-друге, втручатися у діяльність органів управління.
Внаслідок створення адміністративної юстиції дія другого принципу значно послаблюється, на відміну від першого, котрий і сьогодні є непохитним.Отже, адміністративна юстиція Франції має низку особливостей, до яких слід віднести такі.
По-перше, адміністративні суди є абсолютно самостійними, і не підпорядковані жодним органам у сис-
430
431
темі загальних судів. Вони виступають також в ролі радників адміністрації.
По-друге, існування дуалізму судової системи викликає певні ускладнення при визначенні підсудності між загальними та адміністративними судами. Це спричинило появу спеціального органу — Суду з розв'язання спорів про підсудність ще у 1848 році.
По-третє, внаслідок дії принципу розподілу влад діяльність адміністрації регламентувалась нормами адміністративного права, в той час як лише адміністративні суди (трибунали), котрі створювали це право, мали право розглядати справи, учасником яких була адміністрація. З іншого боку, адміністративна юстиція і по сьогодні інтегрована до складу самої адміністрації і нерозривно з нею пов'язана. Такий стан є певним компромісом між політичною владою та адміністрацією (Р. Шарвен).
Систему адміністративних судів складають низові (регіональні і спеціалізовані) суди, апеляційні суди і Державна Рада. На відміну від спеціалізованих, регіональні адміністративні суди вважаються загальними адміністративними судами. Вони розглядають спори, котрими спеціалізовані суди не займаються. їх налічується 33, до складу регіональних судів входять 320 суддів. Паризький регіональний суд є найбільшим, у ньому засідає 50 суддів, його поділено на декілька відділів.
До спеціалізованих судів належать: Рахункова палата, дисциплінарні суди (для розв'язання справ як всередині адміністративної системи — наприклад, для викладачів публічних навчальних закладів, так і за її межами — для архітекторів, лікарів тощо), суди з питань соціального забезпечення.
Апеляційні суди (їх 5) створено для розгляду скарг на рішення низових судів.
Вищим адміністративним судом Франції, а також головним консультаційним органом Уряду є Державна Рада, котра складається з п'яти відділів — чотирьох консультаційних і одного судового.
Члени Державної Думи не є посадовими особами суду, а державними службовцями. З одного боку — вони є незалежними, а з іншого — такими, котрі можуть бути замінені. Віковим обмеженням є досягнення 65 років.432
Французький адміністративно-судовий процес містить процесуальні правила, що є характерними і для цивільного процесу. В той же час є і такі правила, котрі притаманні лише адміністративній процедурі.
Адміністративний суд не має права самостійного порушення провадження, для цього необхідною є наявність позовної заяви. Суд є пов'язаним змістом позову. Але є і виняток з цього правила — «з мотивів публічного порядку», у відповідності з яким суд може сам виявити ініціативу і відмінити (скасувати) адміністративний акт, який прийнято некомпетентним органом або за межами, встановленими законом.
Характерним для адміністративно-судової проиелу-ри є принцип змагальності, суддя зобов'язаний при цьому грати активну роль, забезпечуючи громадянину правовий захист. Участь адвоката, за деякими винятками, не є обов'язковою, що, зокрема, відрізняє французький адміністративний процес від германського, де участь адвоката з адміністративних справ є обов'язковою. Рішення у справі приймається, як правило, у кол альному порядку. У рішенні відмічається факт порушення адміністрацією конкретних прав. Адміністрація зобов'язана виконати судове рішення і поновити права, що були нею порушені. При цьому судами скасовуються незаконні адміністративні акти, а заподіяна ними шкода має бути відшкодована. У випадку невиконання рішення органів адміністративної юстиції, на адміністрацію може бути покладено обов'язок сплати пені за кожен день прострочення виконання.
До недоліків адміністративного провадження можна віднести те, що адміністративний суддя, маючи право заборони певної діяльності апарату управління, в той же час не може зобов'язувати його до якихось дій.
Крім цього, як вже зазначалось, адміністративний суддя, зазвичай, може втручатися у діяльність адміністрації при наявності позову.