Право Індії

Цивілізація !ндії відрізняється від християнської або ісламської цивілізації. Для мусульман і християн основним є принцип Святого Писання, згідно з яким усі люди рівні перед Богом, за "образом і подобою" якого вони створені.

Норми, які регулюють поведінку людей, викладено в книгах, що називаються "шастри". Снують шастри трьох видів, адже, відповідно до індуського світогляду, світ спирається на три основи, і поведінку людей можна визначити трьома рушійними силами: доброчинністю, зацікавленістю (або інтересом) і задоволенням. Деякі шастри навчають людей, як вони повинні поводитися аби бути угодними Богу, і ця наука називається "дхарма". !нші шастри містять рекомендації щодо спеціального мистецтва керувати і способів розбагатіти (артха — наука користі і політики). Шастри розвивають також і таку науку, як кама — про отримання задоволення.

Кожен повинен поводитися так, як це приписано відповідній соціальній касті, до якої він належить і яка наслідує свої звичаї. Збори касти (панчаят) вирішують у місцевому масштабі всі суперечки, спираючись на думку громади. Найсуворішим покаранням є відлучення від громади.

У дхармі правові норми сформульовано і згруповано інакше, ніж у західному або мусульманському праві. Релігійні і правові приписи не відокремлені одне від одного. Книга, більшою мірою присвячена праву, називається "віавахара". В ній викладено принципи правосуддя і процесу, а також 18 видів суперечок, які охоплюють приватне і кримінальне право.

Автори сучасних творів про індуське право, які перебувають під впливом західноєвропейської моделі, більше уваги приділяють не тлумаченню дхарми, а нормам, які нині реально існують в !ндії.

У цих працях не розглянуто все те, що із західної точки зору належить до релігії, а аналізуються галузі права, які застосовуються до всього населення країни незалежно від їх релігійної належності.

Класичне індуське право зазнало значних змін під час британського панування, було також обмежено сферу його застосування.

Після проголошення незалежності Індії розпочалася діяльність з модернізації та уніфікації індуського права. Було здійснено законодавчу реформу. Конституція Індії скасувала систему каст. Усі питання, пов'язані зі шлюбом і розлученням, були суттєво реформовані Законом про шлюб 1955 р. Погляди на шлюб, котрий у концепції індуїзму розглядався як освячений союз, а з точки зору традиційного індуського права — як подарунок, що родичі жінки робили родичам чоловіка (тобто від жінки як "об'єкта" угоди, не вимагалася згода на шлюб, а сам шлюб був непорушним), були офіційно змінені новим правом Індії. Згідно з ним кожен з подружжя повинен висловити особисту згоду на шлюб, було заборонено багатоженство, передбачалася можливість розлучення, було встановлено мінімальний шлюбний вік як для чоловіків, так і для жінок. Зміни торкнулися й інших інститутів індуського права.

Власне індуське право в сучасний період набуло в Індії нових ознак. Воно залишається правом, яке застосовується лише до індуської частини населення. Було відкинуто чимало старих звичаїв. Однак прагнення індуського населення бути вірним традиціям і принципам індуської цивілізації простежується через усі трансформації, тому індуське право залишається сьогодні однією з фундаментальних концепцій соціального ладу країни.

Сучасне право Індії намагається змінити традиційні концепції релігійного права і побудувати його за зразками західної концепції світського права. Xоча законодавець офіційно може ліквідувати режим каст, дозволити шлюб між особами, які належать до різних каст, або замінити традиційні збори каст зборами адміністративно- територіальних одиниць, але він не в змозі так швидко змінити звички і світогляд, що мають столітні корені і пов'язані з релігійним сповіданням індусів, які переважають серед населення Індії. Вони продовжують жити так, як жили їхні пращури, дотримуючись власних традицій і звичаїв, особливо сільське населення. Успіх у перевихованні населення пов'язаний з розвитком сучасної економіки !ндії.

У період англійського панування і до проголошення незалежності право !ндії належало до сім'ї загального права. Що визначалося передусім термінологією і понятійним апаратом. Рішення, запропоновані індійським правом, могли відрізнятися від англійського права, однак не виходили за рамки загального права і використовували прийняті цим правом концепції і техніку. Після проголошення незалежності в праві !ндії залишилося багато назв і понять англійського права, хоча вони можуть і не відповідати за змістом тому, що це означає в загальному праві насправді, тобто назва не відповідає сутності.