4.1. Особи
Кодексу невідоме поняття юридичної особи. Тому мова йде тільки про особи фізичні, тобто про громадян. Щодо них чітко закріплений принцип рівності перед законом, право на повагу До приватного життя, а також передбачений судовий захист для запобігання зазіхання на таємницю приватного життя (ст.
9). Іноземець користується цивільними правами на засадах адекватності прав, наданих його державою французам.У першій же книзі Кодексу закріплені положення, що стосуються шлюбу. Зокрема, передбачається, що шлюб може бути укладений тільки за наявності згоди (в протилежному випадку він визнається нікчемним). Діти та батьки взаємно зобов'язані надавати утримання тому, хто знаходиться у нужді (ст. 203,205,207). При цьому утримання надається відповідно нужденності того, хто його потребує, та стану того, хто його дає. Взаємно допомагати та підтримувати один одного зобов'язані також подружжя. Зміни, що були внесені у 60-х-70-х роках XX ст., розширили права жінки, практично зрівнявши їх з правами чоловіка. Зокрема, передбачається, що подружжя зобов'язуються жити разом, але місце мешкання обирають за взаємною згодою (ст. 215). Кожен з подружжя володіє в шлюбі повною правоздатністю, та його права можуть бути обмежені тільки в силу режиму майнових відносин між ними або прямої вказівки закону (ст. 216). Кодекс передбачає можливість розлучення або роз'єднання подружжя.
Серед особливостей розлучення за взаємною згодою подружжя треба назвати те, що в цьому випадку вони не зобов'язані повідомляти причини розлучення, але повинні надати на затвердження судді проект угоди, яка визначає наслідки розлучення (ст. 230). Крім того, розлучення за взаємною згодою не може мати місця впродовж перших шести місяців шлюбу. Якщо згоди щодо розлучення сторони не досягли, то воно можливе через розлад сумісного життя (фактичне роздільне проживання впродовж 6 років) або внаслідок винних дій одного з подружжя.
Роз'єднання можливе за вимогою одного з подружжя на тих же підставах, що і розлучення. Різниця в тому,
410
що шлюб не припиняється, але відбувається поділ майна та припиняється обов'язок жити разом (ст. 299, 302). Спеціальний титул присвячений статусу неповнолітніх (повноліття наступає з 18 років), опіки над ними, а також звільненню з-під батьківської влади (емансипації). Неповнолітній звільняється з-під батьківської влади в силу вступу в шлюб або при досягненні 16 років суддею з опіки за заявою батька та матері або одного з них (ст. 476, 477). Емансипований неповнолітній вважається здатним до всіх дій цивільного життя (ст. 481), але при вступі до шлюбу або оформленні всиновлення зобов'язаний дотримуватися правил, встановлених для неповнолітніх. Крім того, він не може бути комерсантом (ст. 487).