2. Наполеон та його Цивільний кодекс
Після приходу до влади Наполеона та проголошення його 29 липня 1802 р. довічним консулом, політична ситуація та економіка Франції істотно змінюється на краще.
Період Консульства звичайно прийнято вважати золотим століттям французького народного господарства.
Перехід від розвалу до процвітання, який багато чому закінчився завдяки адміністративному таланту Наполеона, його умінню підбирати собі соратників та помічників у різних сферах, означав укріплення фінансової системи (франк залишався стабільною валютою до 1914 р.), поліпшення податків, закріплення банківсько-кредитної системи, розвиток промисловості, будівництва, сільського господарства. У 1802 р. вперше за 70 років бюджет був зве-
404
405
І
дений без дефіциту. Через три роки у Франції забули про безробіття, в країну повернулося процвітання.
Стабілізація політичного та цивільного життя, бурхливий розвиток економіки та торгівлі робили ще більш нагальною кодифікацію розрізнених актів цивільного законодавства.
Після того як до справи береться Наполеон, кодифікаційні роботи набувають необхідної організованості. Насамперед, Наполеон видав конституцію Консульства, відповідно до якої керування країною і законодавчою ініціативою переходили в руки консульського тріумвірату. Він сам був Першим консулом, два інших мали право лише. дорадчого голосу.
Відповідно до Конституції, проекти законів, відредаговані за доручення консулів Держрадою, мали бути передані потім консулами Трибунату, що міг їх схвалити чи відхилити, але не змінювати. Далі проект передавався на розгляд Законодавчим зборам, які могли прийняти чи відкинути проект, але без усяких дискусій.
Відтак Наполеон енергійно взявся за підготовку проекту Цивільного кодексу. 12 серпня 1800 року була створена комісія з чотирьох душ, у яку входили не революціонери, а досвідчені практики: фахівці по кутюмам Трон-ше та Біго де Преаміне (обидва — колишні адвокати при Паризькому суді) і фахівці з писаного права Порталіс і Мальвіль (суддя касаційного суду).
Протягом чотирьох місяців комісія підготувала проект, котрий після експертної оцінки касаційного та апеляційного судів був переданий на обговорення у Держраду.Держрада обговорювала проект редакційної комісії на 102 засіданнях, і на 67 з них головував і брав активну участь Наполеон. На засіданнях Держради він постійно зіставляв юридичне і життєве, миттєво схоплював суть абстрактних норм, різко обривав непотрібні суперечки, і знову надавав дискусії практичний і наочний характер. І постійно наполягав, щоб закони були написані ясною і зрозумілою мовою.
У багатьох випадках Наполеон вплинув і на зміст кодексу. Так, він особливо відстоював ідею сильної патріархальної родини. Його основна думка полягала в наступному: «Сильна родина у сильній державі з Наполеоном на чолі». Те, що він настільки наполегливо підтримував ідею розлучення «за взаємною згодою» та уси-
406
новлення, пояснюють його особистими інтересами. Наполеон уже тоді виношував плани заснування власної династії і з 1802 р. шляхом референдуму домігся довічного консульства і права призначення спадкоємця. З іншого боку, він знав, що в нього не буде дітей від шлюбу з Жозефіною Богарне і бачив вихід у повторному шлюбі й усиновленні, що дозволяло сподіватися на народження спадкоємця.
Особливо активно і навіть з натхненням він приймав участь в обговоренні питань власності. Він повністю поділяв точку зору Порталіса відносно того, що «право власності є основним правом, на яке спираються всі громадські установи, такі ж коштовні для кожної людини, як і його життя», і підкреслював необхідність «помножити кількість власників, що є твердою опорою безпеки та спокою держав».
Така позиція досить логічна: революція зневажала право власності, конфіскуючи майно церкви, емігрантів тощо. Але після того як перерозподіл відбувся і перемогли нові відносини власності, треба було їх закріпити. Тому Наполеон активно підтримував римську тезу про недоторканість власності і так активно виступав проти обмеження права спадкування.
У кінцевому підсумку Держрада вирішила, що Кодекс варто розбити і систематизувати по великих розділах і кожен розділ окремо приймати відповідно до процедури прийняття законів.
Але вже обговорення перших розділів виявило опір Трибунату, де засідали люди, що з невдоволенням зустріли скасування конституції Директорії і злет молодого генерала Наполеона.
Трибунат відкинув перші розділи Цивільного кодексу. Законодавчі збори наслідували приклад Трибунату.Наполеон відреагував адекватно. Він відкликав проект закону, оскільки «ще не досягнуті спокій і єдність, необхідні для прийняття такого важливого проекту». Потім «очистив» Трибунат від супротивників, скоротивши його до 50 осіб, і залишивши в його складі лише своїх прихильників. А ще через рік повернувся до проекту Цивільного кодексу. Тепер вже без утруднень Кодекс був прийнятий по титулах з березня 1803 р. по березень 1804 р. Нарешті, 21 березня 1804 р. був виданий закон,
407
що остаточно об'єднав усі ці частини в один «Цивільний кодекс французів».
Про те, яке велике значення Наполеон надавав Цивільному кодексу, можна судити зі слів, продиктованих ним Шарлю де Монтолону у вигнанні на острові Святої Олени: «Моя правдива слава полягає не в тому, що я виграв сорок битв; Ватерлоо затьмарить у пам'яті нащадків інші перемоги... Але що не забудеться ніколи і буде жити вічно, так це мій Цивільний кодекс». Саме з врахуванням настільки значної ролі Наполеона Бона-парта у створенні Кодексу цей законодавчий акт має також другу офіційну назву «Кодекс Наполеона».