4. Методологічні принципи порівняльно-правових досліджень
Методологія порівняльно-правових досліджень складається також із методологічних принципів як основоположних пізнавальних установок, в рамках яких проводяться порівняльно-правові дослідження.
Вони формуються в рамках і під впливом концептуальних підходів (ідей). Іншими словами, основоположні пізнавальні установки (методологічні принципи) формуються під впливом початкових думок, аксіоматичних ідей, що визначають загальні стратегії дослідження (концептуальні підходи), тобто їх співвідношенням є співвідношення конкретного і загального.Методологічні принципи, на думку В.П. Малахова, виступають як розумові передумови, пізнавальні алгоритми теоретичного збагнення предмета. Вони служать умовами проникнення в предмет і дозволяють конструювати смислову модель предмета в результаті його теоретичного збагнення. Вибір методологічних принципів зу-мовлює результат дослідження2.
Основними методологічними принципами порівняльно-правових досліджень є: принцип об'єктивності; принцип функціоналізму; принцип порівнянності; принцип всебічного урахування історичних, національних, економічних, соціально-політичних умов та ін.
1 Скакун О.Ф. Место общего сравнительного правоведения в системе юридических наук и его официальный статус // Порівняльне правознавство: сучасний
стан і перпективи розвитку: 36. наук. ст. / За ред. Ю.С. Шемшученка, О.В. Кресіна;
Упоряд. О.В. Кресін, О.М. Редкін. — К., 2006. — С 7.
2 Малахов В.П. Философия права: Учеб. пособие. — М.; Екатеринбург, 2002.
- С. 67.
Принцип об'єктивності в рамках методологи порівняльно-правових досліджень належать до найважливіших методологічних принципів, оскільки в порівняльному правознавстві немає і не повинно бути місця релігійним або культурним упередженням щодо тієї чи іншої правової системи або проти певного народу. «Головна мета порівняльного аналізу правових систем, — справедливо відзначає К.
Осакве, — не хвалити одну систему і ганьбити іншу, не обілити одну правову культуру і очорнити іншу, А зрозуміти історичні передумови формування кожної з них»1. Наприклад, у рамках даного принципу виходить на перший план дотримання» оптимальної різноманітності правових систем і підсистем (правових явищ, норм і інститутів) при їх класифікації, відповідно до якого необхідно уникати хаотичного захаращування системи непотрібною різноманітністю і визначення реальної цінності правових перетворень у правовій системі за загальним результатом правотворчою і правозастосовною практикою.Наступним методологічним принципом порівняльно-правових досліджень v принцип всебічного врахування історичних, національних, економічних, соціально-політичних умов, в яких, на думку М.М. Марченко, «виникають і розвиваються порівнювані правові норми, інститути, галузі і системи права. Даний принцип передбачає встановлення не тільки спільних рис і ознак порівнюваних правових систем, але і їх особливостей, а також специфічних ознак, властивих окремим системам; виділення головних і другорядних ознак і рис порівнюваних систем; порівняльне дослідження правової матерії не тільки в статиці, але й у динаміці і ін.»2.
Теоретична концепція функціоналізму виступає основоположним методологічним принципом порівняльного правознавства, який передбачає, що правова система володіє системоутворювальними атрибутами і загальносистемними закономірностями, що розглядають правову систему не просто як умову життя людей у державно організованому суспільстві, або як комплекс зв'язків між індивідуумами, а швидше, як достатньо самостійну цілісну
1 Осакве К. Размышление о природе сравнительного правоведения: некоторые
теоретические вопросы // Журнал зарубежного законодательства и сравнительного
правоведения. — 2006. — № 3. — С. 61.
2 Марченко М.Н. Курс сравнительного правоведения: Учебник. — М.: Зерцало, 2002. - С. 45.
62
X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО
X. Бехруз.
ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО63
освіту, основним завданням якої є самозбереження і самовідтворювання в різночасовому аспекті існування системи.
Функціоналізм розуміється К. Цвайгертом і X. Кьотцем як фундаментальна невід'ємна якість систем права, тобто порівнюється в праві лише те, що виконує одну і ту ж функцію1.
Правова система є функціональною системою, а щодо свого конкретного середовища, щодо суспільства — підсистемою, основним завданням якої є досягнення внутрішньої стабільності суспільства. Дотримання принципу функціоналізму дозволяє пояснити ті чи інші тенденції в розвитку правових систем різних типів і припустити можливі напрями їх еволюції.
Серед методологічних принципів також виділяється принцип порівнянності даних явищ і інститутів, який випливає з попе-реднього методологічного принципу, суть якого зводиться до того, що в процесі підготовки і проведення порівняльно-правових досліджень необхідно дотримувати вимоги, згідно з якою об'єкти порівняння повинні бути «порівнянними», інакше між ними в обов'язковому порядку повинен існувати прямий зв'язок2. Даний принцип прередбачає наявність у різних явищ, інститутів і установ спільних рис, ознак належності їх до одного і того ж роду або виду, наявність у них схожих структур, функцій, спільної сфери застосування, схожих завдань і цільових установок.
Як відзначав О.В. Сурілов, відносини, в яких об'єкти перебувають у процесі порівняння, називаються компаративними, а властивість (або властивості), за якими ці об'єкти утворюють компаративні відносини один з одним, називаються підставою порівняння. Головна функція порівняння полягає в зведенні порівнюваних державно-правових інститутів до певної єдності, завдяки чому вони стають якісно порівнянними і кількісно вимірними3.
Таким чином, використання методологічних принципів, разом із концептуальними підходами, дозволяє об'єктивно і всебічно досліджувати предмет порівняльного правознавства.
1 Цвайгерт К., Кётц X. Введение в сравнительное правоведение в сфере част
ного права: В 2 т. — Т. 1: Основы. — М.: Междунар. отн., 1998. — С. 50.
2 Тилле А.А., Швеков Г.В. Сравнительный метод в юридических дисциплинах.
— М.: Высш. шк., 1973. — С. 13.
3 Сурилов А.В. Теория государства и права: Учеб. пособ. — К.; О.: Вищ. шк., 1989. — С. 93.