3. Закономірності зближення правових систем і його форми
З перших днів формування і становлення порівняльного правознавства цілі і завдання, пов'язані зі зближенням правових систем, були домінуючими. Існують навіть ідеї про всесвітню уніфікацію права.
Завдання зближення правових систем набуває особливого звучання і в сучасному світі.Процес зближення правових систем має закономірний характер, зумовлений об'єктивними потребами розвитку людства на сучасному етапі. Даний процес відбувається як стихійно, так і планомірно. Наприклад, взаємодія у соціально-економічній сфері, зокрема торгівля в прикордонних районах. Іноді таке зближення здійснюється стихійно і законодавцеві залишається тільки зафіксувати його у відповідних нормативно-правових актах. Тим самим здійснюється уніфікація деяких правових норм різних держав.
' Лотман Ю.М. Внутри мыслящих миров. Человек — тест — семиосфера — история. — М.: Языки русской культуры, 1999. — С. 21-22.
2 Карбонье Ж- Юридическая социология. — М.: Прогресс, 1986. — С. 198, 201.
1 Осакве К. Размышление о природе сравнительного правоведения: некоторые теоретические вопросы // Журнал зарубежного законодательства и сравнительного правоведения. — 2006. — № 3. — С. 61-62.
120
X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО
X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО
121
Що стосується планомірного цілеспрямованого зближення,
то воно полягає в спеціально організованій діяльності держав із розроблення единообразного нормативно-правового акта, спрямованого на регулювання відповідних норм політичної, економічної, соціальної, гуманітарної та інших сфер життя суспільства. Тобто дана форма уніфікації — це спеціально організована діяльність з одноманітного правового регулювання в різних сферах міжнародних відносин.
Яскраво виражені сьогодні світові тенденції глобалізації неминуче ведуть до взаємодії, взаємовпливу національних правових систем.
Співвідношення національних правових систем рухоме, воно змінюється з урахуванням завдань узгодженого правового розвитку. Пошук і встановлення правильного поєднання юридичних засобів зближення вимагають великого вміння і постійних зусиль від теоретиків і практиків.Взаємодія правових систем за сучасних умов набуває найрізноманітніших форм. Цьому сприяє діалог правових систем і правові запозичення. Значною мірою на процеси зростаючої взаємодії і взаємовпливу окремих правових систем різних держав наприкінці XX — напочатку XXI ст. впливає розвиток сучасних систем комунікації.
Зближення правових систем може має не тільки у ряді традиційних галузей, наприклад у морському праві, де завжди панувало прагнення до одноманітності норм, але й сприймається новими галузями й інститутами права (наприклад космічне право, право повітряного простору, атомне право і ін.).
Нормативно-правова база зближення правових систем різна, тобто в рамках кожного напряму використовуються ті чи інші правові засоби. В одних випадках — це програми-проекти, модельні законодавчі акти, в інших — уніфіковані загальні норми, у третіх — правові стандарти, наукові концепції тощо. Природно, їх юридична сила неоднакова, оскільки вони можуть мати програмний, нормативно-орієнтуючий, рекомендаційний і обов'язковий характер.
Процес зближення національних правових систем, на думку Ю.О. Тихомирова, передбачає:
— розроблення загальної політики державного правового розвитку;
здійснення заходів із подолання правових відмінностей;
вживання заходів із вироблення спільних юридичних
правил1.
Існує думка, що процеси автономізації правових систем і одночасно їх поступово наростаюче до певної межі зближення можливі тільки між правовими системами, близькими за типом праворозуміння, наприклад взаємовплив можливий між системою загального права і романо-германською системою права, але не за участі традиційних і релігійних правих систем. Це спірна думка, оскільки, наприклад, модернізація ісламського права передбачає певну взаємодію і взаємопроникнення класичних положень і норм до сучасних умов.
І сам факт існування дуалізму в правових системах ісламських держав передбачає певну взаємодію і доповнення між правовими системами різного типу праворозуміння.Із цього приводу С.С. Алексеев відзначає, що зближення правових систем відбувається не тільки між правовими системами однієї сім'ї, але й між самими правовими сім'ями. Наприклад, «шлях прецедентного права характерний для єдиного («спіль-ного») європейського права в цілому, у формуванні якого значну роль відіграє Люксембурзький суд Європейських Співтовариств, що виробляє в контексті вирішуваних справ прецедентів для співтовариства єдині принципи»2.
Зближення правових систем передбачає певну адаптацію національних законодавств до загальноприйнятих міжнародних стандартів. Це питання актуальне для держав, що утворилися на пострадянському просторі (постсоціалістичному просторі), які прагнуть включитися в загальноєвропейські структури і процеси. Так у багатьох із цих держав розгорнулися дебати навколо скасування такого виду покарання, як страта, мораторій на яку встановлено під впливом права Європейського Співтовариства. Так, наприклад, базовими документами, що визначають процес адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу і здійснення інтеграції України в Європейське Співтовариство,
1 Тихомиров Ю.А. Курс сравнительного правоведения. — М.: НОРМА, 1996.
- С 74.
2 Алексеев С.С. Право на пороге третьего тысячелетия: Некоторые тенден
ции мирового правового развития — надежда и драма современной эпохи. — М.:
Статут, 2000. — С. 69.
122
X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО
X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО
123
є прийняті Радою Європи на Копенгагенському саміті в 1993 р. Декларація і Угода про партнерство та співпрацю між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами 1994 p., а також Указ Президента України «Про програму інтеграції України в Європейський Союз» 2000 р. і Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» 2004 р.
Адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу — це поетапне прийняття і впровадження Україною нормативно-правових актів, розроблених з урахуванням законодавства Європейського Союзу.
Адаптація проводиться для забезпечення відповідності законодавства України зобов'язанням, які випливають з Угоди про партнерство і співпрацю, розвитку національного законодавства у напрямі його наближення до законодавства ЄС і забезпечення високого рівня підготовки в Україні законодавчих актів, створення правової бази для інтеграції України в ЄС. Адаптація законодавства ЄС є планомірним процесом, який складається з трьох окремих етапів, на кожному з яких досягається певний ступінь відповідності законодавства України законодавству ЄС у певних сферах.Упродовж першого етапу адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу передбачається розвиток правової системи України згідно з вимогами, визначеними в декларації, у напрямі встановлення верховенства права, забезпечення прав людини, функціонування ринкової економіки; приведення законодавства України у відповідність до вимог Угоди про партнерство і співпрацю та інших міжнародних договорів, які стосуються співпраці України та ЄС.
Надалі процес адаптації полягатиме в перегляді законодавства України у сферах, визначених Угодою про партнерство і співпрацю, з метою забезпечення його приблизної відповідності законодавству ЄС; правовому забезпеченні створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС та підготовки до асоційованого членства України в ЄС.
І, нарешті, адаптація законодавства спрямована на укладення Угоди про асоціацію між Україною та ЄС; підготовку розширеної програми гармонізації законодавства України із законодавством ЄС з метою забезпечення інтеграції України до спільного ринку ЄС.
Як відзначає Ю.О. Тихомиров, «узгоджений» правовий розпиток держав можна розглядати стосовно чотирьох основних напрямів і форм їх проведення:
зближення законодавства, коли визначається спільний
курс держав у даній сфері, напрями, етапи зближення, способи
зближення;
гармонізація законодавства, коли узгоджуються спільні
підходи, концепції розвитку національних законодавств, виробляються спільні правові принципи і окремі рішення;
ухвалення модельних законодавчих актів;
уніфікація законодавства, коли розробляються і вводяться в дію загальнообов'язкові одноманітні юридичні норми
(правила)1.
Таким чином, зближення і взаємодія правових систем сучасності — явище глобальне, характерне для розвитку права у XXI ст., що має закономірний характер. Це особливо помітно на регіональному рівні, коли економічні, геополітичні і культурні процеси об'єднують держави. Затвердження пріоритету міжнародного права також веде до того, що в національних правових системах збільшується кількість одноманітних стандартів. Основними способами зближення правових систем є гармонізація законодавств і уніфікація правових норм. Важлива роль у цьому процесі відводиться імплементації норм міжнародного права в національне законодавство і наданню міжнародної правової допомоги.