5. Британський конституціоналізм
Британський конституціоналізм — унікальне правове явище. Старовинне і міцне коріння, традиції парламентаризму, монархічна форма правління — усе це формує фактичну і юридично унікальну Конституцію Великобританії.
До цього дня немає як основного закону єдиного писаного нормативно-правового акта.
До писаних належать тільки акти, що видаються Парламентом, тобто статути. Судові ж прецеденти, як і конституційні звичаї, англійські вчені відносять до неписаної частини права.Конституція Великобританії включає джерела, які умовно класифікуються на 4 групи: статути, судові прецеденти, конституційні звичаї і доктринальні джерела.
Статутне право, як уже наголошувалося, складається з актів Парламенту, прийнятих з 1215 р. (дата ухвалення Великої хартії вольностей) із питань конституційного права. Проте не всі статути визнаються частиною конституції. До найбільш важливих
актів, що розглядаються як конституційні, прийнято відносити статути, що регулюють:
структуру, повноваження і взаємини палат Парламенту (закони про Парламент 1911 і 1949 pp., акт про перів 1963 р., акт про палату общин 1978 p.);
правове положення особи (наприклад Велика хартія вольностей 1215 p., Габеас корпус акт 1679 p., Білль про права 1689 p.);
виборче право (акти про народне представництво 1949, 1969, 1974, 1983 pp. та ін.);
статус монарха (акт про престолонаслідування 1701 p.);
організацію території і місцеве самоврядування (акти про місцеве правління 1972, 1985 pp.);
— акт про з'єднання із Шотландією 1706 р. та ін.
Таких актів сьогодні налічується більше 40 '.
Прецедентне право як джерело британської Конституції —
це сукупність судових рішень із конституційних питань, що є обов'язковими при розгляді в майбутньому аналогічних справ. Необхідно підкреслити, що сфера дії прецедентів у конституційному праві Великої Британії є достатньо обмеженою.
У теперішній час вона, в основному, зводиться до регулювання питань щодо привілеїв корони. Хоча історично прецедентному праву відводиться дуже значна роль у формуванні англійської конституції, судові рішення із часом отримують статутне оформлення.Конституційні звичаї, що йменуються також угодами, регулюють важливі питання державного життя. Наприклад, згідно зі звичаєм, монарх не може не підписати акт, прийнятий обома палатами парламенту.
Конституційна угода — це правила політичної поведінки, обов'язкові для тих, хто їх застосовує. Вони не є в чистому вигляді правовими нормами, оскільки в більшості своїй не користуються судовим захистом, але розглядаються як своєрідне дже-рело британського конституційного права, оскільки на їх основі формується правосвідомість2.
1 Иностранное конституционное право: Учебник / Под ред. В.В. Маклакова.
- М.: Юристъ, 1996. — С. 45-46.
2 Дайси А.В. Основы государства и права Англии. 2-е изд. — М., 1907. — С. 426.
342
X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО
X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО
343
Конституційні звичаї є своєрідним джерелом британської Конституції. Вони є важливою ланкою правової системи. Разом із тим, звичаї не визнаються судами, тобто порушення угод не спричиняє юридичної відповідальності. Конституційні звичаї є правилами, які регулюють здійснення всіх дискреційних повноважень, що залишилися ще в корони, — як тих, якими користується сам король, так і тих, які здійснюються міністерством.
Під доктринальними джерелами британської Конституції розуміються думки правознавців у галузі конституційного права. До них звертаються тоді, коли виявлено прогалину через відсутність статуту, прецеденту або звичаю, що регулюють певні відносини. Необхідно підкреслити, що за останній час використання доктринальних джерел судами помітно активізу-валося.
Таким чином, незважаючи на відсутність писаної конституції, за обсяг джерел, що містять норми конституційного права, жодна конституція світу не може порівнятися з британською «конституцією».