<<
>>

6. Судова система Англії

Судовий процес у системі англійського загального права має змагальний характер, який будується на процесуальній рівності сторін і розділенні функцій між обвинуваченим, захистом і судом.

У такому процесі обвинувач доводить винність обвинуваченого, а суд виступає як арбітр у процесі. Для змагального процесу характерний розгляд справ судом присяжних. Докази оцінюються за внутрішнім переконанням суддів.

Велике значення в модернізації судової системи Англії відіграв закон про суди 1971 p., який ліквідував ряд судових інстанцій, уніфікував діяльність судів відповідних округів, а головне, створив новий суд — суд корони, що входить до системи вищих судів країни.

Закон про суди і правове обслуговування 1990 р. демократизував судовий процес, запровадив невідому раніше англійському загальному праву категорію правозаступників (адвокатів), підірвавши тим самим корпоративні, що існують ще із часів середньовіччя,

монополії баристерів1 і соліситорів2. З 1985 р. в Англії, разом з обвинувачами, за дорученням поліції і потерпілих почала діяти система державних обвинувачів по найбільш важливих кримінальних справах.

При збереженні традиційної змагальності в кримінальному про-цесі зросла роль поліції. Законом 1994 р. про поліцію і докази по кримінальних справах діяльність поліцейських органів ставиться в чіткі рамки. Це стосується арештів, обшуків, вилучення предметів злочину і навіть використання електронних пристроїв і комп'ютерних даних.

Вища судова інстанція в Сполученому Королівстві — Палата лордів. Вона приймає до розгляду апеляції, головним чином, на ухвали по цивільних і кримінальних справах, винесені апеляційними інстанціями Англії і Уельсу, а також (тільки по цивільних справах) — Шотландії. Від імені Палати лордів справи розглядаються судом Палати лордів, який складається з лорд-канцлера, що очолює його, «ординарних лордів по апеляції» і тих перів, які в минулому посідали вищі судові посади, зокрема всі колишні лорд-канцлери.

Судова система Англії складається з вищої і низової ланки судових органів.

До категорії вищої ланки судових органів належать такі суди.

Верховний суд Англії і Уельсу очолюється лорд-канцлером. Він включає три самостійні судові установи — апеляційний суд, високий суд і суд корони.

Апеляційний суд розглядає в колегіях із трьох або більше суддів апеляції на ухвали інших судів. До нього входять лорд-канцлер, колишні лорд-канцлери, лорд — головний суддя й інші вищі судові діячі, а також до 18 лордів — апеляційних суддів. Апеляційний суд має цивільне і кримінальне відділення.

Високий суд складається з трьох відділень — королівської лави, канцлерського і сімейного відділень. До нього входять лорд-канцлер та інші вищі судові діячі, а також до 80 рядових суддів.

1 Баристери — адвокати, які представляли інтереси клієнтів у судових ін

станціях всіх рівнів, стаж роботи яких дозволяв їм в подальшому заняти посаду

судді.

2 Соліситори — адвокати, які представляли інтереси клієнтів у низших

судових інстанціях.

344

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

345

Відділення королівської лави уповноважене розглядати по першій інстанції найбільш складні цивільні справи і апеляції на вироки магістратських судів по кримінальних справах.

Суд корони, створений в 1971 р. замість ряду колишніх судів, розглядає справи про злочини, що переслідуються за обвинувальним актом, а також апеляції на вироки і рішення магістратських судів, які розташовані в найбільших містах Англії й Уельсу.

До низової ланки судових органів Англії належать суди графств і магістратські суди.

Суди графств (їх налічується понад 350) є основними органами цивільного правосуддя, що розглядають по першій інстанції близько 90% цивільних справ. Межі території, в якій діє відповідний суд графства, визначаються лорд-канцлером. Він же має право скасовувати, об'єднувати або засновувати нові суди графств.

Магістратські суди розглядають у сумарному порядку (без присяжних) основну масу кримінальних справ (до 98% на рік).

Вони можуть виносити вирок засудженим лише до штрафу або позбавлення волі на строк, як правило, до шести місяців. Якщо магістрати доходять висновку, що обвинувачений заслуговує суворішого покарання, вони передають справу до суду корони. Магістрати проводять також попереднє слухання у справах про злочини, що переслідуються за обвинувальним актом. У ході цих слухань вони вирішують питання, чи є достатньо доказів для віддавання обвинуваченого суду корони.

До судової системи Англії також входять спеціалізовані суди різної компетенції. Наприклад, з 1964 р. установлено промислові трибунали, що складаються з трьох членів, які розглядають спори між підприємцями і працівниками, зокрема скарги на неправильне звільнення і т. ін. У 1956 p., щоб не допустити монополізації виробництва і торгівлі, було встановлено суд із розгляду скарг на обмеження свободи підприємництва, зокрема угоди про ціни і умови поставок товарів і послуг, скарги на порушення правил добросовісної торгової практики; прохання про звільнення від податків з міркувань суспільного інтересу.

Важливе місце в англійській судовій системі й у кримінальному процесі займає суд присяжних. Реформою судів 1971 р. було

зроблено спробу централізувати підбір присяжних, який здійснюється не шерифами, як це було раніше, а підбирається чиновниками, призначеними лорд-канцлером. Процеси демократизації торкнулися і інституту засідателів присяжних, для яких з 1972 р. скасовано майновий і понижено віковий цензи.

Усі вказані вище зміни отримали відображення в законі 1974 р. про присяжних. Необхідно підкреслити, що роль судів присяжних у кримінальному процесі Англії в останні десятиліття дещо знизилася через розширення кількості справ, що розглядаються суддями одноособово без участі засідателів присяжних.

346

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

347

<< | >>
Источник: X. БЕХРУЗ. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО. ПІДРУЧНИК 2009. 2009

Еще по теме 6. Судова система Англії:

  1. Главный теоретик позднего меркантилизма в Англии - Томас Мен (1571-1641). Он был членом, правления Ост-Индской компании и правительственного торгового комитета. В 1664 г. была издана его книга "Богатство Англии во внешней торговле, или баланс нашей внешней торговли как регулятор нашего богатства".

    Ниже излагаются основные положения этой книги, в которой с позиций меркантилизма обосновывается внутренняя и внешняя экономическая политика государства.