Перші наслідки нової ери.
Руський соймовий клюб розбив ся, бо посли: Антоневич, Кулачковський, Герасимович, Ба- рабаш, о. Сірко, Рожанковський, і Король зажадали, щоби п. Романчук зложив достойнство голови клюбу, а посли: Романчук, Савчак, о.
Січинський, Телишев- ський, о. Мандичевський, Охримович, Гурнк, о. Га- морак і Окуневський постановили далі творити сой- мовий клюб.По закінченню соймових нарад вислав виділ політичного Товариства „Народна Рада" у Львові письмо до п. Юліяна Романчука з з а я в о ю п о в н о ї c о л і д a p н о c т и, при чім сказано, що солідарне поступованне Русинів народовців з елементами, не- признаючими нашої самостійности національної і права до культурного розвою нашої нації як такої, — є неможливе, бо при солідаризуванню Русинів народовців з тими елементами в політичнім діланню — національна та політична програма Руси галицької почала що раз більше затемнюватись з очевидною шкодою для всесторонного розвою руського народу.,.
Відтак, 9. грудня 1890. p. оголошено в і д о з в у д о P у c н н і в г а л и ц ь к о ї з e м л і, підписану єпископатом, нашими соймовими посламн і виділом „Народної Ради", та на день 26. грудня 1890, скдркано загальні збори членів Товарнства „Народна P а д а“ у Львові, на котрих однодушно одобрено становище, яке заняли пп. Романчук і товариші і вибрано п. Романчука головою ,.Народної Ради“...
Але на сім не скінчило ся. B краю скликувано м a c о в і в і ч а, на котрих одобрювано ясне постав- ленне руської справи в Галичині і внголошувано
”) B дійсности не заключено ніякої угоди, опертої на позитивних умовах, — ані з Поляками ані з австрійським прави- тельством, а все скінчилось на побажаннях.
Історія політ, думки
признання п. Романчукови та засипувано його письмами похвальними, а з другого боку партії: руссофіль- ська і радикальна намагались викликувати недовірє супроти особи п. Романчука та розбивати народну партію.
За сим рухом проти „нової ери“ пішла була також частина нашого студентства. Зокрема, у Відні члени товариства „С і ч“ під проводом Иосифа Партицького постановили відновити зносини з pyc- софільським товариством „Буковиною", щоб разом валити політику п. Романчука і народовців. A відтак сі подвиги віденських „кнайп“ описувано в „Червоній Руси“ — на потіху Руссофілів... Таке то бувало у нас страшие завзяттє проти своїх, хоча його не конче було треба...Ta народна партія не зважала на ті супротивности і неоправдані докори, ба навіть посуджування про зраду народу, а старалась на всіх областях життя використати усі полекші уряду, щ о б и д о б у т и д л я народуспромогусвобіднійшого розвою власними силами. Маючи те на увазі піднесено прапор національно-політичний: орґанізація у внутрі і акція на вні.
Сим часом доходила X. сесія Ради державної до кінця, а правительство графа Таффого стратило більшість в парляменті, бо старочеська партія зачалась розпадати, а молодочеська партія не допускала до переведення „чесько-німецької угоди“. Тоді відрочено в дні 20.грудня 1890, Раду державну, та в місяці січні1891.р. її розвязано. Міністерскарбу д-р Юліян Дунаевскі уступив та на його місце прийшов д - p E м і л ь Ш т а й н б a x, визначний соціяль- ний політик, що мав виповнити занедбання свого попередника в напрямі реформи австро-угорської ва- лютн. B році 1892. перепровадив вінустійненнє ко- p о н о в о ї з о л о т о ї в а л ю т и в A в c т p і ї.
Заки се сталось прийшли нові вибори до P а д и д e p ж а в н о ї під авспіціямн нової ери. Зокрема, правительство графа Таффого хотіло ратува- тись сими виборами, щоби допровадити до поро- зумління народів.
Зараз по урядовім розписанню виборів до Ради державної оголосив Руський центральний ко- м і т e т відозву передвиборчу до Русинів, з 29. січня 1891. Сей комітет зложено з відпоручників: наших послів, Товариства політичного „Народна Рада“ і князів церкви, значить з трьох Груп народної партії. Гo- ловою комітету вибрано п. Юліяна Романчука. Pyc- софільська партія провадила акцію виборчу під фірмою „Ради русскої" та радикальна партія також пі- - шла окремо і поставила своїм кандидатом д-ра Ce- верина Даниловича на Коломийський округ виборчий. Таким способом пішла акція виборча шляхом боротьби міжпартійної, при чім не обійшлось без демаґоґічних кличів, мов би руські народовці запродали правительству p у с ь к о г о X л о п а...
A вислідом виборів з 2. марта 1891. p. було те, що до Ради державної вийшло в c e г о c і м о x п о - c л і в з н a p о д н о ї п a p т і ї: Юл. Романчук, K. Te- лишевський, Ол. Барвінський, Адольф Подляшецький, Ксенофонт Охримович, о. Корн. Мандичевський і о. Иосиф Брилинський. Що такий вислід виборів не міг нікого зпоміж Русинів вдоволити, се є самозрозуміле, бо Русини не одержали навіть половинн мандатів, які мали з виборів в p. 1873, та які їм належали ся на підставі ординації виборчої. Отсе було перше розчарованнє з нової ери...