Штрайки рільничі, 1902. p.

Досі зривали ся у нас громади чорноробів — селян і від часу до часу тягнули за море, в світ за очн. B сім році пішла боротьба сих чорноробів, безземельних хліборобів иншим шляхом.

ЬТОРІЯ ПОЛІТ. ДуМКИ 24

в селі Чижикові, львівського повіту та відтак перейшов на повіти: Тернопіль, Перемишляни, Бібрка, Скалат і инші. Пригадались наші робітники також п. Цєлєцкому за його виступи проти „Просвіти". Ta в значно переважаючій части покінчились ті рільничі штрайки корисно для наших селян, бо плата сільського робітника піднеслась у двоє або й висше.

Рільничі штрайки дали привід нашим студентам до скликання українсько-руської молоді університетської на нараду до Львова, щоб вирішити: що далі?.. Наради відбулись в днях 25, 26 і 27. липня 1902, під проводом Теофіля Меленя, та приймили предложения референта E в г e н a K о c e в и ч а. Тут стверджено, що сецесія наших студентів не повернула справи університету так, як мож було сподівати ся. Тому постановлено справу університетську переиести на ширше поле політичної і соціяльної боротьби мас народних проти польських шляхотських верховодів, та п e p e p в а т и c e ц e c і ю. Маючи на меті боротьбу проти сили і власти постановила наша молодь вести її разом зі зорганізованими масами народу, та проголосила, що ніякі публичнї причини не стоять на ререпоні до вписів на львівськім університеті.

Систематична праця між народом, зосібна при рільничих штрайках, покликала у нас і молоде поколінне на шлях соціяльно-національної самооборони.

Ta коли Народний Комітет, як виконуючий орґан національно- демократичної (народної) партії візвав цілу нашу суспільність до солідарности і піддержування рільничого штрайку в інтересі народу, то польська шляхта звернула ся до намісника графа Пініньского і до правительства у Відні о поміч та рішучу інтервенцію. За польськими дворами заявилась руссофіль- ська „Р у c c к а я P а д а“, та видала безуспішний маніфест до народу проти штрайків, а намісник граф Пініньскі візвав дня 1. серпня 1902, населеинє, щоб заховувалось спокійно та поступало законно, бо в противнім разі наступлять виємкові зарядження. Але вже в сім часі сотки селян запроторено у вяз- ниці та польська преса накликала суди до строгого

покарання бунтівників. При отсім не обійшлось без жертв — в людях.

Наш нарід, нє зважаючи на всякі супротивности, видержав сю п e p ш у ф а з у ш т p а й к о в о ї б о - ротьби та остаточний білянс штрайковий був економічно корисний для селянства.

Ширший Народний Комітет зібрав ся в дні 29. вересня 1902. p. та на підставі предложевдх звітів узнав, що штрайки e корисні для нашого народу, рішив утворити окремий фонд штрайковий і о p- ґ а н і з у в а т и д а л і x л і б о p о б c ь к і ш т p а й к и. Рівночасно візвав він послів сторонництва, щоби вели найострійшу опозицію проти польської більшости соймової; ствердив, що центральне правительство є відповідальне за се, що діесь в краю і візвав послів парляментарних, щоби ужили найострійших средств парляментарної боротьбн.

B сім часі видав був о. митрополит Шептиць- к и й: замітний лист пастирський, змісту політичного. Він сказав у сім посланію, що в товариськім життю духовенства партійні роздори політичні — не повинні находити приступу, — значить, що наше духовенство не має політикувати, а займати ся своїм покликаннєм. Далі закинув о. митрополит, що наша молодь своїми різкими виступами впливає на напрям політики, та що в нашім політичнім проводі рішають „молоді вожди".

A як галицькі Руссофіли відплачували ся о. ми- трополитови за його охорону, показуесь з висказу крил. о. A н т о н а П e т p у ш e в и ч а перед російським кореспондентом M. Сукенниковим, що тоді був в Галичині, щоб поінформувати ся про відносини національні в нашім краю. Старенький о. Петрушевич сказав йому: „Нами рядить мнтрополит, митрополитом Єзуіти, Єзуїтами Папа, — та все йде у нас спокійно і тихо“..

Справа рільничих штрайків нашого народу стала голосна в Австрії і поза кордоном.

26.