2.6. Відповіді знавців права (response prudentium)

На початку римської державності роль юристів відігравала одна з колегій жерців – понтифіки, які становили замкнену касту. Зрозуміло, що за таких обставин вони тримали юридичні знання в таємниці й консультували громадян Риму в цивільних справах за гроші.

Правові форми їх діяльності виходили з практичної доцільності та були втілені у  трьох формах: a) cavere – складання формул приватних актів на прохання окремих осіб (заповіти, акти купівлі-продажу тощо); б) agere –поради щодо  позовів і порядку ведення справи; в) respondere – відповіді на юридичні питання, що надходили від приватних осіб.

Юристи мали авторитет як глибокі знавці права. Зрозуміло, що вони надавали тлумачення чинному праву, а у випадках наявності пробілів чи практичної непридатності застарілих норм права юристи пропонували власні рішення. Найвищого розквіту римська юриспруденція досягла за часів принципату, коли центр правотворчої діяльності був перенесений від преторів до правознавців. Юристи, діставши таке право, давали консультації ніби від імені монарха, принцепси ж через авторитет юристів дістали опору своєї влади.

Розквіт діяльності юристів припадав на I-III ст. У ІІ ст.  н.е. юрист Клавдій  розробив на допомогу суддям сім пунктів судового розгляду: причина злочину, особа злочинця і потерпілого, місце, час, якість, кількість, наслідки злочину.

У добу принципату юристи написали ряд творів консультаційного характеру, а саме: інституції (institutiones) – підручники для осіб, які вивчають право; коментарі (commentaris) – тлумачення чинного права, переважно преторського; дигести (digesta) – коментарі, які містили критичний розбір висловів юристів-попередників; регули (regulae) – збірки стисло викладених юридичних правил й афоризмів. Крім того, вони склали  численні юридичні трактати і навіть монографії, як-от «Фрагменти» Ульпіана (III ст. н.е.), «Сентенції» Юлія Павла та відомі «Інституції судді» Гая (II ст. н.е.).

Теоретичні розробки юристів спонукали римських імператорів провести кодифікування права, але свого розквіту ця діяльність досягла за часів не римського, а ромейського імператора Юстиніана.

                                2.7. Систематизаційна діяльність Юстиніана

Першим був створений Кодекс (Codex), який являв собою зведення  конституцій. У лютому 528 р. Юстиніан заснував комісію з десяти осіб і доручив їй скласти нову збірку конституцій, причому правознавцям дозволили скорочувати і змінювати, де потрібно, старі конституції, викидати застарілі й укладати нові конституції. За рік кодекс був готовий. Він об’єднав у порядку преторського едикту імператорські конституції з часів Адріана (роки правління – 117-138) до Юстиніана.

Кодекс другого, виправленого видання оприлюднений у листопаді 534 р. Він містив близько 4600 конституцій. Усі вони набули юридичної сили. Кодекс Юстиніана був поділений на 12 книг, причому наголос був зроблений на приватному праві, якому присвятили сім з дванадцяти книг. Інші ж містили норми адміністративного та кримінального  права.

Закінчивши конституції, Юстиніан вирішив розпочати кодифікування права. У 530 р. він заснував комісію у складі шістнадцяти осіб  під головуванням найвидатнішого знавця права Трібоніана, і доручив їй скласти збірку витягів з творів класичних юристів, яка б називалася «Digesta», або «Pandectae».

Система розподілення матеріалу в Дигестах було запозичена з Кодексу Юстиніана і коментаря римського правознавця Ульпіана. Дигести об’єднали витяги з 275 творів 38 юристів, кожен з яких супроводжувався  зазначенням прізвища римського правознавця і назвою його твору.  До складу Дигестів увійшли п’ятдесят книг,  кожну з яких поділили на титули. Кожен титул одержав заголовок, з якого було одразу ж зрозуміло зміст титулу. Кожний титул складався з фрагментів творів класичних юристів у тому вигляді, який він мав у оригіналі. Але члени комісії мали опрацювати вказані тексти відповідно до реальної ситуації у галузі права, чинного в імперії ромеїв. Тому їм належало викреслити старі терміни або замінити їх іншими, спорідненими.

Праця коментаторів була в основному механічною, і за три роки збірка  була готова. 16 грудня 533 р. її опублікували, а 30 грудня того ж року вона набула чинності, замінивши всі раніше вживані твори юристів. Проте головною умовою використання матеріалу з Дигестів було те, що в усіх сумнівних випадках єдиним тлумачем законів міг бути тільки імператор.

Рішенням  Юстиніана була створена ще одна комісія під головуванням Трібоніана, якій належало розробити текст офіційного підручника з приватного права, який одержав назву «Інституції» (Institutiones). Підручник ділився на чотири книги, а книги – на титули. Після видання Дигестів і Кодексу законодавча діяльність Юстиніана не припинилася. Знову видавалися  конституції під назвою Novellae. Під час відродження римського права у Західній Європі всі чотири елементи збірки Юстиніана одержали узагальнену назву Звід цивільного права (Corpus  juris civilis).