Позовна давність

Позовна давність — це строк, протягом якого особа, права якої порушено, мала право звертатися з позовом до суду. Як інститут позовна давність виникла досить пізно і класичне римське право її не знало.

Позовній давності передували законні строки.

Основна відмінність законних строків від позовної давності полягала в тому, що:

Законні строки не такі тривалі — один рік для спорів про рухоме і два роки в спорах про нерухоме майно. Позовна давність — З0 років.

Сплив законного строку погашав не тільки можливість захисту права в суді, а й саме право.

Законні строки не зупинялися і не переривалися, що було притаманне позовній давності.

Строк позовної давності починався з моменту закінчення дії договору або з моменту порушення позадоговірного права. Якщо термін закінчення договору не встановлено, перебіг позовного строку починався за 7 днів з вимоги кредитора. У речових спорах перебіг починається з того моменту, коли власнику стало відомо, у кого знаходиться його річ.

Строк позовної давності в Стародавньому Римі міг перериватися та зупинятися. Перерва наставала у разі підтвердження боргу та відміни позову. Тоді строк переривався і перебіг починався спочатку. Час, що сплив до перерви, до уваги не брався.

Зупинення тільки на певний проміжок часу перебігу позовної давності могло бути викликане певними обставинами, після усунення яких її термін продовжувався. Час перерви до загального строку позовної давності не включався. Зупинення позовної давності могло мати місце під час військових дій, епідемій тощо.

Семінарське заняття

Виникнення суду.

Загальні поняття про легісакційний, формулярний та екстраординарний процеси.

Поняття та види позовів.

Особливі засоби преторського захисту.

Позовна давність Термінологічний словник actio bonae fidei — позов доброї совісті

actio ficticia — позови з фікцією

actio in personam — особистий позов

actio in rem — речовий позов

actio stricti iuris — позов суворого права

actio utilis — позов за аналогією

actiones rei persecutoriae (реіперсикуторні позови) — позови про поновлення порушеного майнового права, штрафні позови, що мали на меті покарати порушника штрафом, та позови, спрямовані на відшкодування збитків і покарання відповідача

actor — позивач

aeris confessio — визнання боргу

evocatio — повістка до суду

extra ordinem — поза встановленим порядком

fictio — фікція

in ius vocatio — виклик до суду

interdictum (інтердикт) — розпорядження претора про заборону певних дій

iudex — суддя

iudicia privata — суд у приватних справах

iudicia publica — суд у публічних справах

iudicium — розгляд справи в суді (друга стадія процесу)

ius — розгляд справи у претора (перша стадія процесу)

litis contestatio — засвідчення спору

restitutio (реституція) — поновлення в первісному стані

reus — відповідач

sportulae — судове мито

stipulatio (стипуляція) — усна обіцянка щось зробити або сплатити певну суму грошей

udicatum — судове рішення

введення у володіння — заходи, що забезпечують збереження певного майна або спрямовані на виконання інших дій. Завдання для перевірки знань 1.

Які види судового процесу існували в Стародавньому Римі?

Скільки стадій мав цивільний судовий процес?

Які Ви знаєте позасудові способи захисту прав?

Відмінність законних строків від строків позовної давності. Рекомендована література 1. Дождев Д. В. Римское частное право: Учеб. для вузов / Под общ. ред. академика РАН д-ра юрид. наук, проф. В. С. Нерсесянца. — М.: НОРМА, 2002. — С. 183—251.

Підопригора О. А. Основи римського приватного права: Підруч. для студ. юрид. вузів і ф-тів. — К.: Вентурі, 1997. — С. 44—62.

Новицкий И. Б. Основы римского гражданского права. — М: Юрид. литература, 1972. — С. 42—59.