<<
>>

Поняття та види пактів

На відміну від контрактів, пакти були результатами взаємних домовленостей, що ґрунтувалися на довірі і не захищалися в позовному порядку. Пакти вважалися неформальними договорами.

Однак, вони мали юридичне значення, оскільки їх захищав претор спеціальним едиктом «De pactis et conventionibus», де зазначалося: «Я захищу пакти, укладені не зі злого умислу і не всупереч законам, плебісцитам, постановам сенату, едиктам і декретам принцепсів, і не в обхід будь-чого з цього.» (D. 2.14.7.7). Однак, суть цього едикту зводилася до негативної форми захисту. Тобто, захистом був забезпечений тільки відповідач і здійснювався як заперечення (exeptio pacti conventi) з посиланням на укладений пакт. З огляду на те, що забезпечення пактів позовом не було, вони отримали назву «голі пакти» (pacta nuda).

Незважаючи на відсутність позовного захисту, обсяг укладення пактів постійно зростав, оскільки така форма була досить зручною. Крім того, з розвитком торгівлі та промисловості виникали неформальні угоди, що не підпадали під жоден із встановлених видів контрактів. Тому поступово деякі види пактів отримують позовний захист. Отже, виникає два види пактів — pacta nuda («голі пакти»), не забезпечені позовним захистом, і pacta vestita («одягнені пакти»), забезпечені позовом. Залежно від юридичної природи та джерел захисту останні поділялися на види: pacta adiecta — пакти, приєднані до контракту, що захищався позовом, pacta praetoria — пакти, що отримали захист від претора, і pacta legitima — пакти, що отримали імператорський захист через закріплення в імператорських законах.

Пакти, що приєднані до контрактів (pacta adiecta). Pacta adiecta — це додаткові до будь-якого виду контракту умови, що доповнювали його. Пакти використовувалися тоді, коли чітко встановлена форма контракту не дозволяла сторонам включити певні, важливі для них умови. Метою пактів було внесення певних змін до контракту, зокрема, надати сторонам додаткових прав або, навпаки, покласти на них додаткові обов’язки.

Існувало два способи приєднання пактів до контракту: під час укладення останнього або за якийсь час після цього (ex intervallo).

Перший варіант приєднання використовувався частіше, оскільки сторони переважно одразу обговорювали всі умови (і контракту, і пакту). Наприклад, особи, що укладали договір купівлі-продажу будинку, домовлялися, що він не одразу переходить до покупця, а якийсь час залишається у володінні продавця. У разі порушення пакту сторони мали право звернутися до суду за захистом своїх прав (навіть якщо контракт не був порушений).

Другий варіант приєднання пактів характеризується тим, що такий пакт укладали за якийсь час після укладення контракту. Такий пакт міг мати місце, якщо сторони виявили бажання внести певні зміни до свого зобов’язання. Цей пакт також мав позовний захист, але з врахуванням певної специфіки. Пакт, приєднаний до контракту через певний час, захищався в суді лише в тому разі, якщо він покращував становище боржника (наприклад, пакт спрямований на зниження пені). І навпаки, якщо метою приєднання пакту було погіршення становища боржника, він позовного захисту не отримував.

<< | >>
Источник: Агафонов С. А.. Римське право: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни.— К.: КНЕУ,2005.— 143 с.. 2005

Еще по теме Поняття та види пактів:

  1. 1. Поняття та види інвестицій
  2. 143. Недобросовісна конкуренція: поняття і види
  3. 28. Поняття й види представництва в суді.
  4. § 1. Поняття діяльності та її види
  5. 1. Поняття і види капітального будівництва
  6. Тема 19. Поняття та види спадкоємства
  7. § 2. Поняття, види та елементи позову
  8. 3. Поняття і види підприємницької діяльності
  9. §2. Криміналістичне поняття діяльності та її види
  10. § 2. Поняття і види тактичних комбінацій
  11. Об'єкти правовідносин: поняття, види
  12. §1. Поняття і види форм прав
  13. 83. Поняття і види робочого часу.