§ 3. Моніторинг земельних ресурсів та його значення

Система контролю за використанням та охороною земель пе­редбачає ведення їх моніторингу. Моніторинг земель є складовою частиною моніторингу навколишнього природного середовища і являє собою систему спостереження за станом земельного фонду нашої країни, у тому числі земель, розташованих у зонах радіоак­тивного забруднення.

Моніторинг земель дістав закріплення у ЗК. Більш конкретно його структура, завдання і зміст визначені у Положенні про моні­торинг земель. Об'єктом моніторингу є весь земельний фонд неза­лежно від форм власності на землю. Залежно від охоплюваних те­риторій розрізняють глобальний (пов'язаний з міжнародними нау­ково-технічними програмами), національний (охоплює всю терито­рію України), регіональний (на територіях, які характеризуються єд­ністю фізико-географічних, екологічних та економічних умов) і ло­кальний (на територіях нижче регіонального рівня, аж до територій окремих земельних ділянок й елементарних структур ландшафтно-екологічних комплексів) моніторинг.

Зазначений моніторинг складається з систематичних спостере­жень за станом земель (зйомки, обстеження й розвідування), вияв­лення змін у ньому, а також з оцінки цього стану і процесів, пов'язаних з землями. Спостереження залежно від строків та періо­дичності їх проведення поділяються на базові (вихідний стан об'єк­та спостережень на момент початку ведення моніторингу земель), періодичні (через рік або більше) та оперативні (фіксують поточні зміни).

Здійснення моніторингу земель забезпечує Держкомзем за учас­тю Мінекоресурсів, Мінагрополітики, Української академії аграр­них наук, Національного космічного агентства та інших мініс­терств, відомств і установ. Основою його технічного забезпечення є національна автоматизована інформаційна система.

Інформація, отримана у процесі ведення спостережень за ста­ном земельного фонду, узагальнюється по районах, містах, облас­тях, АРК, а також по окремих природних комплексах і передаєть­ся пунктам збору автоматизованої інформаційної системи облас­них, Київського і Севастопольського міських головних управлінь земельних ресурсів та Державного комітету по земельних ресурсах і єдиному кадастру АРК.

396

татів оцінки стану земельного фонду складаються щорічні допові­ді, оперативні зведення, прогнози та рекомендації, які подаються до місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самовря­дування і Держкомзему для вжиття заходів, спрямованих на запо­бігання наслідкам негативних процесів.

Основними напрямами державної політики України у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки передба­чене створення Державної системи екологічного моніторингу, складовою частиною якої повинен стати земельний моніторинг.

Державна система екологічного моніторингу — це інтегрована інформаційна система, що має здійснювати збирання, збереження та оброблення екологічної інформації з метою відомчої та ком­плексної оцінки та прогнозування стану природних середовищ, біоти та умов життєдіяльності, вироблення обґрунтованих рекомен­дацій щодо прийняття ефективних соціальних, економічних та еко­логічних рішень на всіх рівнях виконавчої влади, вдосконалення відповідних законодавчих актів, а також виконання зобов'язань України за міжнародними екологічними угодами, програмами та проектами.

На відміну від контролю за використанням і охороною земель, що є управлінською діяльністю у сфері державного управління зе­мельним фондом, моніторинг земель передбачає збирання, узагаль­нення, оцінку і передачу інформації про стан земель і пов'язані з ними зміни.

397