§ 3. Юридична техніка

Шнкитя і види юрвднчжої техamp;ікн. Зміст нормативно-правоиих актіі викладгйться шляхом певних правий, повних засобів, при-йоМЇв формулювання, розгляду, прийняття та, опублікування юридичних актів.

Юридична техніка -:це сукупність Прийомів, правил, засо

бів підготовки! розробка, оформлення І систематизації нор-

мативно-правових і індивідуально-юридичних актів.

її використання при виданні правових норм е необхідним для адекватного вираження волі законодавця, зрозумілого пересічним громадянам, та їх одноманітне застосування. Високий рівень юридичної техніки відображає стан правової культури суспільства, забезпечує ефективність законодавства і дотримання законності.

За юридичною силою і призначенням нормативно-правових актів можна виділити три види юридичної техніки - законодавчу, правозастосовчу та інтерпретаційну.

Законодавча техніка - це сукупність правил, засобів та прийомів систематизації законодавства, її метою є доведення законодавства до певної досконалості, за якої е відсутніми прогалини, двозначність юридичних понять, суперечливість нормативно-правових актів.

Правозастосоеча техніка містить набір правил, прийомів та засобів формулювання і прийняття індивідуально-правових актів (вирок суду, наказ ректора тощо).

Інтерпретаційна техніка - це сукупність правил, засобів та прийомів роз'яснення змісту правових норм, вказівок з приводу їх застосування. Цей різновид юридичної техніки використовується, зокрема, у рішеннях Конституційного Суду України (наприклад, рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо

4?ї§-              РОЗДІЛ 5. ПРАВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

офіційного тлумачення термінів «район» та «район у місті», які застосовуються в пункті 29 частини 1 статті 85, частині 5 статті 140 Конституції України, і поняття «організація управління районами в містах», яке вживається в частиш 5 статті 140 Конституції України та в частині 1 статті 11 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ», а також щодо офіційного тлумачення положень пункту 13 частини 1 статті 92 Конституції України, пункту 41 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» стосовно повноваження міських рад самостійно вирішувати питання утворення і ліквідації районів у місті (справа про адміністративно-територіальний устрій) від 13 липня 2001 року.

Законодавча техніка: прийоми, правила і способи. Рівень юридичної техніки багато в чому свідчить про рівень юридичної культури. У першу чергу юридична техніка стосується питань юридичної термінології, правил розробки, викладення і систематизації вормативно-правових актів, побудови юридичних конструкцій (цілісних і стійких сполучень юридичних засобів), форми нормативного акта, прийоми та правила викладення його змісту..

Юридична термінологій - це система юридичних термінів, тобто словесних визначень понять, що використовуються при викладенні змісту закону чи іншого нормативного акта.

Вона передбачає так звану термінологічну уніфікацію: однозначність, загальне визнання, стабільність і доступність термінів, визначеність та чіткість у викладенні нормативно-правового матеріалу, що виключає різне розуміння думки законодавця.

Однозначність - це вживання терміна в даному законі в одному й тому ж значенні.

Загальне визнання - вживання відомих термінів, а не придуманих законодавцем для даного закону.

Стабільність - сталість термінології, а не її мінливість з кожним новим значенні.

Доступність ~ простота й адекватність терміна змісту норми права.

Глава 21, Правотворчість              457

Існує три види термінів, які вживаються в юриспруденції: загальновживані (споруда, навколишнє середовище тощо), спеціально-технічні (депозит, безробітний, страйк) та спеціально-юридичні (колективний договір, юридична особа тощо).

Юридичні конструкції - це чіткі, відпрацьовані наукою та законодавчою діяльністю, перевірені практикою, типізовані схеми правовідносин.

Відпрацьованість цих конструкцій є показником досконалості законодавства.

Форма нормативно-правового акта стосується:

способів викладення (абстрактний і казуїстичний);

формулювання заголовків статей і частин тексту;

юридичної мови.

Абстрактний спосіб викладення характеризується тим, що ознаки явищ, незважаючи на їх різноманітність, викладаються в загальному вигляді і виражаються абстрактними поняттями.

Казуїстичний спосіб викладення, навпаки, характеризується врахуванням індивідуальних ознак явищ, їх видів та фактів; називаються ті чи інші випадки - казуси.

До формулювання заголовків статей і частин тексту, юридичного стилю і юридичної мови висуваються такі вимоги:

логічна послідовність викладу;

відсутність протиріч усередині нормативного акта і, у цілому,

у системі законодавства;

компактність нормативного матеріалу;

ясність і доступність мови закону;

точність і визначеність формулювань і термінів, уживаних у

законодавстві;

-              усунення множинності нормативних актів з однієї проблеми.

Відступ від зазначених вимог може призвести до юридичних

помилок власне юридичного (прийняття декларативних норм, тобто їх незабезпеченість матеріальними ресурсами та необхідними юридичними засобами тощо), логічного (тавтологія - повторення одного терміна в іншому чи визначення одного невідомого терміна через інший невідомий тощо) чи граматичного (наявність громіздких конструкцій, що ускладнюють розуміння смислу нормативно-правового акта) плану.