§ 6. Система законодавстваі її співвідношення з системою права

Категорія «система законодавства» є однією з найпоширеніших у сучасній юридичній науці та юридичній практиці. Важливе місце вона посідає і в теорії права. Особливістю цього поняття (категорії) є його використання для позначення певних сукупностей, не завжди однакових за формою і за рівнем юридичної сили нормативно-правових актів, які приймаються різними органами держави, посадовими особами, самоврядувальними організаціями.

цінності суспільства.

Під системою законодавства умовно, згідно з термінологією, що склалася в навчальній літературі, маємо на увазі усю систему чинних, взаємодіючих нормативно-правових актів. В більш повному обсязі це поняття може бути визначене як форма існування права, спосіб надання юридичного значення нормам права, засіб їх організації та поєднання в конкретні статті, нормативні приписи, нормативно-правові акти, інститути і галузі законодавства.

Системі законодавства притаманна низка ознак, які характеризують її як статичну і функціональну.

267

РОЗДІЛ XVIII

СИСТЕМА ПРАВА І СИСТЕМА ЗАКОНОДАВСТВА

По-друге, система законодавства має вертикальну (ієрархічну) будову. Це означає, що нормативно-правові акти розташовані в ній залежно від їх юридичної сили, яка визначається місцем відповідного органу в державному апараті. По-третє, вона характеризується цілісністю, системністю, єдиною спрямованістю. Кожний нормативно-правовий акт діє, хоча і самостійно, але в єдиній системі відповідно до тих завдань і цілей, які закріплені в Конституції, законах, інших вищих за юридичною силою актах. Окрім того, кожний нормативно-правовий акт перебуває в ієрархічних, супідрядних зв'язках з іншими нормативними актами. По-четверте, система законодавства має інтегративний ха-рактер. Ця її властивість виражається в тому, що вона водночас є і юридичним джерелом права, і формою його існування. Від того, наскільки оптимально система законодавства інтегрує в собі нормативно-правовий матеріал, залежить ефективність правового регулювання.

Важливим теоретичним і практичним завданням є встановлення правильного співвідношення між системою права і системою законодавства . Вирішення його на належному рівні має на меті забезпечити доступність законодавства, скорочення непотрібної кількості актів, її узгодженість між собою та ін. При цьому важливо мати на увазі ще одну обставину. Історично склалося так, що термін «право» використовується не тільки в юридичному розумінні. Його застосовують при визначенні як правових, так і таких можливостей, які випливають із корпоративних норм, зокрема з статутів політичних партій при визначення прав і обов'язків їх членів. Щодо терміна «законодавство», то він склався в добу Нової історії, коли буржуазні демократичні держави (перший вид держави громадянського типу) почали масово закріплювати в письмовій формі нормативи, що склалися в результаті багаторазового повторення певного виду відносин.

Однією із форм взаємодії права і законодавства є їх взаємо-вплив у процесі формування та розвитку. Законодавство може істотно впливати на розвиток формування права. В одних випадках цей вплив зводиться до оформлення права. Відбувається це тоді, коли суспільні відносини набули очевидної юридичної значущості (визначається це передусім їх повторюваністю). В 268

інших випадках — законодавство може викликати до життя право, окремі його підрозділи. Наприклад, закони про підприємництво, про власність в Україні сприяли формуванню галузей підприємницького права, істотно вплинули на розвиток цивільного права. Важливим напрямком впливу законодавства на розвиток права є формуванню правових режимів кожної галузі права. Тут без участі держави право, по суті, не змогло б набути тих якостей, що перетворили б його на одну із загальнолюдських цінностей. Зворотна сторона їх взаємодії — це вплив права на формування та розвиток законодавства, завдяки чому воно набуває певних якостей як з точки зору його змісту, так і з точки зору форми.

Отже, система законодавства і система права є поняття одного ряду, але вони не тотожні. Це дає підставу розглядати і характеризувати ці системи як відносно самостійні категорії і явища з притаманними їм ознаками. Ці ознаки і є важливими показниками відмінностей між ними.

Які ж це ознаки? Зупинимося на них:

право є завжди вираженням справедливості. Закони та інші

нормативно-правові акти можуть виражати як справедливість

(бути правовими), так і несправедливість (бути неправовими);

якщо система права має об'єктивний характер, то система

законодавства залежить від суб'єктивного фактора — діяльності

законодавця, інших суб'єктів правотворчих повноважень;

право як явище завжди виступає як система норм, а зако

нодавство як система нормативно-правових актів;

ці системи різняться своїми первинними елементами.

для системи права первинним елементом є норма права, то для

системи законодавства ним є нормативно-правовий припис.

Юридичні норми — це той будівельний матеріал, з якого склада

ються конкретні галузі права. В законодавстві ці норми втілю

ються в окремих статтях нормативного акта або приписах

всередині статей;

система законодавства і система права не збігаються за об

сягом. Система законодавства ширша за систему права, оскільки

дуже часто включає те, що не може бути віднесеним до норм пра

ва, — різні програмні положення, вказівки на мету і мотиви ви

дання тих чи інших актів;

6) системи різняться за значенням і роллю, які має для них

предмет і метод правового регулювання. Якщо, наприклад, для га

лузі права характерна однорідність суспільних відносин, що нею

регулюються, а також застосування одного головного методу пра-

269

РОЗДІЛ XVIII

СИСТЕМА ПРАВА І СИСТЕМА ЗАКОНОДАВСТВА

вового регулювання, то для галузі законодавства це не обов'язково. Предмет галузі законодавства становлять, як правило, різнорідні суспільні відносини, а саме: відносини в державному управлінні, відносини в народному господарстві, види господарської діяльності тощо. Різними в цьому разі є і методи, що застосовуються для регулювання суспільних відносин галузями законодавства; 7) система права і система законодавства різняться за своєю внутрішньою (вертикальною) будовою. Так, відносно системи права поняття «вертикальна структура» має умовний характер, для неї характерна логічна побудова за обсягом — норма права, інститут права, підгалузь права, галузь права. Вертикальна ж структура системи законодавства має ієрархічний характер, оскільки вона побудована відповідно до юридичної сили нормативно-правових актів, яка передусім визначається місцем право-творчого органу в державному механізмі.