§ 4. Правова система

Загальна характеристика правової системи. Як зазначалося вище, правова система є більш широкою категорією, ніж система права, і означає, по суті, сукупність усіх правових явищ у суспільстві.

Правова система - це сукупність взаємопов'язаних між собою систем права та засобів її реалізації.

До основних елементів правової системи належать:

система права і система законодавства;

правові відносини;

юридична практика, тобто діяльність правотворчих, правова-

стосовчих і правоохоронних органів;

правова політика і ідеологія;

правосвідомість і правова культура;

юридична наука і освіта тощо.

Усі зазначені елементи правової системи можна розташува-, ти на п'яти рівнях: суб'єктному, інтелектуально-психологічному, нормативно-регулятивному, організаційному та соціальному.

Суб'єктний рівень виділяється для того, щоб підкреслити значення суб'єктів права як системоутворюючих матеріальних чинників правової системи. Саме люди (у т.ч. громадяни держави, Іноземні громадяни й особи без громадянства) та їх об'єднання (громадські організації та рухи, акціонерні товариства та не-комерційні організації, держава в цілому) мають суб'єктивні права і відповідні юридичні обов'язки, виступають реальними елементами правової системи.

Інтелектуально-психологічний рівень формує праворозуміння конкретної людини, а також індивідуальну і суспільну правосвідомість. Сукупність таких різноякісних явищ, як знання, почуття, емоції, релігійні та ідеологічні догми і погляди, моральні постулати, дають можливість людині сприймати та оцінювати правову реальність, виробляти ставлення до неї і мотиви правової поведінки.

Глава 19. Право, законодавство, система              405

Регулятивно-статична функція правової системи передбачає вплив на суспільні відносини шляхом їх закріплення в тих чи інших інститутах права.

Регулятивно-динамічна функція правової системи знаходить вираження у впливі права на суспільні відносини шляхом оформлення їх динаміки.

Комунікативна функція правової системи забезпечує одержання учасниками правовідносин інформації про позицію держави щодо необхідної, дозволеної чи забороненої поведінки.

Охоронна функція правової системи полягає в охороні загаль-нозначущих, соціальне важливих, політичних, економічних, культурних, національних, особистих та інших відносин, їх недоторканність і відповідно до цього - витіснення явищ, що шкодять цим суспільним відносинам.

Існує кілька критеріїв типології правових систем різних держав:

Спільність генезису (історичних передумов виникнення і

подальшого розвитку) правових систем.

Спільність основних юридичних джерел права.

Єдність у структурі системи права і норм права.

Спільність принципів регулювання суспільних відносин.

Єдність юридичної техніки.

З урахуванням цього в науці виділяється близько двохсот національних правових систем.

Національна правова система - це правова система конкретного суспільства, що відображає його соціально-економічну, політичну і культурну своєрідність.

Національні правові системи об'єднуються в групи, які можна об'єднати в шість правових сімей: сім'ю загального права, романо-германську правову сім'ю, релігійну правову сім'ю, соціалістичну правову сім'ю, сім'ю звичаєвого права та змішані правові сім'ї (табл. 19.5).

Правова сім'я — це сукупність національних правових систем, заснованих на спільності їх історичного формування, структури права, методів і форм його реалізації.

Сім'я загального права. Сім'я загального права має ще назву англ о -американської правової сім'ї.

Ангяо-американська правова сім'я - сукупність національних правових систем, що мають спільні риси, які виявляються в:

- єдності закономірностей і тенденцій розвитку на основі норми, що сформульована суддями в судовому прецеденті, який, у свою чергу, домінує як форма права;

404РОЗДІЛ 4.

певними засобами функціонування правової системи. Вплив правової системи на суспільні відносини перетворює останні у правовідносини, які сприяють впливу права на поведінку учасників суспільних відносин, що наділені взаємними правами, обов'язками і відповідальністю.

Ідеологічна підсистема - право розуміння кожної людини чи суспільства в цілому, правосвідомість і правова культура, можливість оцінити правове буття і обрати для себе можливий варіант поведінки - правомірний чи неправомірний.

Функціональна підсистема - правотворчість, дія права, правове виховання, правова поведінка, правовідносини, юридична практика. Через них формується, змінюється і здійснюється правова діяльність.

Комунікативна підсистема - сумарні зв'язки всіх підсистем правової системи суспільства, які в цілому визначають ефективність правового регулювання, законність і правопорядок.

Функції правової системи виражають її сутність, напрям впливу на суспільні відносини, потреба у здійсненні якого обумовлена існуванням правової системи як соціального явища. Функції виражають найсуттєвіші риси правової системи і спрямовані на здійснення головних завдань на даному етапі розвитку. Вони являють собою, як правило, напрями активного впливу правової системи, що впорядковують певні види суспільних відносин.

У правовій системі виділяють такі основні функції: інтегративну, регулятивну, охорону і комунікативну.

Функція інтеграції суспільства - це об'єднання різних верств населення для досягнення певного рівня життя, певної важливої ідеї. Наприклад, для України такою ідеєю є побудова демократичного громадянського суспільства і демократичної, соціально-правової держави. При цьому правова система шляхом взаємодії з політичною, економічною, духовною та іншими соціальними системами повинна діяти для досягнення основної мети -національної і соціальної злагоди та забезпечення інтересів людини і всього суспільства. Вона має організовувати і стимулювати поведінку і діяльність людей таким чином, щоб вони були солідарні з прогресивними загальнолюдськими принципами і нормами.

Регулятивна функція правової системи знаходить вираження у формуванні нормативної основи, нормативних зразків діяльності, їх включення в масову за масштабами професійну правосвідомість і поведінку. Регулятивна функція може бути регулятивно-статичною і регулятивно-динамічною.

Глава 19. Право, законодавство, система              407

Специфіка американської правової системи полягає в тому, що:

•              при наявності юридичного прецеденту як основного джерела

права законодавство США також має суттєвий вплив на пра

вову діяльність, що пояснюється наявністю в США писаної

Конституції;

»  за територією нормативно-правові акти США поділяються на загальнофедеральні та нормативні акти штатів;

у нормативно-правових актах США (так само, як і в умовах

англосаксонської правової системи) відтворюються норми,

створені судовою практикою;

на відміну від англосаксонського права право США характе

ризується більш вільною дією правила прецеденту. Якщо Апе

ляційний суд та Палата лордів Великобританії пов'язані влас

ними прецедентами, то Верховний суд США і верховні суди

окремих штатів ве вважають за потрібне керуватися власни

ми прецедентами;

значно зросла роль правотворчих форм систематизації зако

нодавства, хоча ва загальнофедеральному рівні ця система-

тиаація має характер консолідації прецедентів, а не створен

ня нових норм;

з метою введення одноманітності в правове регулювання най

важливіших форм суспільного життя федерації створюють

ся типові закони (кодекси) для штатів;

судова влада в США має більше значення і наділена більш

широким обсягом компетенції. Іноді суди вирішують спра

ви, що потребують політичної оцінки;

суди штатів здійснюють юрисдикцію незалежно один від одного;

інститут присяжних має в США більше значення, ніж в Англії;

конституційний контроль в США здійснюється загальними

судами - федерації та штатів (чого немає у Великобританії).

Саме суди можуть визнати той чи інший акт неконституцій

ним.

акту судового захисту, тобто акт формально діє, але, по суті,

втрачає чинність;

судова влада в США є менш централізованою, ніж у Велико

британії.

Система європейського загального права. До системи європейського загального права належать Ірландія і Шотландія. Джерелами права в шотландській правовій системі є:

юридичний прецедент;

юридичний трактат, що має «інституційне значення», тобто

правова доктрина (наприклад. Інституції Юстиніана);

406РОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРАВА

поділі права на загальне право і право справедливості, у ви

знанні закону лише після апробування його судовою практи

кою;

домінуванні процесуального права над матеріальним;

відсутності поділу права на приватне і публічне, а також га

лу аевого поділу;

казуїстичному характері норми права1.

Географія сім'ї загального права представлена такими країнами, як Великобританія, Ірландія, СІПА, окремі країни Британської співдружності (Канада, Австралія, Нова Зеландія). Проте в сім'ї загального права можна виділити чотири групи правових систем: англосаксонську, американську, групу систем європейського загального права і групу систем позаєвропейського загального права.

Англосаксонська група правових систем. До англосаксонської правової системи належать такі частини Великобританії, як Англія (англійська правова система) та Уельс (уельська правова система).

Основними джерелами англосаксонського права є:

судовий прецедент;

правовий звичай;

3)правова доктрина;

4) принципи права.

Система англосаксонського права складається з чотирьох категорій:

кримінальне і цивільне право;

публічне і приватне право;

матеріальне і процесуальне право;

муніципальне і публічне міжнародне право.

Співвідношення нормативно-правового акту і судового прецеденту полягає в тому, що нормативно-правовий акт потребує певної апробації за допомогою судового прецеденту.

Нормативи о-правові акти в рамках англосаксонської правової системи малокодифіковані.

Американська правова система. До американської правової системи насамперед належать СІЛА. Саме тому не існує американської групи правових систем, адже лише одна країна утворює цю правову систему.

1 Див.: Скакун О.Ф. Теория государства й права: УчеСннк. - X., 2000. —С. 590 і наст.

Глава 19. Право, законодавство, система              409

На відміну від Канади, США та Великобританії австралійська правова система має такі риси:

В Австралії загальне право є єдиним для всіх штатів Сіх шість)

і територій (північна і столична).

Законодавство Австралії є дворівневим - законодавство сою

зу і законодавство штатів.

Чітко розділені компетенція союзу і компетенція штатів, проте

може існувати їх спільна компетенція. У випадку колізій

пріоритет залишається за загальносоюзними нормами.

Систематизація законодавства здійснюється в основному у

формі консолідації, хоча в окремих штатах проводяться спроби

кодифікації.

б. Сучасне реформування законодавства проводиться з метою встановлення одноманітних законів Союзу і штатів.

Для Нової Зеландії є характерним:

1) поділ судових прецедентів на обов'язкові (прецеденти, що з'явилися а Новій Зеландії) та переконуючі (прецеденти, що з'явилися в інших країнах англо-американської правової сім'ї);

2} наявність систематизованого законодавства у формі консолідації.

Ромаво-гермакська правова сім'я. Інша назва романо-гер-манської правової сім'ї - сім'я континентального права.

Хоча романо-германська правова сім'я поширена в основному в країнах континентальної Європи, проте її вплив на інші регіони (Латинська Америка, Африка, країни Близького Сходу, Японія, Індонезія тощо) досить суттєвий.

Романо-германська правова сім'я - це сукупність національних правових систем держав, що мають спільні риси, які виявляються в єдності закономірностей та тенденцій розвитку на основі давньоримського права та його застосування до нових національних умов1.

Історично разом із давньоримським правом на континентальне право значно вплинули місцеві норми-звичаї варварів та канонічне право Римської церкви.

Характерними рисами романо-германської правової сім'ї є:

домінування нормативне-правового акта як основного дже

рела права;

чітка ієрархічність системи джерел права;

поділ системи права на дві підсистеми - приватне і публічне

право;

диференціація і кодифікація галузей права;

1 Див.; Скакун О.Ф. Теория государства й права: Учебнии. - X., 2000. - С. 669,

408РОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРАВА

закони, що прийнята парламентами Шотландії та Великобри

танії;

акти Європейського союзу, які стали джерелом права після

вступу в ЄС самої Великобританії.

Щодо Ірландії, то основними рисами її правової системи є Те, що:

джерелом права визнається закон і судовий прецедент;

визнається англійська доктрина судового прецеденту, згідно

з якою рішення вищих судових інстанцій вважаються обо

в'язковими для них самих та нижчих судів;

продовжують діяти судові прецеденти, що містять рішення

вищих судів Ірландії, які з'явилися ще до її приєднання до

Англії. Ці норми прецедентів входять до системи загального

права Ірландії і мають низку незначних відмінностей від

англійського права у сфері регулювання земельних догово

рів та відносив;

у сфері законодавства зберігають значення ті акти, що були

прийняті парламентом Ірландії як до 1921 року (до утворен

ня самостійної держави), так 1 иісля 1921 року, у тому числі

акти Стормонтону (парламент Ірландії у 1929-1972 роках);

найважливіші галузі законодавства не кодифіковані, хоча

парламентські акти мають характер консолідованих норма

тивних актів;

активно розвивається система делегованого законодавства, яка

дозволяє уряду і міністерствам приймати постанови 1 накази

9 найважливіших питань суспільного життя.

Система позаєвропейського загального права. Характерна для Канади, Австралії та Нової Зеландії.

Основними джерелами права канадської правової системи є:

закони, що видаються канадським парламентом (статутне

право);

норми права справедливості, що створені Судом справедли

вості лорда-канцлера в Лондоні ХУ-ХУІ століть;

прецеденти! норми англійського загального права.

Незважаючи на те що Канада е британським домініоном, а англійська королева є главою держави в Канаді, сучасне канадське ораво має своє досить специфічні риси:

система канадського загального права є самостійною;

система канадського статутного права є дворівневою внаслі

док того, що Канада є федерацією;

кодифіковані акти лише на території франкомовної канад

ської провінції Квебек.

41 ОРОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРАВА

норма права е загальним абстрактним правилом поведінки,

що встановлюється законодавцем чи уповноваженими ним

органом;

суди займаються виключно тлумаченням правових норм, а

не створюють їх;

правова наука романо- герм енської правової сім'ї є абстракт

ною внаслідок того, що юристи європейського континенту

мислять категоріями норм і інститутів. Наслідком цього е

правовий формалізм юриспруденції.

Романо-германська правова сім'я поділяється на романську групу правових систем і германську групу правових систем.

До романської групи належать Італія, Франція, Іспанія, Португалія, Бельгія, Люксембург, Нідерланди. Провідна роль у цій системі належить праву Франції.

До германської групи належать ФРН, Австрія, Швейцарія тощо. Провідну роль у цій системі відіграє право ФРН.

У рамках романо-германської правової сім'ї значно знижена роль правової доктрини та судової практики.

Релігійна правова сім'я. Релігійна правова сім'я - це сукупність національних правових систем держав, що мають спільні риси, які виявляються в єдності закономірностей та тенденцій розвитку на основі релігійної норми як основеого джерела права, що являє собою тісне переплетення юридичних, моральних та міфічних приписів, які склалися природним шляхом і визнані державою.

Виходячи з цього визначення, можна сказати, що право в релігійній правовій сім'ї формується як невід'ємна частина релігії. Релігійні тексти мають нормативний характер, а акти світської влади як джерела права виковують лише допоміжну роль.

Для релігійної правової сім'ї характерна відсутність чітко вираженого галузевого поділу внаслідок впливу релігії.

Релігійна правова сім'я об'єднує групи мусульманського, індуського, іудейського та християнського права. Характеризується фундаментальним значенням релігійних вчень у поєднанні з тривалим* збереженням общинного устрою.

Характерна для країн, що сповідають як державну релігію католицизм (Ватикан), іслам (Іран), індуїзм (Індія), іудаїзм (Ізраїль).

Найпоширенішими з правових систем, що входять до релігійної правової сім'ї, є мусульманська та індуська правова системи.

Мусульманське право - сукупність релігійних, моральних і правових норм, що підтримуються державою і склалися на основі ісламу у тлумаченні вченими-богословами і правознавцями1.

Див. Скакун О.Ф. Теория государства й права: Учебник. - X., 2000. - С. 634.

Глава 19. Право, законодавство, система              411

Традиційно мусульманське право домінує в країнах Близького і Середнього Сходу та Перської затоки (Іран, Ірак, Йорданія, Туреччина, Кувейт, Афганістан тощо), Африки (Сомалі, Танзанія, Кенія, Єгипет та ін.). Малайзії, Індонезії тощо.

Дещо впливовим є мусульманське право на Балканах (Албанія, Косово), у Росії (Татарстан, Чечня, Інгушетія) та в Україні (кримські татари).

Приклад 19.1

Г. Пбб про основні риси мусульманського праве

Перша характерна риса мусульманського права полягає в тому, що воно містить вчення про обов'язки, і ці обов'язки е двозначними: обов'язки стосовно Бога (правовірність та дотримання ритуалів) і обов'язки стосовно інших людей. Але внаслідок того, що і ті, і інші приписані Богом, між ними немає відмінностей.

Друга характерна особливість цього права — його практичність та неспе-кулятивність. Мусульманські законодавці виявляють мало зацікавленості в загальних принципах права. Основа права - комплекс конкретних приписів, що містяться в Корані. Виходячи з цієї основи і залучаючи як додаток матеріали хаднсів, законознавці розробляли правила поведінки — публічні та приватні (як би ми їх назвали), але виключно в подібних конкретних термінах. Після дослідження кожного конкретного випадку ці етичні характеристики визначалися Іа шкалою, що складалася з п'яти рівнів: зобов'язальні, рекомендовані, дозвільні (нейтральні), несхвальні та заборонні.

Третя істотна риса полягає в тому, що протягом перших трьох років ісламської ери завдання правового забезпечення та класифікації законів надзвичайно поглинала інтелектуальну енергію ісламської общини. Не лише теологи, мухаддіси та судді-практики, а й філологи, історики, белетристи робили внесок у скарбницю правової літератури і брали участь в обговоренні правових питань. Навряд чи у будь-якому іншому суспільстві право проникало так глибоко в життя та суспільну думку, як у ранній мусульманській цивілізації.

Джерело: Гибб Г. ПринципьІ интеграции й роль права в исламском об-

ществе // Сравнительное изучение цивилиззций: Хрестоматия: Учеб. по-

соб, / Сост. Б.С. Ерасов. - М.: Аспект Пресе, 1999. - С. 358-359.

Індуське право - це сукупність релігійних, моральних і правових норм, що склалися на основі релігії індуїзму і підтримуються державою1.

Соціалістична правова сім'я. Соціалістична правова сім'я -це система загальнообов'язкових правил поведінки, які виражають державну волю правлячої партії, що визначається врешті-решт економічними умовами життя суспільства, встановлюються, санкціонуються і гарантуються державою, виступають регулятором суспільних відносин з метою побудови соціалізму і комунізму.

1 Див.: Скакун О.Ф. Теория государства й права: Учєбник. - X., 2000. — С. 658.

Глава 19. Право, законодавство, система              41 З

лом права, фіксується в нормативному акті або в судовому рішенні, а структура системи права, як правило, обумовлена впливом європейського права.

Звичаєва правова сім'я складається з двох правових систем - далекосхідної та звичаєво-общинної.

Далекосхідна група правових систем - це сукупність правових систем, в основі формування яких знаходяться не норми права, а норми моралі, звичаї, традиції.

Далекосхідну групу правових систем складають правові системи Японії, Бірми, Південної Кореї, Монголії, країн Індокитаю, Малайзії тощо. Найвиразніше специфіка морально-ідеологічного підходу до права, що суттєво впливав і на правові системи інших країн Сходу, виявляється в Японії.

Японське право - сукупність моральних, релігійних і правових норм, що склалися на основі релігійно-філософських концепцій Стародавнього Китаю, власних звичаїв, рецепції іноземного (американського та романо-германського) права1.

Звичаєво-общинна група правових систем - це сукупність правових систем, що сформувалися на основі норм-звичаїв, які склалися природним шляхом, а також правових норм, які були запозичені в колоніальних держав2.

Характерна для країн Тропічної і Екваторіальної Африки, а також для Мадагаскару.

Своєрідність звичаєво-общинної групи правових систем полягає в тому, що звичаєве право:

визнається більшістю населення як регулятор суспільних від

носин, особливо за межами міст. Звичай в Африці є провідним

джерелом права. Він встановлює правила організації суспіль

ства як у політичній, так і в економічній сфері, регулює шлюб

но-сімейні відносини, правила обміну товарів, норм криміналь

ного права та процесу тощо. Усе це пояснюється тим, що гармо

нія в суспільстві, що підтримується за допомогою звичаю є кра

щою, ніж повага до закону. І хоча сфера звичаїв у праві сього

дні дещо звужена, його значення не втрачене ще й досі;

діє в межах общини, відображає покору людини суспільству,

прагне забезпечити єдність І згуртованість соціальної групи

(племені, роду, селища тощо);

являє собою поєднання моральних, релігійних та правових

норм, а також ритуалів, що відображають культ предків, зв'я

зок з навколишнім середовищем,  «духами»  та іншими

1 Див.: Скакун О.Ф. Теория государства й права: Учебник. - X., 2000. - С. 678. ! Там само. - С. 686.

41 2РОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРЛВА

Правова сім'я соціалізму формується, починаючи з Великої Жовтневої соціалістичної революції 1917 року в Росії. Потім вона поширилася на країни Східної Європи та деякі інші країни (Монголію, Кубу тощо). У наш час характерна для КНР, КНДР, В'єтнаму, Куби. Хоча формальним джерелом права є нормативно-правовий акт, фактично все підкоряється рішенням правлячої партії.

Китайське право - сукупність етичних, релігійних та правових норм, що підтримуються соціалістичною державою і склалися на основі морально-філософських концепцій даосизму, конфуціанства та легізму.

Структура системи права характеризується галузевим поділом та відсутністю поділу права на приватне і публічне.

Становлення соціалістичної правової сім'ї у своєму розвитку проходить чотири стадії:

стадія закріплення переходу влади у руки трудящих на чолі

з пролетарською партією і проголошення основ нового суспіль

ного ладу;

стадія розвитку основ нового законодавства і активної пра-

вотворчої діяльності центральних та місцевих органів соціа

лістичної держави;

стадія конституційного закріплення співвідношення сил у

класовій боротьбі, основ державного і суспільного ладу;

стадія кодифікаційного оформлення соціалістичного права.

У своєму подальшому розвитку соціалістичне право проходить три етапи. На першому етапі соціалістичне право є правом пролетарським, адже воно служить інтересам і цілям диктатури пролетаріату. На другому етапі соціально-класова основа соціалістичного права суттєво розширюється і поглиблюється. Третій етап завершується перетворенням пролетарського права на загальнонародне.

Як бачимо, для соціалістичного права характерним є наявність ідеології.

Сім'я звичаєвого права. Звичаєва правова сім'я - це сукупність національних правових систем держав, що мають спільні риси, які виявляються в єдності закономірностей і тенденцій розвитку на основі норми-звичаю як основного джерела права, що становить тісне переплетення юридичних, моральних та міфічних приписів, які склалися природним шляхом і визнані державою.

Звичаєва правова сім'я формується зі звичаїв та філософсько-етичних вчень. Звичай, що є основним юридичним джере-

Глава 19. Право, законодавство, система

415

Так, Конституція США стала основою для конституцій країн Латинської Америки, а Цивільний кодекс Франції - для латиноамериканського цивільного законодавства.

Пострадянську групу правових систем утворюють як норми, що є притаманними романо-германській правовій сім'ї, так і норми соціалістичного права. Ця група складається з правових систем України, Росії, Білорусії тощо.

Таблиця 19.6. Типи правових сімей

41 4РОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРАВА

надприродними істотами. Відсутність покори звичаям означає неповагу до предків і може спричинити гнів духів Землі, адже, згідно з африканськими віруваннями, останки предків знаходяться в ґрунті, проте їх дух літає над жиаими; 4) не є єдиним для всіх общин. Звичаєві норми є досить численними, адже кожна соціальна група має свої звички і традиції. Різноманітність звичаїв, їх розрізненість, а також значний вплив міфології та відсутність письмової форми викладення не дозволяють ефективно використовувати їх для створення африканських національних правових систем аналогічно європейським.

Останнє пояснюється тим, що між європейським і африканським правом є досить суттєві відмінності:

1) норми-звичаї не диференційовані на права та обов'язки; 2} акцент у них робиться насамперед на обов'язки морального,

а не юридичного плану; 3) суб'єктивні права є несуттєвими порівняно з правами общини.

Змішані правові сім'ї. Змішані правові сім'ї - це сукупність національних правових систем, що мають спільні риси, які виявляються в єдності закономірностей та тенденцій розвитку на основі сприйняття елементів романо-германського, англо-аме-риканського і соціалістичного типу.

До цієї правової сім'ї належать північноєвропейська (скандинавська), латиноамериканська та пострадянська група правових систем.

Регіонами поширення північноєвропейського права е Швеція, Норвегія, Данія, Фінляндія, Ісландія. Суттєвий вплив ця група справляє на країни Прибалтики - Латвію, Литву, Естонію.

Основними джерелами скандинавського права є:

закони, що поділяються на конституційні та звичаєві;

підзаконні акти, що приймаються урядом в порядку делего

ваного законодавства;

підзаконні акти міністерств і відомств;

правові звичаї, що визнаються допоміжними юридичними

джерелами права;

судові прецеденти, що використовуються у випадках, коли

певні питання не урегульовані нормативно-правовими актами;

принципи права, що можуть використовуватися як джерела

права при розгляді конкретних справ.

Латиноамериканське право поєднало романо-германську правову сім'ю (у сфері приватного права) та англо-американську правову сім'ю (у сфері публічного права).

Глава 19. Право, законодавство, система              41 7

Що таке звичаєво-общинна група правових систем?

Що таке змішані правові сім'ї?

Які групи національних правових систем утворюють змішані

правові сім'ї?

Завдання для дискусії

Проаналізуйте переваги і недоліки правових сімей.

27       Теорія держави і права

41 6РОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРАВА

Питання для самоконтролю

Що таке правова система?

Для чого виділяється суб'єктний рівень правової системи?

Що формує інтелектуально-психологічний рівень правової сис

теми?

Який висновок дозволяє зробити нормативно-регулятивний рі

вень правової системи?

Що охоплює організаційний рівень правової системи?

Що характеризує соціальний рівень правової системи?

Що таке інституціональна підсистема правової системи?

Що таке нормативна підсистема правової системи?

Що таке ідеологічна підсистема правової системи?

Що таке функціональна підсистема правової системи?

Що таке комунікативна підсистема правової системи?

Що таке функції правової системи?

Що таке інтегративна функція правової системи?

У чому знаходить своє вираження регулятивна функція правової

системи?

На що спрямована регулятивно-статична функція правової

системи?

У чому знаходить своє вираження регулятивно-динамічна функ

ція правової системи?

Що забезпечує комунікативна функція правової системи?

У чому полягає охоронна функція правової системи?

Що таке національна правова система?

Що таке правова сім'я?

Які групи національних правових систем входять до англо-аме-

риканської правової сім'ї?

Що таке романо-германська правове сім'я?

Які групи національних правових систем входять до романо-

германської правової сім'ї?

Що таке релігійна правова сім'я?

2 5. Які групи національних правових систем об' едиув релігійна правова сім'я?

Що таке мусульманське право?

Що таке індуське право?

Що таке соціалістична правова сім'я?

Що таке звичаєва правова сім'я?

Що таке далекосхідна група правових систем?

Що таке китайське право?

Що таке японське право?

Глава 20. Законність і правова культура              419

суб'єктивний план - в прийнятті актів певними суб'єктами пра-вотворчості. Таким чином, принцип єдності законності полягає у тому, що прийняття та застосування правових норм здійснюється на певній території певними суб'єктами в одному напрямку - напрямку чіткого врегулювання суспільних відносин актами, що не суперечать один одному.

Доцільність законності - необхідність вибору чітко в межах закону оптимальних, таких, що відповідають цілям і завданням суспільства варіантів здійснення правотворчої і право-застосовчої діяльності (поведінки). Іноді в суспільстві виникає потреба врегулювання певних відносин. Принцип доцільності законності означає, що саме в цей момент слід прийняти відповідний нормативне-правовий акт. Прикладом може служити прийняття Кодексу основних правил поведінки державного службовця в рамках адміністративної реформи, що сьогодні відбувається в Україні. Доцільність цього закону не викликає сумніву, а тому, цілком імовірно, він буде прийнятий.

Реальність законності - це досягнення фактичного виконання правових розпоряджень в усіх видах діяльності і невідворотності відповідальності за будь-яке їхнє порушення. Звісно, можна прийняти акт, який би надавав право будь-якому громадянину України відпочивати за кордоном за рахунок держави. Однак на даний період часу це неможливо, адже Україна поки що не спроможна заплатити за відпочинок всіх громадян України. Це нереально тому, що неможливо досягти фактичного виконання зазначених розпоряджень, передбачених у подібному акті. Таким чином, принцип реальності законності полягає в тому, що правові розпорядження можуть бути виконані в будь-якому випадку.

Законність виконує ряд функцій: регулятивну, функції забезпечення прав і свобод людини і громадянина та принципу верховенства права і правового закону, функції правової соціалізації людини та гуманізації суспільних відносин.

Регулятивна функція законності вказує, якою саме має бути поведінка в процесі правотворчості та реалізації права. Ця поведінка полягає в дотриманні принципів законності.

Функція забезпечення прав і свобод людини і громадянина означає, що законодавець зобов'язаний спрямовувати свою діяльність тільки на розширення прав і свобод. Така законність характерна, насамперед, для держав з демократичним режимом.

Функція забезпечення принципу верховенства права і правового закону означає видання правомірних індивідуально-правових актів, тобто актів, що поєднують юридичні акти, які

27'

Глава   20