<<
>>

Правотворчість

— це організаційно оформлена процедурна діяльність державних органів зі створення та юридичного закріплення правових норм. Правотворчість поділяється на зако-нотворчість і підзаконну нормотворчість.

<< | >>
Источник: О. В. Бабкіна, К. Г. Волинка. Теорія держави і права у схемах і визначеннях: Навч. посіб. О. В. Бабкіна, К. Г. Волинка . — К.: МАУП,2004. — 144 с.: іл. — Бібліогр.: с. 135-141.. 2004

Еще по теме Правотворчість:

  1. § 6. Правотворчість суб'єктів федерації
  2. § 6. Судова правотворчість -особливий вид правотворчості
  3. Правотворчість
  4. § 5. Делегована правотворчість
  5. § 12. Делегована правотворчість Англії
  6. ГЛАВА 15. Правотворчість та законотворчість
  7. Розділ XVI Правотворчість
  8. 1. Правотворчість. Принципи правотворчості. Стадії правотворчості.
  9. § 4. ВИДИ ПРАВОТВОРЧОСТІ
  10. 16.1. Поняття і сутність правотворчості
  11. § 1. ПОНЯТТЯ ТА ФАКТОРИ ПРАВОТВОРЧОСТІ
  12. § 1. Поняття правотворчості, її відмінність від законотворчості
  13. § 4. Види і форми правотворчості держави
  14. Правоутворення
  15. Стадії правового регулювання
  16. § 1. Загальна характеристика правотворчості Поняття, принципи і види правотворчості
  17. § 5. Види правотворчості громадянського суспільства
  18. § 2. ПРИНЦИПИ ПРАВОТВОРЧОСТІ
  19. Поняття і ознаки правотворчості