Спазмофілія
Спазмофілія (грец. spasmos — спазм, судома; philia — схильність, любов) — це захворювання дітей раннього віку (перших 6-18 місяців), яке характеризується схильністю до тонічних і тоніко-клонічних судом, а також іншими проявами підвищеної нервово-м’язевої збудливості.
Захворювання етіологічно і патогенетично пов’язане з рахітом. Тобто, спазмофілія виникає у дітей тільки на тлі рахіту (без рахіту немає спазмофілії), розвивається, як правило, у весняно-літній період.Етіологія і патогенез. Причиною розвитку спазмофілії є гіповітаміноз Д.
Спазмофілія виникає у результаті гіпокальціємії на тлі електролітного дисбалансу і алкалозу. Основні патогенетичні зрушення:
1.Гіпокальціємія (Са < 1,75 ммоль/л).
2. Гіперфосфатемія (Р >2,75 ммоль/л).
3. Алкалоз (pH 7,65).
Класифікація спазмофілії.
1.Латентна (прихована).
2.Явна (маніфестна):
• ларингоспазм;
• карпопедальний спазм;
• еклампсія
Клініка. Клінічні симптоми латентної спазмофілії — підвищена збудливість дитини, тремор кінцівок, позитивні симптоми Хвостека, Труссо, Люста, Маслова.
Ларингоспазм — короткотривала зупинка дихання (апное) унаслідок спазму голосової щілини. Прояви: відсутність дихання, ціаноз, вираз переляку на обличчі, холодний липкий піт, при затягуванні — втрата свідомості. Тривалість — від декількох секунд до 1-2 хв. Закінчується напад глибоким шумним «півнячим» вдихом. Може повторюватися протягом дня.
Карпопедальний спазм — тонічне скорочення м’язів стопи і кисті. Рука у вигляді «руки акушера», стопа — у вигляді «кінської стопи» (pes eguinus). Тривалість — від декількох годин до декількох діб. Біль відсутній. Можливі спазми інших м’язів: мімічних, жувальних, дихальних, серцевого м’язу, розлади сечовипускання та дефекації.
Еклампсія — найбільш важка форма спазмофілії. Клінічні прояви: загальні тоніко-клонічні судоми, втрата свідомості, ціаноз, розлади дихання та серцевої діяльності (можлива тетанія серця), мимовільне сечовипускання і дефекація. Тривалість — від декількох хвилин до декількох годин.
За відсутності своєчасної невідкладної допомоги може наступити летальний кінець.Діагностика
1. Анамнез (враховується пора року, вік дитини, якість профілактики та лікування рахіту).
2. Клініка.
3. Біохімічне дослідження сироватки крові — гіпокальціємія, гіпер- фосфатемія, гіпомагніємія, гіпонатріємія, гіперкаліємія, алкалоз.
Диференціальний діагноз. Фебрильні судоми. Справжній гіпопара- тіреоїдизм. Епілепсія. Нейроінфекція.
Лікування.
I. Невідкладна допомога.
Невідкладна допомога при ларингоспазмі:
• побризкати дитину холодною водою;
• легенько поплескати по щічках, потрусити;
• дати вдихнути пари нашатирного спирту.
Невідкладна допомога при судомах:
• седуксен — 0,5% р-н, 0,5-1,0 мг/кг м.т., в/м чи в/в;
• дроперидол — 0,25% р-н, 0,5-1,0 мг/кг м.т., в/м чи в/в;
• Натрію оксибутират — 20% р-н, 50-100-150 мг/кг м.т., в/м, в/в;
• Магнію сульфат — 25% р-н, 0,2 мл/кг м.т., в/м.
Дози препаратів — разові.
II. Етіологічне лікування — призначення віт. Д після нормалізації рівня кальцію у сироватці крові (доза залежить від ступеня важкості рахіту).
III. Патогенетичне лікування спрямоване на ліквідацію гіпокаль- ціємії. З цією метою призначається Са глюконат — 10% р-н, 0,5-1,01,5 мл/кг м.т./добу, в/в, повільно (розділивши розраховану дозу на 2-3 фракції) з наступним ентеральним застосуванням під контролем рівня Са у сироватці крові.
IY. Інші види лікування.
1. Седативна терапія (фенобарбітал, валеріана, персен).
2. Організація раціонального вигодовування дитини.
Профілактика судом — тривала седативна терапія (під контролем невропатолога), лікування і профілактика рахіту.
Прогноз сприятливий.